зуб

зуб ()

rzeczownik, rodzaj męski (1.1) ząb

(1.1) зуб, ~а, ~у, ~, ~ам, аб ~е; ~ы, ~о́ў, ~а́м, ~ы, ~а́мі, аб ~а́х

(1.1) малочны зуб → ząb mleczny • пастаянны зуб → ząb stały • ляскаць зубамі → szczękać zębami

ні ў зуб нагой • трымацца рукамі і зубамі • узброены да зубоў • przysłowia: даронаму каню ў зубы не глядзяць, доранаму каню ў зубы не глядзяць

зуб ()

rzeczownik, rodzaj męski (1.1) ząb

зуб ()

rzeczownik nieżywotny, rodzaj męski (1.1) ząb (1.2) u narzędzia, broni: ząb

(1.1) (1.2)

беззубка , зазубрина , зубчатка , зубянка , трезубец зубец , зубик , зубок , зубчик беззубый, зазубренный, зубной, зубастый, зубатый

дарёному коню в зубы не смотрят → darowanemu koniowi w zęby się nie zagląda • держать язык за зубами → trzymać język za zębami • око за око, зуб за зуб → oko za oko, ząb za ząb • плач и скрежет зубов → płacz i zgrzytanie zębów

(1.1) zobacz też: Indeks:Rosyjski - Części ciała

зуб ()

zobacz zasady wymowy ukraińskiej

rzeczownik, rodzaj męski (1.1) ząb (1.2) ząb

(1.1,1.2)

(1.1) У дорослої людини 32 зуби. → Dorosły człowiek ma 32 zęby.

(1.1) молочний зуб → ząb mleczny • постійний зуб → ząb stały • корінний зуб → ząb trzonowy • скалити зуби → szczerzyć zęby

(1.2) зубець

зубець , зубчик , зубило , зубильце зубик , зубок зубище зубити , зубитися зубастий, зубатий, зубний, зубовий, зубильний зубо-

з'їсти зуби/зуби стерти → zjeść zęby • озброєний до зубів → uzbrojony po zęby • дарованому коневі в зуби не дивляться → darowanemu koniowi w zęby się nie zagląda • тримати язик за зубами → trzymać język za zębami • на холоді, буває, зуб на зуб не попадає • на холоді так водиться: зуб з зубом не сходиться