Дрого́бич ( ) є місто на западї Україны в Дрогобичскім раёнї Львівской области. Адміністратівный центер Дрогобичского раёну і Дрогобичской містьской громады. В роках 1939–1941 і 1944–1959 — центер Дрогобичской области.
Місто было заложене на концї 11. столїтя. Быв центер староства Перемышльской землї. Од 15. столїтя ся місто розвило передовшыткым як ярмарковый і соленый центер. По першім роздїлїню Польско-литовской унії перешов Дрогобич під надвладу Габсбурьской імперії. В половинї 19. столїтя ся стало найвекшым нафтовым центром в Европі, што приспіло к быстрому розвою міста. Од зачатку новембра 1918 быв повітовым центром у рамках ЗУНР, по Актї зъєдночіня 22. януара 1919 у рамках ЗОУНР.Литвин М.Р. [http://www.history.org.ua/?termin=Zakhidna_oblast_UNR Західна область Української народної республіки (ЗО УНР) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 672. — ISBN 966-00-0610-1. По анексії Польщов – центер повяту Львівского войводства в меджівойновій Польщі. Подля пакту Молотов–Ріббентроп з року 1939 было анектоване Совєтьскым союзом. В дослїдку другой світовой войны было місто зачленене до україньской части Совєтьского союза, котра пізнїше ся в роцї 1991 стала незалежнов Українов.
Днесь є місто знаме як родиско Юрія Дрогобича, Елізабет Берґнерова, Івана Франка і Бруна Шулца. В містї походили чіселны нафтовы рафінерії. В сучасности в містї фунґує Дрогобичскый соленый завод, найстаршый фунґуючій подник в Українї і Европі.*Найстаріша компанія України — на Львівщині. Одгадована популація Дрогобича є 73 682 обывателїв (одгад з року 2022), што з нёго робить друге найвекше місто в Львівской области.
Етімолоґія Офіціална назва міста О походжіню назвы неекзістує єднотного суджіня.
Подля найрозшыренїшой верзії екзістовала при соленім жрїдлї в передгорї Карпатів осада Бич, котрой обывателї торговали з солю. По нападу кочовных племен Куманы на кінцї 11. стороча было місто выпалене. По істом часї ся обывателї, котры стигли втїкти перед ворогами, вернули ся і знову побудовали місто, але на кус іншім містї. Нове місто назвали (), і часом ся го назва змінила на Дрогобич.Mściwujewski, M. (1935). From the history of Drogobycz. Drohobych: Księgarnia Ludowa
Екзістує ай верзія, же назва міста походить зо слов (; котры ся пізнїше споїли), протоже сучасне місто взникло на другій сторонї рїкы Робук (днесь Серет), напротив соленой товарнї.
Подля далшой верзії назва походить зо слова „драговина“,Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 404. што значіть мокрадьска область, протоже спочатку теріторія была дуже мокрадьска.
Екзістує также суджіня, же назва взникла з особного мена Дорогобит, котре было пізнїше полонізоване.
В розлічных языках ся назва транслітерує такым способом: по анґліцькы — Drohobych; по польскы — Drohobycz; на їдіші — דראָביטש; по нїмецькы — Drohobytsch.
Алтернатівны назвы Дрогобича Літературный світ дав місту дакілько оріґінальных мен: вдяка дїлам писателя Бруна Шулца за Дрогобич ся часто уваджать (переважно в медіях) як () або (). Львівскый писатель во своёй повідцї „Генрік Флес“ (1908) называє Дрогобич (). В збірцї () має Дрогобич назву () (подля рівноменной повідкы автора Олега Стецюка). Пошырене є ай хоснованя такых назв як () або „Місто Котермака“.
Ґеоґрафія і клімат Дрогобич ся находить в югозападній части Львівской области на рїцї Тисмениця, на граніцї Надднїстерьской рівнины і Карпатьского передгоря. Є центром Прикарпатьской аґломерації, котра окрем Дрогобича обсягує і міста Борислав, Стебник, Східницю, Трускавець і околічны села.
Розлога міста є 31,93 км². Часто ся поплести з розлогов Дрогобичского містьского заступительства (екзістовало до юлія 2020), до котрого належала теріторія міста Стебник і котре мало розлогу 44 км² (хоць то тыж не є точно, протоже розлога Стебнику є подля дакотрых даных 8,96 км², а подля іншых даных 12 км²): 31,93 + 12 = 44.
Найвысша полога в міст є югозападна часть лїсопарку Б. Хмельницького (363 м). Найнизша полога є при рїцї Тисмениця в близкости села Почаєвичі (275 м).
Дрогобич ся находить во выходоевропскій часовій зонї меджі 23. і 24. мерідіяном.
Клімат є мірно контінентално з мірнов зимов і теплым лїтом. Середня теплота є 4 °C в януарї і +18 °C в юнії. Найтеплїшы місяцї суть юлій і авґуст з середнёв місячнов теплотов около +22 °C; найхолоднїшый є януар. Рочны опады ся досягають в діапазонї 600–800 мм. Векшына опадів припадать на теплый період. Місто належить до вогкой мірно теплой аґрокліматічной зоны; основный вплив на клімат має полога Дрогобича в передгорї Карпат. Про місто є характерістічна высока вогкость воздуху (в зимі 70–80 %, в лїтї 85 %) і зниженый атмосферічный тиск (725–745 мм ортутёвого стовпця).
Обывательство Чісло трывалого обывательства міста к 1. януара 2022 было 73 682 особ.
Народностне зложіня 1869 р. — 18 880 обыв. (28,7 % — Українцї, 23,2 % — Поляци, 47,7 % — Жыде) 1921 р. — 34 756 обыв. (24,4 % — ґрекокатолици, 31 % — римокатолици, 44,3 % — юдаізм) 1931 р. — 37 300 обыв. (25 % — ґрекокатолици, 33 % — римокатолици, 40 % — юдаізм, 425 православных) 1933 р. — 32 622 обыв.Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych / opracował Tadeusz Bystrzycki. — Przemyśl — Warszawa; : Wydawnictwo Książnicy Naukowej, . — [Zeszyt I—XXVI]. — S. 2058. 1939 р. — 40 600 обыв. (26,3 % — Українцї, 33,2 % — Поляци, 39,9 % — Жыде) 1943 р. — 21 245 обыв.Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 6. . 1959 р. — 48 145 обыв. (70,1 % — Українцї, 22,6 % — Росіяне, 2,9 % — Поляци, 2,4 % — Жыде)Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, Видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8.
Роздїлїня обывательства подля народности подля даных зо списованю людей з року 2001: НародностьПроцентУкраїнцї93.98 %Росіяне3.91 %Поляци0.46 %Білорусы0.26 %Циґане0.22 %іншы/не уведжены1.17 %
Языкове зложіня Роздїлїня обывательства подля материньского языка подля даных зо списованю людей з року 2001: ЯзыкЧіслоПроцентукраїньскый7253094.13 %російскый32994.28 %циґаньскый1670.22 %польскый1590.21 %білоруськый840.11 %мадярьскый280.04 %румуньскый200.03 %гебрейскый120.01 %іншы/не уведжены7500.97 %Цїлком77049100 %
Містности і уліцї Дрогобича Містности Дрогобича В Дрогобичі, таксамо як у векшынї найдавнїшых населеных міст Україны, екзістують назвы єднотливых частей населеных міст. В сучасности ся в Дрогобичі заховали такы мікротопоніма. Главны:
Війтівска Гора Гирівка Гірка Добрельчичі Завіжнє Задвірне Задубиче Задубиче-Лішня Закостельнї Загороди Зваричі Корост Лан Лішняньске Передмістя Мікрораён Коновальця Мікрораён Самбірьска Мікрораён Спортивна Млинкы (роздїлены на Млинкы Сівкові і Млинкы Шкільникові) Нова Волоща Плебанія Посёлок Старостиньскый Двір
Малы:
Біля Тандему Біля Хімії Болоня Босня Вокзал Гыцлівка Горїшнї Загороды Зоряне Карьєры Колёнія Кохна Лішняньскі Загороды Міські Загороды Навсі Нива Повышена Скітня Угорьскый Кут
Уліцї Дрогобича
К юлію 2022 є в Дрогобичі 259 урбанных назв.
Містна самосправа Сістему орґанів містной самосправы міста творять: Дрогобичскый містьскый голова, Містьска рада в Дрогобичі, Выконный комітет Містьской рады в Дрогобичі.
Містьска рада в Дрогобичі має 50 посланцїв, котры роблять в 7 тырвалых фунґуючіх посланецькых комісіях.
Выконный выбор містьской рады в Дрогобичі має 13 особ.
Чісло заместнанцїв выконных орґанів містьской рады є 167 особ.
Міські голови Мирослав Глубіш (1990—1994), Юрій Дацюк (1994—1996), Осип Фурдин, в. п. (1996), Михайло Лужецькый (1996—1998), Олексій Радзієвскый (1998—2002), Михайло Лужецькый (2002—2006), Микола Гук (2006—2010) Олексій Радзієвскый (2010—2014) Тарас Метик, в. о. (2014—2015), Тарас Кучма (2015—2020, 2020—)
Освіта
Дрогобич є вызначным освітным центром Львівской области і цїлого штату, дїє ту пару высокых школ, меджі котрыма є педаґоґічна універзіта, духовна семінарія, 12 ліцеїв і ґімназій, технікумы і колеґії, музичне і лїкарьске учіліща, музичны і умелецькы школы. Універзалны едукачны інштітуції Ліцей ч. 1 Івана Франка Ліцей ч. 2 Ліцей ч. 3 Вячеслава Чорновола Ліцей ч. 4 Лесі Українкы Ліцей ч. 16 Юрія Дрогобича Дрогобичскый ліцей Ліцей Богдана Лепкого Ґімназія ч. 5 героя Україны генералмаёра Сергія Кульчицького Ґімназія ч. 8 Ґімназія ч. 9 Героїв Крут Ґімназія ч. 10 Євгена Коновальця Гімназія ч. 14 Ґімназія ч. 17
Мімошкольскы едукачны інштітуції Дїтьска і молодежна шпортова школа Івана Боберського Дїтьска умелецька школа ч. 1; ч. 2 Дїтьска музична школа ч. 1; ч. 2 Ательєр іконопису
Шпеціалны едукачны заряджіня міста Дрогобичска духовна семінарія благословеных мучеників Северина, Віталія і Якимаhttp://dds.edu.ua/ Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима УГКЦ Дрогобичска механіко-технолоґічный коледж Дрогобичска колеґія нафты і ґазу ВПТУ ч. 19 ППЛ ч. 15 Музичне учіліще Барвіньского Дрогобичска колеґія штатістікы
Высока школа Дрогобичска штатна педаґоґічна універзіта (ДШПУ) Івана Франка Факулта фізікы, математікы, економікы і іновачных технолоґій Факулта україньской і чуджой філології Факулта історії, педаґоґікы і псіхології Факулта основной едукації і уменя Факулта здравя чоловіка і природных наук Центер постґрадуалной едукації і приправы на высокошкольску штудію Дрогобичскый проєктовый інштітут
Філіалкы высокых школ Дрогобичска філіалка Вінницького проєктового інштітуту Дрогобичска філіалка Тернопільской економічной універзіты Дрогобичска філіалка універзіты „Львівска політехніка“
Хранены природны обєкты Арборетум Еколоґічный парк штудентьскый
Паркы-памняткы загородного і паркового уменя Парк XIX. ст. Дрогобичскый містьскый парк културы і оддыху Парк ім. Богдана Хмельницького
Природны памняткы Бук червенолистовый Бук червенолистовый (2 екз.) Гінкго Ґрупа маґнолій Ґрупа стрїберных смерек Ґрупа тисів (4 екз.) Ґрупа туй западных (7 екз.) Маґнолія кітайска Воцетове дерево
Інше Дебря Когутик
Картка обывателя Дрогобича В авґустї 2020 была в Дрогобичі заведжена карта обывателя Дрогобича.
Ґалерія
Поз. тыж Смітна кріза в Дрогобичі
Референції
Жрїдла, одказы і література
Данилюк Ю. З. Дрогобич //
Пастух Р. І. Дрогобич: місто, яке з тобою. Одвіку й довіку Зельман // Ісаєвич Я. Д. З історії Дрогобича XVI—XVIII ст. // Наукові записки Інституту суспільних наук АН Української РСР. — К., 1961
Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.). — Дрогобич: Коло, 2009. — ISBN 978-966-7996-46-8. Сухий О. М. Галичина: Між Сходом і Заходом. — Львів, 1997. Дрогобиччина — земля Івана Франка.— т. 4. — Дрогобич: НТШ, фірма «Відродження», 1997. — 776 с. Jan K. Ostrowski Drohobycz. Wiadomości na temat miasta // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998. — Т. 6. — ISBN 83-85739-60-2. Zaucha Tomasz Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Św. Krzyża i Św. Batłomieja w Drohobyczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 1998. — Т. 6. — ISBN 83-85739-60-2. Дрогобич Інфо Дрогобиччина Інтерактивна карта Дрогобича Офіційний міський портал Дрогобича Костянтин Буркут. Дрогобич Міста і регіони України Дрогобич // Замки і храми України. Цинамоновий Дрогобич Drohobyczer Zeitung — сайт про Дрогобич та Дрогобичан від 1883 року Профіль міста Дрогобича
Дрогобич Інфо Пам'яті жертв НКВС, закатованих у тюрмі на Стрийській, присвячується…
Trajdos T., Zaucha T. Drohobycz miasto królewskie i jego kościoły. Найстаріша компанія України — на Львівщині.
Есеї о Дрогобичі