Рáхово, Рахів, Rachov, Rahó, Rahău — районный центер в Закарпатской области Украины на рѣцѣ Тиса.

Землепис Рахово, вызнамный центер гуцулской културы, туристикы и рекреации, положене на крайном востоку Закарпатской области и оддалене од областного центра Ужгород, што лежить на крайном западѣ, о 209 км.Тронько П. и др. Рахівський район, сс. 476-490. Середнорочна температура +6.9°С, януарова -5°С, юлова +18°С.Jiří Král, с. 35. Суть жерела йодно-желѣзитых минералных вод.Jiří Král, с. 48.

Обывательство В року 1930 в Раховѣ жили 8893 особы, з них 5840 Русины, 1081 Евреи, 1015 Мадяре, 414 Чехы и Словаци, 273 Нѣмцѣ, 59 иншы народности, 211 чужоземцѣ. Грекокатолики — 3375, православны — 2542, римокатолики — 1569.Достал Я., сс. 139-140.

Зачатком рока 2016, Рахово мало 15 430 обывателей.Число обывательох, 2016, с. 35. Главны етничны групы:Етничный состав, 2001 83.8% Украинцѣ 11.6% Румыны 3.2% Мадяре 0.8% Русы

Етимология Односно етимологии назвы найправдоподобнѣйшым е походжѣня од властного имени або призвиска Рах, поширеного у Румынох.Чучка П., с. 478.Sebestyén Zsolt, с. 114. Иншый правдоподобный вариант: од потока Rahow, правого притока Тисы.Кобаль Й. В.

«Людова етимология» (легенда) объяснять назву так, же на том мѣстѣ збойници раховали свою здобыч.

История Поток Rahow упоминать ся в документах первый раз под роком 1373, а осада Raho Mezeu 'Рахово Поле' — под роком 1477.Bélay Vilmos 1943, с. 181.

Од року 1672 Рахово належало Бычковскому панству, але в року 1702 уже одышло во властность державы, заховавши доказ бывалой належности в назвѣ старшой, лѣвобережной части — Bocsko-Rahó Бычковске Рахово. В серединѣ 17. ст. на правом березѣ Тисы нашли ложиска соли и зачала ся розвивати правобережна часть, названа Akna-Rahó Рахово-Шахта. В року 1895 через Рахово была прокладены желѣзниця Мараморошска Сиготь — Станиславув.

В чехословацкой добѣ (1920-1939) Рахово стало ся центром Раховского округа. Од децембра 1938 по марец 1939 на горѣ Думен автономна влада Подкарпатской Руси, ведена А. Волошином, интерновала своих противникох. Од середины марца 1939 Рахово належало Мадярщинѣ, а од 16. октобра 1944 з приходом Червеной Армады было под контролов СССР. В року 1958 достало статус города.

Жерела и одказы Bélay Vilmos. Máramaros megye társadalma és nemzetiségei. A megye betelepülésétől a XVIII. század elejéig. Bp. 1943. Dr. Jiří Král. Podkarpatská Rus. V Praze, nákladem vlastním, 1924. Sebestyén Zsolt. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Bessenyei könyvkiadó. Nyíregyháza, 2012. Достал, Ярослав. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької республіки: 1919–1938). Ужгород, «Карпати», 2014. Кобаль Й. В. Рахів. //Енциклопедія історії України : у 10 т. / Смолій В. и др. (ред.). Інститут історії України НАНУ. — К. : Наук. думка, 2013, том 9, с. 140. Тронько П. и др. (ред.) Історія міст і сіл України. Том 7. Закарпатська область. К. 1969. Чучка, Павло. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005.

Додаточна литература Preclík, Vratislav. Masaryk a legie (Masaryk and legions), váz. kniha, 219 pages, first issue vydalo nakladatelství Paris Karviná, Žižkova 2379 (734 01 Karvina, Czech Republic) ve spolupráci s Masarykovým demokratickým hnutím (in association with Masaryk Democratic Movement, Prague), 2019, , pages 35 – 53, 106 - 107, 111-112, 124–125, 128, 129, 132, 140–148, 184–199.

Референции

Катеґорія:Міста Україны Катеґорія:Населены пункты Украины Катеґорія:Населены пункты Закарпатской области