Сі́нті — підгрупа ромського народу. Вони живуть переважно в Німеччині, Франції, Італії та Центральній Європі, нараховуючи близько 200 000 осіб.

Традиційно вони були , але сьогодні лише невеликий відсоток сінті залишається кочівниками.

Сінті Центральної Європи тісно пов'язані з групою, відомою як у Франції.

Вони розмовляють різновидом ромської мови, що має сильний німецький вплив.

Походження народу сінті, як і ромів загалом, походить із заходу Індійського субконтиненту. У той час як люди з регіону Сінд на заході Індійському субконтиненті були згадані в 1100 році , незрозуміло, чи були синдці предками сучасних сінті, хоча зрозуміло, що сінті та інші роми походять з півночі Індійського субконтиненту.

Історія Сінті — підгрупа ромів, які проживають переважно в Німеччині.

Вони прибули до Австрії та Німеччини в Пізньому Середньовіччі як частина ромської еміграції з Індійського субконтиненту , зрештою розділившись на дві групи: Eftavagarja («Сім караванів») і Estraxarja («з Австрії»).

Вони прибули в Німеччину до 1540 року. Nicholas Saul, Susan Tebbutt, p. 182 Дві групи розширилися, Eftavagarja до Франції та Португалії, де вони називаються «Manouches», і до Бразилії , де вони називаються «Ciganos» (від італійського «zigano»); і Estraxarja в Італію та Центральну Європу, головним чином на територіях, які зараз є Хорватією, Словенією, Угорщиною, Румунією, Чехією та Словаччиною, з часом приймаючи різні регіональні назви.

Голокост Сінті переселилися до Німеччини на початку XV століття. Попри їхню тривалу присутність, їх усе ще вважали жебраками та злодіями, і до 1899 року поліція вела центральний реєстр представників народів сінті, ромів та єнішів. Нацистська Німеччина вважала їх расово неповноцінними, і переслідувала їх по всій Німеччині під час нацистського періоду – Нюрнберзькі закони 1935 року часто тлумачилися як стосуються їх, а також євреїв.

Адольф Айхман рекомендував нацистській Німеччині вирішити «циганське питання» одночасно з єврейським питанням, що призвело б до депортації сінті, щоб звільнити місце для будівництва будинків для етнічних німців. Burleigh, The Racial State, p. 122. Декого відправили до Польщі чи в інше місце (зокрема деяких депортували до Югославії поліція Гамбурга в 1939 році Michael Burleigh and Wolfgang Wipperman, The Racial State: Germany 1933–1945 (Cambridge, England: Cambridge University Press, 2002), 117.), інших ув’язнили, а багатьох зрештою вбили в газових камерах.

Багато сінті та ромів були доставлені до Аушвіц-Біркенау, де їх помістили в спеціальну секцію, яка називається «циганський табір». Йозеф Менгеле часто проводив деякі зі своїх сумнозвісних експериментів на сінті та ромах. 2 серпня 1944 року «циганський табір» було закрито, а приблизно 4000 сінті та ромів були отруєні газом у ніч із 2 на 3 серпня та спалені в крематоріях. Дата 2 серпня відзначається як День пам'яті жертв Голокосту ромів і сінті.

У концентраційних таборах сінті були змушені носити або чорний трикутник, що вказує на їх класифікацію як «асоціальних»,

або коричневий трикутник, спеціально зарезервований для народів сінті, ромів і єнішів.

Див. також Кале (цигани)

Примітки

Посилання Non-Jewish Victims of Persecution in Nazi Germany on the Yad Vashem website Wege nach Ravensbrück (Ravensbrück concentration camp: Memories of surviving female Sinti) F. N. Finck, Lehrbuch des Dialekts der deutschen Zigeuner (1903) in the Internet Archive

Walter Winter, Struan Robertson (translator). Winter Time: Memoirs of a German Who Survived Auschwitz. Hertfordshire Publications, (2004), . Reviewed by Emma Brockes: "We had the same pain", The Guardian, November 29, 2004. Sinti and Roma: Gypsies in German-speaking Society and Literature Sinti and Roma: Legal Status and Perspectives for a European Minority Roma in Europe: The Politics of Collective Identity Formation