Старий бульвар — бульвар в Корольовському районі Житомира.

Характеристики

Розташування Знаходиться в центральній частині міста, в Старому місті, на теренах історичної місцевості, відомої в ХІХ столітті як Дівоче Поле. Кінець бульвару розташований на схилах Петровської Гори. Починається з Великої Бердичівської вулиці, прямує на південний захід, завершується в Шодуарівському парку. Має перехрестя з вулицями Віктора Косенка та Університетською, Фещенка-Чопівського, Синельниківською та Шодуарівським провулком.

Забудова Старий бульвар з комплексом фонтанів і благоустроєм є пам'яткою архітектури місцевого значення. Вагома частка житлової та громадської забудови вулиці представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття.

Пам'ятки архітектури місцевого значення

№ 7 — будівля окружного суду, 1893-1894 рр. побудови; № 16/1 — особняк міського голови Житомира Івана Оскаровича Доманевського, 1904 року побудови; № 22 — особняк родини де Шодуар (щойно виявлена пам'ятка архітектури місцевого значення), побудови початку ХХ століття; № 34 — парк ім. Ю.О.Гагаріна, закладений в останній чверті ХІХ століття.

Пам'ятки монументального мистецтва

Пам'ятка монументального мистецтва національного значення на розі вулиці Великої Бердичівської та Старого бульвару, 1899 року створення (охоронний номер 060001-Н). До 2023 року у реєстрах вказана як пам'ятник О.С. Пушкіну — російському поету. У 2023 році демонтовано Пам’ятник викладачам та студентам сільськогосподарського інституту, які загинули в роки ВВВ — між будинками № 7 та № 9. Встановлений в 1967 році. Пам’ятний знак працівникам органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків — біля будинку УМВСУ по Житомирській області. Встановлений в 1996 році. Пам’ятний знак Г.О. Готовчицю — першому міністру України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС — на фасаді будинку № 12. Встановлений в 1996 році.

Історія Закладений у 1870-х роках згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття у переважно вільній від забудови місцевості Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток). Забудова бульвару розпочалася наприкінці ХІХ століття. Первинна (історична) забудова значною мірою формувалася за рахунок будівництва елітних особняків та громадських будинків, серед яких, зокрема:

прибутковий будинок Шапіро — побудови другої половини ХІХ століття в стилі еклектизму, на розі з Великою Бердичівською вулицею; будівля окружного суду — 1897 року будівництва в стилі модернізованого бароко (нині головний корпус Поліського національного університету); особняк Житомирського міського голови Старосвєтського — побудови кінця ХІХ століття, на розі з Пушкінською вулицею (знесений в 1994 році; фрагмент головного фасаду особняка збережено та вбудовано у головний фасад нової будівлі, зведеної у 1995 році); особняк Житомирського міського голови Доманевського — 1904 року побудови в стилі модерн; особняк родини де Шодуар — побудови початку ХХ століття.

Поряд з вищенаведеними будівлями, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття здійснювалося будівництво більш простих одноповерхових жтлових будинків садибного типу.

У розмовній практиці з кінця ХІХ століття містяни розділяли нинішній Старий бульвар на чотири частини в межах чотирьох кварталів, сформованих обабіч бульвару. Відлік розпочинався від Великої Бердичівської вулиці. Перший бульвар — в межах вулиць Великої Бердичівської й Пушкінської, Другий бульвар — між вулицями Пушкінською й Ніколаєвською (нині Фещенка-Чопівського), третій — в межах вулиць Ніколаєвської та Синельниківської, четвертий — від Синельниківської вулиці до берега Тетерева.

У 1899 році на вході до Першого бульвару урочисто відкрито перший в місті пам'ятник О.С. Пушкіну на добровільні внески житомирян.

У 1922 році на Другому бульварі, навпроти будівлі колишнього Окружного суду постав пам'ятник Леніну.

У 1931 році на початку Другого бульвару відкрито пам'ятник Миколі Щорсу. Демонтований під час Другої світової війни.

До 1950-х років бульвар був довшим. На початку ХХ століття завершувався на березі річки Тетерів, до якої на схилі Петровської Гори спускався терасами, допоки не були побудовані сходи до річки. У 1939 році на Четвертому бульварі, перед входом до парку культури та відпочинку влаштовано колонаду, а також фонтан. Наприкінці 1930-х років реконструйовані (за іншими даними побудовані) сходи, що сполучили центральну алею парку з набережною річки Тетерів. Внаслідок реконструкції кінця 1940 — початку 1950-х років, Четвертий бульвар ліквідовано з приєднанням його початку, між провулком ІІІ Інтернаціоналу (нині Шодуарівським) та колонадою, до Третього бульвару, іншу ж його частину включено до складу міського парку культури та відпочинку як головною алеєю, у відповідності до проєкту 1938 року.

У 1950 — 1960-х роках забудова, представлена житловими будинками садибного типу, між ннішніми вулицями Великою Бердичівською та Фещенка-Чопівського, поступово замінювалася на чотири-, п'ятиповерхові житлові «сталінки» й «хрущовки».

У 1980 році була здійснена докорінна реконструкція бульвару з заміною покриттів, демонтажем залізобетонних огорож алей, встановленням стилізованих світильників у стилі «ретро». Наприкінці бульвару, вздовж схилу Петровської Гори, побудовано фонтан «Каскад».

В останні роки існування СРСР на місці знесених садиб між нинішніми вулицею Фещенка-Чопівського та Шодуарівським провулком розпочато побудову гастрольного театру на 1500 місць. Невдовзі будівництво було заморожене. У 2014 році недобудову знесено, на території запланованого будівництва постала житлова багатоповерхівка.

Історія зміни назв

До 1919 року — Бульварна вулиця; до 1953 року — вулиця Третього Інтернаціоналу; 1953 — 1955 — вулиця Сталіна; 1955 — 1961 — проспект Сталіна; 1961 — 1967 — Жовтнева вулиця; 1967 — 1988 — вулиця імені 50-річчя Жовтня; 1988 — 1993 — Жовтневий бульвар; з 1993 року — Старий бульвар.

Примітки

Джерела

Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1).— Бібліогр.: с. 249-254, 342, 346, 390, 418. — ISBN 966-690-84-X. Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — Бібліогр.: с. 178. — ISBN 966-8123-41-7. Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.