Інтелектуальна скромність — визнання того, що чиїсь переконання та думки можуть бути хибними. Інші характеристики, які можуть супроводжувати інтелектуальну скромність, включають недостатнє супроводження власного статусу та прийняття своїх інтелектуальних обмежень.

Інтелектуальна скромність (ІС) часто описується як інтелектуальна чеснота. Поняття розглядають разом з іншими сприйнятими чеснотами та пороками, такими як відкритість до нових ідей, інтелектуальну мужність, зарозумілість, марнославство та услужливість. Представляється як своєрідна золота середина між інтелектуальною зарозумілістю / догматизмом з одного боку та інтелектуальною услужливістю / невпевненістю / сором'язливістю, з іншого.

Визначення Хоча інтелектуальна скромність (ІС) як самостійна галузь дослідження є достатньо новою, вченими багато століть тому досягнуто паритету думок. Зокрема, Вацлав Бонк та ін. визнають погляди класичного грецького філософа Сократа за «ідеальний приклад» ІС. Дослідження Абрагама Маслоу, Карла Роджерса та Гордона Олпорта вводять поняття покори та скромності в оцінці своїх знань без використання терміна «інтелектуальна скромність».

У 1990 році Річард Пол представив ІС як схильність до критичного мислення, взаємозалежну з іншими рисами, такими як інтелектуальна сміливість. Він визначив її як «усвідомлення меж своїх власних знань, включаючи чутливість до обставин, за яких його вроджений егоцентризм може діяти як самообман; чутливість до прихильності та упередженості й обмеження своєї точки зору». Пол також зазначив: «Це не означає безхребетності чи покірності людини. Скоріше — це означає відсутність інтелектуальної претензійності, хвалькуватості чи зарозумілості в поєднанні з розумінням логічних основ або відсутністю таких основ своїх переконань».

Одне з перших цілеспрямованих досліджень ІС було проведено Робертсом і Вудсом у 2003 році. Значна частина літератури з цієї проблематиеи стосується спроб сформулювати визначення. Концепції смирення включають правильну віру, недооцінку сил, низьку стурбованість, володіння обмеженнями, а також семантичні кластери, кластер ставлень і управління впевненістю.

Вчений В. П. Філатов, до мертоновського етосу науки окрім інтелектуальної скромності запропонував й інші додаткові норми: оригінальність, емоційна нейтральність та незалежністьЛісанов А. Г. Розширення етосу науки // Всеукраїнська науково-технічна конференція студентів, аспірантів і молодих учених «наукова весна 2019». Т. 14: Гуманітарні проблеми освіти. С. 14-7.

Інтелектуальна скромність, на думку «справжніх» раціоналістів, передбачає усвідомлення обмеженості окремої людини, чиї знання залежать від інших людейКадієвська І. А. Роздуми про освіту майбутнього // Грані. — 2010. — № 4 (72), липень — серпень. — С. 61Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2-х тт. / пер. с англ. В. Н. Садовского. — М.: Международный фонд «Культурная инициатива». — «Феникс», 1992. — 448 с.. Український дослідник Тарас Добко звертає увагу, що ІС, перш за все, із самокритичністі, а також разом із безкорисливим прагненням знань, любові до істини і бажання звільнитися від помилки, інтелектуальної чесності та відкритості, безсторонності в судженнях, толеранції щодо критики та опонуючої думки, допитливість і цікавість — це лише неповний список прикмет моральної постави інтелектуала, пошану до якої покликаний прищеплювати молодій людині сучасний університетДобко Т. Академічна культура, як необхідна передумова ефективного управління сучасним університетом в умовах автономії // Університетська автономія — Київ: Дух і Літера, 2008. — С. 93-102.

Доксастичне визначення Ян М. Черч та Пітер Л. Самуельсон запропонували доксастичний опис інтелектуальної скромності. Вони розглядали ІС як чесноту оцінки власних переконань «як він чи вона повинні». Вони стверджували, що смирення є «чеснотною серединою» між зарозумілістю та самоприниженням.

Це визначення передбачає, що люди є інтелектуально зарозумілими, коли вони помилково оцінюють свої інтелектуальні здібності як вищі, ніж виправдано, в результаті чого вони стають більш замкнутими та упередженими, ніж інтелектуально скромна людина. Інтелектуально невпевнені люди — це ті, хто не в змозі «належним чином визнати чи оцінити свої інтелектуальні досягнення». Така людина менш схильна вступати у дискусію, коли стикається з неправдивою інформацією.

Див. також

Допитливість — якість, пов'язана з допитливим мисленням; Покора — матеріальною реалізацією узагальненішої соціальної категорії поваги; Інтелектуальна мужність — філософське поняття інтелектуальних чеснот, які випливають з доксастичної логіки людини; Скромність — моральна риса характеру, яка передбачає добровільне підпорядкування себе вимогам громадської дисципліни; Розкутість (відкритість) — сприйнятливість до поглядів і знань інших; Скептицизм — принципова обмеженість знання та отримання інформації про дійсність через сумніви й постійні перевірки чи експерименти.

Примітки

Джерела

Наукові статті

Книги

Посилання