«Лихі люди» (друга назва — «Товариші») — повість українського письменника Панаса Мирного, написана у 1875 році. Вперше під назвою «Лихі люди» надрукована у 1877 році у Женеві, без зазначення відомостей про автора. В подальшому цей твір після значних редагувань та під назвою «Товариші» був підготований автором для публікації у збірці «Збираниця з рідного поля». Але через цензуру, що на той час панувала в Російській імперії, повість опублікована не була. Про це П. Мирний висловився у листуванні з М. Коцюбинським: «Ви, певне, знаєте, що „Лихі люди“ перше всього надруковані в Женеві. Я їх перехристив в „Товариші“ і подав був до нашої цензури, а там як прочитали, то трохи ґвалту не наробили, що як, мов, можна такий твір подавати до цензури?».

На теренах України повість була надрукована під назвою «Товариші» Полтавською спілкою споживчих товариств у 1918 році.

Основні дійові особи

Петро Телепень — письменник, прихильник прогресивних ідей; Тимофій Жук — товарищ П. Телепня, народник; Шестірний — колишній однокласник П. Телепня, Т. Жука й Г. Попенка, в подальшому — помічник прокурора; Григорий Попенко — колишній однокласник П. Телепня, Т. Жука й Шестірного, в подальшому — тюремний священик.

Сюжет Дія повісті розгортається у другій половині XIX століття. Письменник Петро Телепень заарештований та знаходиться у в'язниці. Перебуваючи в одиночній камері він у снах згадує своє життя.

Згадує початкову школу,  гімназію та  своїх однокласників: Жука, який від шкільної лави прагнув справедливості;  Шестірного, котрий завжди намагався вислужитися перед начальством та Попенка –  очікувача доходної парафії та багатої попівни-дружини. Сам Телепень, ще будучи студентом Київського університету, вирішує присвятити себе письменству. Згодом Жук, якому вже була знайома тяжка праця, визнає його талант. І Жука і Телепня завжди хвилювала важка доля народу.  Саме це відображав у своїх рукописах Телепень, через що і був заарештований.

Закритий у тюремній камері, під впливом арешту та роздумів про несправедливість життя, він постійно перебуває у пригніченому стані. Напруження додає допит, який проводив його колишній товариш Шестірний, на той час помічник прокурора. Тож коли до Телепня приходить на побачення мати, в нього трапляється нервовий зрив. Повернувшись до камери, він чує, як у тюрмі лунає пісня, і впізнає голос свого товариша, Жука. Остаточно втративши розум, Телепень покінчує життя самогубством. Попенко — тюремний священик, глузує зі смерті П. Телепня, шкодуючи, що не отримав гроші з його похорону.

Тема, ідея твору Тема та ідея твору — боротьба тогочасної інтелігенції проти несправедливого суспільного ладу Російської імперії.

Проблематика твору Основною проблемою повісті є конфлікт прогресивної людини із пануючим суспільним ладом та протиріччя між представниками інтелігенції, одні з яких намагаються боротися проти існуючої несправедливості, інші — є представниками або пристосуванцями системи.

Сприйняття Як зазначено у науковій статті, опублікованій у «Віснику Запорізького державного університету», «повість „Лихі люди“…вважається одним з перших зразків власне психологічної прози в нашій літературі».

На думку українського літературознавця Сергія Єфремова, повістю «Лихі люди» «розпочинає Мирний низку творів, у яких головним мотивом поставлено активне шукання правди, разом із протестом, бунтом проти того соціального укладу, що правді не тільки не сприяє, а навпаки скрізь саджає кривду на покуті й помагає їй верховодити в житті».

Примітки

Посилання

Аудіокнига «Лихі люди» Панаса Мирного / Читає Марина Тарасова, записано студією «АудіоСлово», тривалість 2 год 30 хв