Володимир Костянтинович Максимов ( 3 грудня 1899 в місті Рибинськ, нині Ярославської області, Російська Федерація) – 19 квітня 1945) – радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1943), Генерал-майор (1944).
Життєпис Максимов брав участь у Першій та Другій світових війнах, а також у військових діях 1918–1920 років.
У 1927 році він закінчив курси вдосконалення командного складу.
15 вересня 1943 передовий загін 24-ї гвардійської механізованої бригади (командир полковник Володимир Максимов) у складі мотострілецького батальйону, двох протитанкових гармат, мінометної батареї й танку Т-34 перейшли у контрнаступ і після бою, який тривав близько шести годин, зайняли село Володькова Дівиця (нині в Носівській громаді Ніжинського району Чернігівщини).
У вересні 1943 він виділився як командир 24-ї гвардійської механізованої бригади 7-го гвардійського механізованого корпусу під час форсування Дніпра поблизу села Губин (Чорнобильського, нині Іванківського району Київської області).
Загинув у бою поблизу Берліна. Похований у Кутузовському меморіальному комплексі у місті Болеславець, що знаходиться в сучасному Нижньосілезькому воєводстві, Польща.
Відзнаки Максимов був відзначений численними державними та бойовими нагородами СРСР за свою військову службу.
Примітки
Посилання Максимов Володимир Костянтинович / Р. В. Руденко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-60911
Література Герои огненных лет. Ярославль, 1985.