Азійське століття — це прогнозоване переважання азійської політики та культури у ХХІ столітті, якщо припустити, що певні демографічні та економічні тенденції будуть продовжуватися.

Цей термін подібний до того, як 19 століття називали британським імперським століттям, а 20 століття — американським.

Результати дослідження, проведеного Азійським банком розвитку у 2011 році, вказують на те, що до 2050 року, 3 мільярди азійців (що становить приблизно 56,6% від загальної кількості приблизно 5,3 мільярда жителів Азії) можуть мати рівень життя, аналогічний сучасному в Європі. Більше половини світового виробництва може припадати на цей регіон до середини століття.

Деякі експерти стверджують, що зростаючий акцент в Азії на солідарності та прогресивних міжнародних відносинах може сприяти настанню 21-го азійського століття. Однак, нещодавній конфлікт між Китаєм та Індією вказує на те, що обидві країни можуть втратити свої лідерські позиції в цьому столітті.

Походження терміна У 1924 році Карл Хаусхофер ввів термін «тихоокеанська епоха», передбачаючи розвиток Японії, Китаю та Індії: «Гігантський простір розширюється перед нашими очима, в нього вливаються сили, які… чекають на сходження тихоокеанської епохи, наступниці епохи атлантичної, перестарілої середземноморської та європейської епох»Cited in Hans Weigert, «Haushofer and the Pacific,» Foreign Affairs, 20/4, (1942): p 735..

Фраза «азійське століття» з'явилася у середині-наприкінці 1980-х років. Це пов'язано із зустріччю 1988 року між Китаю Ден Сяопіном та прем'єр-міністром Індії Радживом Ганді. Під час цієї зустрічі Ден висловив сумнів щодо ідеї, що наступне століття буде століттям країн Азії та Тихого океану. До цього термін вже використовувався під час слухань у Комітеті Сенату США з міжнародних відносин у 1985 році. Пізніше це поняття було прийняте азійськими політичними лідерами і зараз широко використовується у ЗМІ.

Причини Стабільні економічні показники Азії протягом трьох десятиліть до 2010 року, порівняно з іншими регіонами світу, є, можливо, найвагомішим доводом на користь ідеї Азійського століття. Хоча різниця в економічних показниках була визнана протягом тривалого періоду, окремі нещасливі події, такі як азійська фінансова криза 1997 року, маскували широкий спектр і загальну тенденцію. Проте на початку 21 століття можна вказати на вагомі докази того, що економічна міцність Азії не лише була стійкою, а й володіла потужністю і масштабом, які могли значно змінити геополітичний ландшафт на планеті. Внаслідок цього одна чи кілька національних держав Азії можуть взяти на себе глобальне лідерство в таких важливих сферах, як міжнародна дипломатія, військова потужність, технології і "м'яка сила".

Кішор Махбубані, серед численних вчених, що аналізують чинники, які сприяли великому прогресу в Азії, визначає сім ключових аспектів, які зробили азійські країни піонерами і дозволили їм досягти взаємопорозуміння з західними партнерами. Серед цих семи факторів визначаються: економіка вільного ринку, наука і технології, меритократія, прагматизм, культура миру, верховенство права та освіта.

Професор Джон Вест у своїй книзі «Століття Азії ... на лезі ножа» стверджує:

«У протязі двадцять першого століття Індія може стати провідною країною в Азії. Вже на даний момент економіка Індії зростає швидше, ніж економіка Китаю, і ця тенденція може продовжуватися, якщо Китай серйозно не розпочне економічні реформи. Крім того, населення Індії перевершить Китай у 2022 році, і до 2100 року воно може бути приблизно на 50% вище, за даними ООН.» .

У 2019 році професор Кріс Огден, який викладає азійську безпеку в Університеті Сент-Ендрюс, відзначив, що, незважаючи на те, що доходи на душу населення та інфраструктура все ще відстають, багатство перетворюється на вплив у сфері військової, політичної та інституційної сфер, через такі органи, як Організація Об'єднаних Націй та новий Азійський банк інфраструктурних інвестицій. Внаслідок цього дві найбільші сили в Азії отримують структурну центральну роль і важливість, що робить їх критично важливими глобальними стовпами. Очікувані наростання населення та активна роль лідерів прискорюють та підтримують цю критичну роль. Якщо екзистенційні проблеми, такі як забруднення навколишнього середовища та корупція, можуть бути подолані, то це може сприяти появі світового порядку, зорієнтованого на Азію та Китай/Індію, який стане ключовою основою міжнародних відносин протягом багатьох десятиліть.

Демографія Прогнозується, що зростання населення в Азії буде тривати принаймні до першої половини 21 століття, хоча його темп значно сповільнився з кінця 20 століття. За прогнозами, до початку 21 століття населення Азії збільшиться до п'яти мільярдів до 2050 року. Хоча не передбачається значущого змінення відсотка світового населення, очікується зменшення частки Північної Америки та Європи у світовій популяції.

Економіка

Ключовим фактором є стале підвищення продуктивності в Азії, зокрема в Китаї та Індії, що супроводжується підвищенням рівня життя. Навіть не досягаючи повністю європейських або північноамериканських стандартів життя, до 2050 року Азія може забезпечувати половину світового ВВП. Це великий стрибок порівняно з періодом безпосередньо після холодної війни, коли Північна Америка та Європа разом формували половину світового ВВП.Згідно з дослідженням Азійського банку розвитку 2011 року, відзначено, що «з майже подвоєнням своєї частки у світовому валовому внутрішньому продукті (ВВП) до 52 відсотків до 2050 року, Азія відновить домінуючу економічну позицію, яку вона мала приблизно 300 років тому».

Концепція Азійського століття передбачає, що азійські економіки можуть зберігати свою динаміку ще протягом 40 років, адаптуватися до змін у глобальному економічному та технологічному оточенні та постійно утримувати порівняльні переваги. Згідно з цим сценарієм, за моделюванням Азійського банку розвитку 2011 року, ВВП Азії зросте з 17 трильйонів доларів у 2010 році до 174 трильйонів доларів у 2050 році, що складе половину світового ВВП. Те саме дослідження Азійського банку розвитку визначає, що сім економік (Китай, Індія, Індонезія, Японія, Південна Корея, Таїланд, Малайзія) будуть лідерами зростання в Азії. За сценарієм Азійського століття в регіоні не буде бідних країн, на відміну від восьми в 2011 році.

Після проведення економічних реформ у Китаї наприкінці 1970-х років (зокрема, приватизація ферм) і на початку 1990-х років (в більшості міст), китайська економіка протягом трьох десятиліть показувала темпи економічного зростання від 8 до 10%. Індійська економіка почала подібний, хоча й менш швидкий, підйом наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років, і протягом цього періоду зростала в середньому на близько 4%, хоча зросла трошки більше 8% у 2005 році та досягла 9,2% у 2006 році. Після цього темпи сповільнилися до 6% у 2009 році, але потім знову зросли до 8,9% у 2010 році.

Обидві ці події включали політику у певному обсязі контрольованої лібералізації економіки, а також розвиток економіки в напрямку глобалізації, охоплюючи як експорт, так і залучення внутрішніх інвестицій. Масштаби цієї лібералізації та глобалізації залишаються предметом обговорення. Вони стали результатом обґрунтованих рішень ключових політичних лідерів, зокрема в Індії та Китаї. Крім того, населення цих двох країн створює потенційний ринок для понад двох з чверті мільярда людей. Розвиток внутрішнього ринку споживання визначав основну стратегію економічного зростання. Це призвело до значно вищих темпів економічного розвитку в Китаї та Індії порівняно з Японією, Європейським Союзом і навіть Сполученими Штатами. Міжнародна конкурентна вигода у вартості праці сприяла глобальному конкурентному тиску цих двох країн.

Термін істернізація використовувався для позначення поширення східних (переважно японських) методів управління на Захід. Raffin, Anne, "Easternization Meets Westernization: Patriotic Youth Organizations in French Indochina during World War 2" Kaplinsky, Raphael, Easternization: The spread of Japanese Management Techniques to Developing Countries Kwang-Kuo Hwang, Easternization: Socio-cultural Impact on Productivity

Нахил до зміцнення економічного пріоритету Азії також базується на аналізі останніх тенденцій у економіці. У своєму прогнозі економіки BRIC, Goldman Sachs виокремив тенденцію, згідно з якою до 2050 року материковий Китай стане найбільшою економікою, а Індія визначиться як друга за обсягом ВВП. Прогноз також охарактеризував основний вид промисловості, яким кожна з цих націй буде володіти, і це спричинило деякі думки про те, що материковий Китай стане "промисловою майстернею світу", тоді як Індія візьме на себе роль "одного із великих сервісних товариств". David, Jacques-Henri. "In 2020, America Will Still Dominate Global Economy ", Le Figaro, 25 August 2005. Retrieved 21 September 2006. На момент 2009 року більшість країн, які вважаються новими індустріальними, розташовані в Азії.

До 2050 року економіки Східної та Південної Азії мають збільшитися більше ніж в 20 разів. Це призведе до зростання індексу людського розвитку, який використовується для вимірювання рівня життя. Індекс людського розвитку Індії наблизиться до 0,8. Рівень життя в Східній Азії підійде до 0,94, що стане досить близьким до рівня життя західних країн, таких як Європейський Союз і Сполучені Штати. Це означатиме, що буде важко визначити різницю в багатстві між ними. За умови збереження поточних тенденцій, через значні популяції Східної Азії та Індії їхня економіка стане дуже значущою, і Індія може подвоїти кількість населення Китаю в довгостроковій перспективі. Східна Азія може випередити економіки всіх західних країн ще до 2030 року. Південна Азія може наслідувати це, якщо сотні мільйонів бідних людей продовжать переходити до середнього класу.

Проекти будівництва

Прогнозується, що найбільш новаторські будівельні проекти у найближчі роки будуть реалізовані в Азії. Як символ економічної потужності, високі хмарочоси вже були зведені в Азії, і наразі в цьому регіоні заплановано та розпочато більше проектів, ніж у будь-якому іншому районі світу. Завершені проекти включають в себе вежі Петронас у Куала-Лумпурі, Шанхайський всесвітній фінансовий центр, Міжнародний фінансовий центр у Гонконзі, Тайбей 101 у Тайвані, Бурдж Халіфа в Дубаї, ОАЕ, і Шанхайську вежу. Майбутні будівлі обіцяють бути ще вищими, такі як PNB 118 у Куала-Лумпурі та Legacy Tower у Дакці.

Культура У культурному аспекті азійське століття втілюється в індійських жанрових фільмах (Боллівуд, альтернативне кіно), кіно Гонконгу (уся, гонконзькі бойовики), японській анімації та хвилі корейського кіно. Освідомлення азійських культур може стати частиною набагато культурно освіченішого світу, як це висловлено у дисертації «Зіткнення цивілізацій». Також, підтвердження азійських культур впливає на політику ідентичності азійців як в Азії, так і в азійських діаспорах за її межами.

Інтерес до японської культури та мови в Японії стрімко зростає; японська культурна продукція, зокрема телешоу, неоспоримо є популярною серед американської аудиторії і це спостерігається протягом багатьох років. У 2003 році близько 2.3 мільйонів людей у всьому світі вивчали японську мову, з них 900 000 південнокорейців, 389 000 китайців, 381 000 австралійців і 140 000 американців вивчали японську мову в навчальних закладах різного рівня.