Віталій Харитонович Плужников (1901—1983) — український астроном і радянський адміністратор, спеціаліст з астрометрії, заступник директора Харківської обсерваторії (1934), декан фізичного факультету Харківського університету (1965—1966), керівник Станції оптичних спостережень штучних супутників Землі (1957-1971).
Проводив спостереження зір на меридіанному колі та спостереження покриттів зір Місяцем, брав участь в укладанні астрометричних зоряних каталогів ПФКСЗ-1, ПФКСЗ-2 та ФКСЗ, був організатором експедицій Харківської обсерваторії в Казахстан (1952) та Полтавську область (1954) для спостереження повних сонячних затемнень.
Нагороджений орденами за участь в Німецько-радянській війні. Після війни посідав керівні посади в радянській окупаційній адміністрації в Німеччині. Як секретар партійного комітету Харківського університету сприяв повоєнній відбудові головного корпусу університету.
Біографія Народився 5 травня 1901 року с сім'ї тесляра в слободі Біловодськ (нині селище Луганської області). Вчився в Біловодській сільській школі (до 1913), потім у чоловічій гімназії, перетвореній під час його навчання на профтехшколу. Закінчив її 1920 року. В часи навчання був активним організатором учнівської позашкільної активності. Після профтехшколи працював вчителем математики у Біловодську. У 1922—1924 служив в Червоній армії, був полковим учителем 20-го стрілецького полку у Чернігові. Потім був завідувачем районного сільського будинку Біловодська (1924—1925), партпропагандистом у селі Містки (1925—1926), інспектором з політосвіти у Старобільську (1926—1930). 1928 року вступив до комуністичної партії.
1930 року поступив на фізико-математичний факультету Харківського інституту народної освіти (пізніше увійшов до складу Харківського університету). Під час навчання викладав математику в пограншколі НКВС (1932—1937). У липні 1934 студента останнього курсу Плужникова було на кілька місяців тимчасово призначено заступником директора Харківської обсерваторії, щоб «посилити» її склад комуністами.
В 1934—1937 навчався в аспірантурі на кафедрі астрономії. Брав участь у розробці проєкту Центральної Української обсерваторії у Харкові, керував групою з обстеження астрономічних умов у районі Мерефи. Їздив на Північний Кавказ в експедицію Харківської обсерваторії для спостереженні повного сонячного затемнення 1936 року. 1937 року закінчив аспірантуру, підготував роботу «Поліпшення орбіти планети Кліо за скороченим способом Штраке» і перейшов на посад наукового співробітника обсерваторії. В той самий час виконував обов'язки проректора Вечірнього вчительського університету, був секретарем партійного комітету ХДУ імені О. М. Горького і викладав на посаді асистента кафедри астрономії Харківського державного педагогічного університету. На початку 1941 року захистив дисертацію «Розрахунок та поліпшення елементів орбіти малої планети 925 способом Штраке».
З початком Німецько-радянської війни, у червні 1941, був мобілізований до радянської армії. Безпосередньої участі у боях не брав, служив помічником начальника штабу, начальником відділу кадрів 10-ї запасної стрілецької бригади 1-го Білоруського фронту. Оскільки Плужников добре володів німецькою мовою, то після війни він працював у радянській військовій адміністрації в Німеччині на посадах старшого помічника начальника відділу адміністрації землі Саксонія (1946—1949), начальникома сектору по закладах вищої освіти радянської військової адміністрації у Німеччині (1949—1950) та начальника відділення просвіти відділу з контролю за науково-технічною діяльністю радянської контрольної комісії у Німеччині (1950). За спогадами родичів, у Німеччині на Плужникова було скоєно замах.
Наприкінці 1950 року повернувся до Харківського університету на посаду старшого наукового співробітника астрометричного відділу обсерваторії та за сумісництвом старшого викладача фізико-математичного факультету. Почав активно працювати в галузі астрометрії, очолював експедицію Харківської обсерваторії для спостереження сонячного затемнення 1952 року в Шиєлі в Казахстані, він організував експедицію Харківської обсерваторії для спостереження сонячного затемнення 1954 року в Кобеляках у Полтавській області, читав курс «Загальна астрометрія» (з 1953), спостерігав покриття зір Місяцем (1952—1955)Кузьменко К. Н., Михайлов В. А., Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1954 г. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1954. No 151. С. 28—29Кузьменко К. Н., Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1951 г. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1952. No 9. С. 29Кузьменко К. Н., Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1952 г. Циркуляр астроно- мической обсерватории Харьковского университета. 1952. No 127. С. 10—11Кузьменко К. Н., Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1952 и 1953 гг. Цирку- ляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1953. No 135. С. 22—23Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1955 г. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1956. No 167. С. 29.Плужников В. Х. Наблюдение покрытий звезд Луной на Харьковской астрономической обсерватории в 1955 г. Циркуляр астрономической обсерватории Харьковского университета. 1956. No 167. С. 29, за допомогою меридіанного кола проводив спостереження, які увійшли до каталогів ПФКСЗ-1 та ПФКСЗ-2Кузьменко К. Н., Плужников В. Х. Каталог прямых восхождений звезд ФКС3 в системе FK3, составленный по наблюдениям на Харьковском мериди- анном круге в 1953—1956 гг. Ученые записки Харьковского государственного университета. 1957. Т. 86. С. 13—61. В 1953 році знову став секретарем партійного комітету університету і на цій посаді зробив значний внесок у відбудову університетського головного корпусу, але 1957 року пішов з цієї посади «у зв'язку із переходом на наукову роботу», і з 1957 по 1971 рік очолював створену в Харківській обсерваторії Станцію оптичних спостережень штучних супутників Землі. Продовжував наукову роботу з астрометрії на меридіанному колі і покриттів зір Місяцем.
1960 року звільнився з обсерваторії, але продовжив наукову роботу з астрометрії, брав участь в укладанні астрометричного зоряного каталогу ФКСЗ, спостерігав проходження Меркурія по диску Сонця (1972). На посаді доцента кафедри астрономії продовжував викладати сферичну і практичну астрономію, а в 1965—1966 роках навіть працював деканом фізичного факультету. Помер 7 квітня 1983 року.
Відзнаки Медаль «За оборону Сталінграда» (1942) Орден Червоної Зірки (1944) Орден Вітчизняної війни II ступеня (1945) Медаль «За визволення Варшави» (1945) Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
Примітки
Література