Микола Йосипович Сикора (1878—????) — український і радянський інженер чеського походження, жертва сталінських репресій. Народився і жив у Харкові. В студентські роки працював в Харківській обсерваторії спільно зі своїм братом Йозефом Сикорою, який пізніше став відомим астрономом. Після закінчення Харківського технологічного інституту працював залізничником (1903—1908), керівником і головним інженером кількох великих заводів (1908—1928), головним інженером і начальником проєктно-монтажного бюро з будівництва підвісних доріг (1928—1930). В 1928—1933 збудував багато промислових підвісних доріг на різних підприємствах Радянського союзу. 1933 року заарештований, звинувачений у шпигунстві на користь Чехословаччини і засуджений до 5 років таборів. Дата, місце й обставини смерті невідомі. Реабілітований посмертно.
Біографія
Дитинство Народився 1878 року в Харкові, в родині майстра з ремонту музичних інструментів та домогосподарки. За походженням чех. 1898 року закінчив Харківське реальне училище та вступив до Харківського технологічного інститутуАлфавитный список студентов Харьковского Технологического института Императора Александра III за 1898—1899 учебный год. Харьков: Паровая Типография и Литография М. Зильберберг, 1898. 82 с. С. 47. (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»).
Астрономічні дослідження Вже на останньому курсі училища Микола Сикора почав виконувати в Харківській обсерваторії спостереження протуберанців і плям на Сонці. Він працював під керівництвом Людвіга Струве разом зі своїм старшим братом, Йозефом Сикорою (1870—1944), який пізніше став відомим чеським астрономомБалишев М. А. Розвиток астрономії у Харкові на початку ХХ століття (1900—1917). Дослідження з історії і філософії науки і техніки. 2021. Т. 30, No 1. С. 51—61. С. 53. З 1900 року до них приєдналась і сестра, О. Й. Сикора. Микола Сикора обробляв спостереження брата, вів самостійні спостереження сонячної активності, брав участь у спостереженнях місячних затемненьБалишев М. А. До історії Харківської обсерваторії: інженер Микола Йосипович Сикора та його доля. Матеріали 20-ї Всеукраїнської наукової кон- ференції «Актуальні питання історії науки і техніки». Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. Київ, 2021. С. 21—24.. У 1903 році Микола Сикора закінчив Харківський технологічний інститут за фахом інженера-технолога і завершив свою роботу в обсерваторії.
Інженерна робота У 1903—1908 роках працював на Південно-східних залізницях, — машиністом, майстром, інженером, начальником дільниці, помічником начальника головних майстерень. У 1908—1917 працював керівником Харківського машинобудівного і чавуноливарного заводу А. А. Пільстрема, в 1917—1925 — головним інженером машинобудівного заводу «Червоний Жовтень», а в 1925—1928 — головним інженером Машинобудівного тресту «Металооб'єднання» (у складі заводів «Червоний Жовтень», ім. Т. Г. Шевченка, Харківського велозаводу і Сумського заводу ім. М. В. Фрунзе).
У 1928—1930 був головним інженером і начальником проєктно-монтажного бюро з будівництва підвісних доріг. Брав участь в будівництві примислових підвісних доріг на багатьох заводах і шахтах Радянського союзу. На початку 1930-х років працював головним інженером на будівництві підвісної дороги в місті Ткварчелі в Грузії, потім був технічним директором на заводі «Подвесдор» у Харкові. З червня по жовтень 1933 року був головним інженером в тресті «Проектзаводтранс» і керував проєктуванням Уральського локомотивновагонного комбінату.
Репресії 18 жовтня 1933 року був заарештований і звинувачений у шпигунстві на користь Чехословаччини. На допитах визнав, що в 1925—1932 передавав Чехословаччині дані про радянські канатні дороги та електростанції в обмін на дозвіл підтримувати зв'язок зі своїм сином, який виїхав на навчання в Чехословаччину, і передавати для нього гроші і золоті прикраси. На думку слідства, Сикора також був членом контрреволюційної організації, яка діяла під чеським керівництвом з метою організації збройного повстання і відторгнення України від СРСР.
5 березня 1934 року трійкою НКВС засуджений до 5 років таборів. Звинувачення ґрунтувалися тільки на особистому зізнанні Сикори, інших доказів не було, свідків не допитували, а його власні свідчення не перевіряли.
Дата смерті Сикори невідома. За даними огляду медичною комісією січні 1934, ув'язнений Сикора хворий на артеріоз, склероз і міокардит, «на етап слідувати може, але до будь-якої фізичної праці не придатний».
Син Миколи Сикори, Юліан Миколайович Сикора (1908—1938), також був заарештований (1933), засуджений до 5 років (1934), а після перегляду справи розстріляний (1938)Дрбал А. Відомий російський і чеський астроном Йозеф Сикора (1870-1944). Сучасні досягнення геодезичної науки та виробництва, випуск ІІ (24), 2012.
1989 року Микола Сикора реабілітований Військовою колегією Верховного Суду УРСР.
Примітки
Література