Павло Васильович Суляндзіга (нар. 20 лютого 1962 року, село Олон Пожарського району Приморського краю) — громадський активіст удегейської національності, борець за права корінного населення. Кандидат економічних наук, почесний професор кафедри ЮНЕСКО Новосибірського державного університету. До 2010 року був першим віцепрезидентом Російської асоціації корінних народів Півночі (RAIPON) і членом Постійного форуму ООН з питань корінних народів. У 2006—2014 роках — член Громадської палати РФ. Член Робочої групи ООН з питань прав людини та транснаціональних корпорацій, яка займається поширенням Керівних принципів ООН щодо бізнесу та прав людини. Учасник Форуму Вільних Народів Постросії.
З 26 січня 2026 року член російської опозиційної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), який представляє корінні народи Росії.
Біографія
Діяльність в Росії Народився в сім'ї удегейців. Навчався в Хабаровському державному педагогічному інституті. З 1984 по 1987 роки займався викладацькою діяльністю, працюючи учителем математики та заступником директора школи.
У 1985 році визнаний найкращим молодим вчителем Приморського краю та взяв участь у I З'їзді молодих вчителів Радянського Союзу.
У 1987 році був обраний головою виконавчого комітету Ради народних депутатів, на цій посаді пробув до 1991 року. З цього року обіймав посади президента Асоціації корінних народів Приморського краю та голови Національної ради народних депутатів села Красний Яр. З 1993 по 1994 рік обіймав посаду керівника проєктного комітету зі збереження біорізноманіття в басейні річки Бікін, після чого, до 1995 року, займався керівництвом проєкту «Традиційні ремесла корінних нечисленних народів та розвиток етнологічного туризму».
У 1995 році залишивши посаду голови Національної ради народних депутатів і був призначений радником Губернатора Приморського краю з питань корінних нечисленних народів Півночі, на посаді якого працював до 1997 року. У 1997 році займався проєктом «Регіональне законодавство щодо корінних нечисленних народів на Далекому Сході», обіймаючи посаду директора проєкту. У тому ж році став віцепрезидентом, а за кілька років (у 2001 році) — першим віцепрезидентом Асоціації корінних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу Російської Федерації, залишивши цей пост у 2010 році. Одночасно з 2000 по 2002 рік обіймав посаду голови правління Секретаріату корінних народів Арктичної Ради; з 2003 по 2006 рік — заступника голови Робочої групи Арктичної Ради зі сталого розвитку. У 2004 році став президентом Міжнародного фонду «Батани». З 1999 року був співредактором журналу «Світ корінних народів — Жива Арктика».
З моменту створення Громадської палати у 2006 році був її членом, обіймав посаду співголови робочої групи ОПРФ з розвитку віддалених територій Сибіру і Далекого Сходу Громадської палати Російської ФедераціїПавел Суляндзига — член Общественной палаты РФ — Трибуна Общественной Палаты.
Два терміни обирався членом Постійного Форуму ООН з питань корінних народів (з 2005 до 2011 року). Був заступником голови Постійного Форуму ООН з питань корінних народів, Спеціальним доповідачем Постійного Форуму з питань взаємин корінних народів та промислових компанійForum Members 2008—2010.
З 2011 по 2018 роки обирався членом робочої групи ООН з прав людини, транснаціональних корпорацій та інших видів бізнесу від регіону Східної Європи.
У серпні 2012 року за участю Суляндзіги та за сприяння російських інстанцій було сплановано та здійснено евакуацію тяжкохворого та ізольованого від громадськості чемпіона світу з шахів Бориса Спаського з Парижа до Москви.
У 2014 році не був випущений з Росії на конференцію ООН у США з питань корінних народів (за словами Суляндзіги, прикордонник вирвав сторінку з його паспорта і заявив, що він недійсний).
У 2016 році висунутий партією «Яблуко» кандидатом у депутати Державної Думи за регіональним списком від Приморського краю, а також одномандатним округом.
Діяльність в США У 2017 році був змушений виїхати із Росії та попросив політичний притулок у США. Живе в штаті Мен, продовжуючи очолювати Міжнародний фонд розвитку та солідарності корінних народів «Батані»These Indigenous activists stood up for their rights and were forced to flee Russia // Broadview, 16.05.2022.. У 2022 році взяв участь у Форумі Вільних Народів Постросії, що пройшов у Варшаві, виступивши з пропозицією про створення Конгресу корінних народів Росії за кордономРуслан Габбасов: «Идет неприкрытый лингвоцид и этноцид» // «Идель. Реалии», 8.05.2022..
В останні роки Суляндзіга багато співпрацює з різними університетами. У 2017—2018 роках був призначений запрошеним ученим у Дартмут Коледж (Нью-Гемпшир), у 2019—2021 роках був призначений науковим дослідником у Боудоїн Коледж (Мейн).
З 2019 року є членом Правління Організації .
У 2022 році обраний членом Ради директорів організації IRMA (Initiative for Responsible Mining Assurance), яка об'єднує представників бізнесу, правозахисників, екологів, профспілок та корінних народів, які працюють над стандартами, що захищають права людини з боку гірничодобувного бізнесу.
З 2022 року є головою , яка керується корінними народами та займається захистом прав корінних народів від бізнесу, що має відношення до «зеленої економіки».
У 2022 році був одним з ініціаторів створення Міжнародного Комітету корінних народів Росії, щоб від імені корінних народів виступити проти війни, яку розв'язала Росія проти України.
21 липня 2023 року Мін'юст Росії вніс Суляндзігу до списку т. зв. фізичних осіб — «іноземних агентів».
З 26 січня 2026 року Павло Суляндзіга став членом російської опозиційної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), який представляє корінні народи Росії.
Примітки
Посилання
Біографія на сайті «Трибуна Громадської палати» Асоціація корінних нечисленних народів Півночі, Сибіру та Далекого Сходу Російської Федерації: Павлу Васильовичу Суляндзігу 50 років, 20 лютого 2012