Оптимізаційний захист життєдіяльності — сукупність мимовільних процесів організму та свідомої діяльності особистості для подолання негативних наслідків зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.
Вступ
Проблема захисту психічного здоров’я надзвичайно загострилася після початку повномасштабної війни Росії проти України. За оцінками експертів у майбутньому 40–50 % населення України потребуватимуть психологічної допомоги. У певних групах населення кількість таких людей буде становити: з-поміж військових та ветеранів – 1,8 млн; серед людей старшого віку – 7 млн; серед дітей та підлітків – близько 4 млн..
Тому закономірно, що останнім часом опубліковано багато наукових досліджень і практичних рекомендацій щодо психологічної допомоги постраждалим. Особливої уваги заслуговують колективні праці підготовлені фахівцями Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, . В цих роботах викладено основні концепції та моделі стресу, запропоновано заходи з профілактики негативних психічних станів і посттравматичних стресових розладів, викладено теоретичні та практичні основи надання військовими та цивільними психологами психологічної допомоги особовому складу, ветеранам та членам їхніх сімей.
В навчально-методичній літературі психологічною допомогу визначено як здійснення кваліфікованими спеціалістами (психологами, психотерапевтами, психіатрами) комплексу діагностичних, психокорекційних, психологічних заходів щодо осіб, які мають ознаки психічних розладів, для відновлення їх психічного стану.
Важливими завданнями психологічної допомоги є: оптимізація соціальної взаємодії осіб, що мають ознаки психічних розладів; посилення мотиваційно-вольової активності для свідомого вирішення особистих психологічних проблем; активізація психологічного захисту для пониження та усунення негативних переживань; покращення адаптаційних можливостей постраждалих; відновлення оптимізаційних механізмів, які нормалізують біофізичні і біохімічні процеси та стабілізують роботу всіх органів і систем фізіології організму.
Вирішенню наведених завдань сприятиме знання структури та особливостей функціонування оптиматизаційного захисту життєдіяльності. Слід розуміти, що психічне є символічним, знаковим відображенням людиною світу, що нею сприймається і спирається на психофізіологічні процеси у структурі нервової системи. В процесі діяльності щодо задоволення потреб та інтересів [с. 465–467] люди входять у взаємодію з явищами та предметами об’єктивної дійсності [с. 286], яка детермінує певні фізичні та хімічні реакції в органах відчуття [с. 284].
Сформовані електричні імпульси за безпосередньої участі біологічно активних речовин (нейромедіаторів) через нервову систему здійснюють нейрофізіологічну транспортацію до лівої півкулі головного мозку, яка співвідноситься переважно з раціональною (розумовою) сферою свідомості. На цьому рівні свідомості з’ясовується відповідності всього, що відображується, інтересам людини.
Наступним етапом психічного відображення є транспортація інформації про предмети, явища об’єктивної реальності до емоційної (чуттєвої) сфери свідомості, яка позбавлена безпосереднього контакту з навколишньою дійсністю. У чуттєвій сфері свідомості інформація про відображене трансформується у переживання людини .
Нейропсихофізіологічною основою чуттєвого відображення у формі переживань є транспортація зазначеної інформації через електричні імпульси за безпосередньої участі біологічно активних речовин з лівої півкулі головного мозку до правої, яка відповідає переважно за емоційну діяльність. , де активізуються певні структури. За безпосередньої участі гіпофізу, гіпоталамусу та епіфізу щодо синтезу гормонів сигнал посилається до парних ендокринних залоз наднирок, які виробляють гормон дофаміну або адреналіну. Гормони – це сигнальні хімічні речовини, які здійснюють складний і багатогранний вплив на органи в цілому чи на певні органи та системи-мишені .
Серед різноманітних ціннісних форм психіки людини найважливішою є воля, свідома саморегуляція суб’єктом своєї діяльності, що проявляється як цілеспрямованість, рішучість, самовладання [с. 215].
Наведене свідчить, що основними чинниками не лише психічного відображення, а й повноцінної життєдіяльності людини є біофізичні і біохімічні процеси, злагоджена і стабільна робота внутрішніх органів і систем життєзабезпечення організму, рівень соціалізації особистості, розвиток вольових здібностей та спадковість, що передається нащадкам через генотип людини.
Навіть незначні порушення стабільної роботи зазначених чинників, які детерміновані змінами внутрішнього чи зовнішнього середовища, можуть негативно позначатись не лише на якості психічних процесів індивіда, а й в цілому на життєдіяльності особистості. Тому дуже важливим для життєдіяльності людини є функціонування в організмі психофізіологічних утворень, які оптимізують функціонування всіх явищ, органів, систем і процесів наближено до інтересів людини.
Отже, у такому значенні оптимізація виступає ключовим фактором не лише психологічного захисту, а й захисту життєдіяльності.
Оптимізаційні автоматизми
Процес пристосування організму до змінених умов існування прийнято називати адаптацією. По суті, адаптація — функція організму. Проте така функція неможлива без наявності структур, які б фіксували, зберігали та акумулювали набуті захисні властивості. До таких структур доцільно віднести оптимізаційні автоматизми — сформовані в керівній системі фізіології організму програми запуску та відтворення захисних властивостей, набутих у результаті адаптаційних процесів.
Оптимізаційні автоматизми функціонують на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки (відкритого З. Фрейдом) і належать до особистого досвіду людини.
Оптимізаційні автоматизми можна класифікувати за способом формування та за умовами дії.
За способом формування оптимізаційні автоматизми поділяються на:
Мимовільні — психофізіологічні утворення (програми), несвідомо сформовані на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки в регуляторній системі фізіології організму, для попередження, зниження, усунення негативних наслідків взаємодії з навколишньою дійсністю. Довільні — психофізіологічні утворення (програми), свідомо сформовані на рівні особистісного несвідомого несвідомої сфери психіки в регуляторній системі фізіології організму, для попередження, зниження, усунення негативних наслідків взаємодії з навколишньою дійсністю. Особистісні — сформовані особистістю. Сторонні — сформовані під впливом інших осіб (оточення).
За умовами дії оптимізаційні автоматизми класифікуються як:
Ситуаційні — психофізіологічні утворення, що забезпечують попередження (послаблення, усунення) неприємних переживань, зумовлених стрес-факторами в надзвичайних (екстремальних) умовах життєдіяльності. Повсякденні — психофізіологічні утворення, що забезпечують попередження (послаблення, усунення) неприємних переживань, зумовлених стрес-факторами у звичних умовах життєдіяльності. Комплексні — психофізіологічні утворення, що забезпечують попередження (послаблення, усунення) неприємних переживань, зумовлених стрес-факторами у звичних та екстремальних умовах життєдіяльності.
Оптимізаційні властивості
У процесі еволюційного розвитку оптимізаційні автоматизми набули вагомих характеристик, які пропонується позначати категорією оптимізаційні властивості — еволюційна здатність психофізіологічних утворень до функціональних змін під впливом перманентних адаптаційних процесів задля посилення захисних властивостей організму.
Оптимізаційні автоматизми набули таких властивостей, як:
Оптимізаційна акумуляція — здатність оптимізаційних автоматизмів до накопичення (концентрації) захисних властивостей. Оптимізаційне групування — здатність оптимізаційних автоматизмів до об'єднання в складні захисні структури для нейтралізації тривалого комплексного впливу стрес-факторів. Оптимізаційна уніфікація — здатність сформованих оптимізаційних угрупувань до нейтралізації негативної дії наближено споріднених стрес-факторів у різних умовах життєдіяльності. Оптимізаційна інтеграція — здатність до формування (удосконалення) оптимізаційних автоматизмів одного виду за участю автоматизмів оптимізації інших видів. Оптимізаційна спадковість — здатність оптимізаційних автоматизмів до збереження захисних властивостей та їх відтворення в наступних поколіннях.
Травматичні оптимізаційні автоматизми
Проте, варто звернути увагу на ті обставини, що оптимізаційні автоматизми можуть мати й негативні наслідки для життєдіяльності людини, якщо вони сформовані в результаті адаптаційних процесів, спричинених стереотипом травматичного заміщення. Такі психофізіологічні утворення пропонується позначати категорією травматичні оптимізаційні автоматизми — сформовані в керівній системі фізіології організму програми запуску і відтворення набутих у результаті адаптаційних процесів захисних властивостей щодо сприйняття негативної взаємодії з навколишньою дійсністю як корисної.
Стереотип травматичного заміщення — хибне сприйняття негативної інформації як корисної або такої, що не шкодить людині, спричинене мимовільним корегуванням програми оптимізації внутрішніх функцій і критеріїв оцінки стану внутрішнього та зовнішнього середовища в керівній системі фізіології організму внаслідок тривалого впливу різноманітних загроз і неприємних переживань.
Оптимізаційні архетипи
Природа та сутність
При досягненні певного рівня акумуляції, інформація про набуті захисні властивості може кодуватись на рівні генотипу організму через створення нових чи додавання до вже наявних. Функцію вивільнення закодованої інформації про захисні властивості та її застосування виконують оптимізаційні архетипи — мимовільно сформовані в керівній системі фізіології організму програми розкодування та мимовільного застосування, через залучення нейропсихофізіологічних компонентів і процесів організму, зашифрованої в генотипі інформації про захисні властивості, набуті попередниками.
При цьому, можна висловити припущення, що одним із видів розкодованої інформації, ймовірно, є інстинкти як сукупність вроджених рефлексів.
Оптимізаційні архетипи функціонують у формі гібридних фантомів у несвідомій сфері психіки на рівні колективного несвідомого (відкритого К. Юнгом).
Гібридні фантоми — інформація, що перебуває в колективному несвідомому несвідомої сфери психіки, яка, можливо, детермінована генотипом людини та космічним інформаційно-змістовним полем, і є відображенням досвіду попередніх поколінь.
За функціональним призначенням оптимізаційні архетипи поділяються на:
Системні — психофізіологічні утворення, сформовані в результаті адаптаційних та еволюційних процесів щодо мимовільного забезпечення стабільного функціонування систем і процесів організму в різних умовах життєдіяльності. Системні оптимізаційні архетипи є нейропсихофізіологічними утвореннями постійної дії. Безпекові — психофізіологічні утворення, сформовані в результаті адаптаційних та еволюційних процесів щодо мимовільного попередження, послаблення або усунення негативних наслідків зміни внутрішнього стану та зовнішнього середовища. Безпекові оптимізаційні архетипи спрацьовують мимовільно після отримання сигналу про виявлення невідповідності суспільного буття інтересам людини та шкідливої зміни її внутрішнього стану.
Травматичні оптимізаційні архетипи