Олексій Прокопович Вандало́вський (31 липня 1909, Амур-Нижньодніпровськ — 28 серпня 1950, Дніпропетровськ) — український радянський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Чоловік мистецтвознавця Наталії Глухенької, батько художника Віктора Вандаловського.
Біографія Народився року в місті Амур-Нижньодніпровську (нині у складі Дніпра, Україна). 1931 року закінчив Київський інститут пролетарської мистецької культури, де навчався у Володимира Денисова, Михайла Козика, Іларіона Плещинського.
У 1931—1941 та 1944—1948 роках викладав у Дніпропетровському художньому училищі. Серед учнів: Білополий Йосип Оксентійович, Волошин Георгій Сергійович, Горбаченко Володимир Семенович, Нестеренко Георгій Дмитрович, Пархоменко Іван Іванович.
У 1948 - уповноважений Спілки радянських художників України по Дніпропетровській області.
Помер у Дніпропетровську 28 серпня 1950 року.
Творчість Працював у галузі станкової графіки. Серед робіт:
серія ліногравюр «Макіївські домни» (1930-ті); «Перша зоря на донецькій шахті» (1930-ті, туш); «Кінець дрейфу Сєдова» (1930-ті, картон); «17 вересня 1939 року» (1930-ті, картон); «Розстріл жителів Дніпропетровська німецькими фашистами» (1940-ві); «Женуть у рабство» (1940-ві); «Зустріч переможців» (1945; Дніпровський художній музей); «Відновлення кордону» (1940-ві); «Форсування водного рубежу» (1940-ві, ліногравюра); «Зустріч» (1940-ві, ліногравюра); «Оленка» (1943, туш); «Весна» (1946, папір, туш); «Атака» (1946, папір, туш); «Березань» (1947, ліногравюра); «Повернення» (1947, ліногравюра); «На колгоспних полях» (1947, ліногравюра; Дніпровський художній музей); «Автопортрет» (1947); «На німецьку каторгу» (1947, ліногравюра); «Дружина» (1947). </div> Брав участь у мистецьких виставках з 1937 року. Крім згаданого музею роботи художника зберігаються у Дніпровському історичному музеї.
Література