Walking the Blues — студійний альбом американського блюзового музиканта Отіса Спенна, записаний 1960 року для лейблу Candid, але випущений посмертно 1972 року на Barnaby. В записі взяли участь Сент-Луїс Джиммі і Роберт Локвуд-молодший. 1972 року альбом номіновано на премію «Греммі» (в категорії «Найкращий запис етнічної музики або традиційного фолку»).
Про альбом Запис відбувся 23 серпня 1960 року на студії Fine Recording Studios у Нью-Йорку для лейблу Candid Records на тій самій одноденній сесії, на якій був записаний дебютний альбом музиканта Otis Spann Is the Blues (1960). Окрім Спенна (вокал, фортепіано) в записі взяли участь співак Сент-Луїс Джиммі (Джеймс Оден) і гітарист Роберт Локвуд-молодший. Матеріал альбому складається з 11 треків: Спенн співає чотири пісні (серед яких інтерпретація його синглу «It Must Have Been the Devil» 1954 року і кавер-версія «My Home Is in the Delta» Мадді Вотерса), а інші чотири — Оден (свої власні пісні, включаючи стандарт «Going Down Slow»). На інших трьох інструментальних композиціях Спенн грає сольно на фортепіано.
Первісно випуск альбому планувався на Candid (8025/9025), але не відбувся. 1972 року він вперше був випущений лейблом Barnaby в серії «Barnaby Candid Series» після смерті Спенна (музикант помер 1970 року). Спродюсував альбом Нет Гентофф, а текст до платівки написав журналіст Піт Велдінг.
1983 року перевиданий в Німеччині CrossCut під назвою Otis Spann… And His Piano. Альбом був перевиданий 1987 року лейблом Candid (GJS 9025) з іншою обкладинкою, а 1989 року — на CD.
Визнання 1972 року на 15-й церемонії нагородження премії «Греммі» альбом був номінований в категорії «Найкращий запис етнічної музики або традиційного фолку (включаючи традиційний блюз)». Ця номінація стала єдиною на премію «Греммі» в кар'єрі музиканта.
Реакція критиків
Оглядач AllMusic Том Овенс в своїй рецензії поставив альбому оцінку 5 з 5, відзначивши: Walking the Blues — це, мабуть, найкраща платівка Отіса Спенна, яку він коли-небудь записав, вона включає 11 композицій приголомшливого фортепіанного блюзу. На декількох з них Спенну акомпанує гітарист Роберт Локвуд-молодший, і їхня гра разом звучить співчутливо, тепло та надзвичайно привабливо. Тут Спенн зосереджується на власних «Half Ain't Been Told» і «Walking the Blues», втім він також включає кілька стандартів («Goin' Down Slow», «My Home Is in the Delta»), які допомагають повніше передати портрет його музичної майстерності. Однак найважливішим є те, що Walking the Blues просто чудово звучить — це один з найкращих фортепіанних блюзів, які ви коли-небудь чули.
Роберт Крістгау написав, що «на своїх сольних записах Спенн є сильним, м'яким, типовим вокалістом чиказького блюзу, який рідко був таким стриманим чи різким, як у захоплюючій пісні «It Must Have Been the Devil». Безсумнівно, можна зупинитися і на таких віртуозних та недооцінених сольних інструментальних композиціях, як «This Is the Blues» або виразній «Walking the Blues», втім я сумніваюся, що вони кращі. А ще є те, що робить цю сесію особливою: чотири пісні у виконанні Сент-Луїса Джиммі, на яких звучить його дещо хриплий голос.»
Список композицій
Учасники запису Отіс Спенн — вокал (A1, A4, B1, B5), фортепіано Сент-Луїс Джиммі (Джеймс Оден) — вокал (A3, A5, B2, B4) Роберт Локвуд-молодший (А1, A3-A5, B1, B2, B4, B5) — гітара
Технічний персонал Нет Гентофф — продюсер Джордж Пірос — звукоінженер Девід Редферн — фотографія [Barnaby KZ 31290] Рон Коро — дизайн [обкладинка] Піт Велдінг — текст
Примітки
Посилання Альбом на AllMusic Альбом на Discogs Ілюстрована дискографія Отіса Спенна