Ямонт Толунтович (або Ямунт Тулунтович, в хрещенні Яків) — дрібний литовський князь другої половини XIV століття, родоначальник . Православний, як і його нащадки.
Життєпис Походив з балтського князівського роду, який за знатністю поступавсь хіба що Гедиміновичам. Заснована ж на генеалогічних матеріалах XVIII віку версія о тім, що він був сином міфічного кн. Гурди Гінвіловича, внука Гедруса, є безпідставною.
Ямонт уперше згадується під 1390 роком, коли вкупі з Вітовтом й гроном його прибічників виїхав к Прусії. Тевтонці розділили прибулих литовців, одіславши Толунтовича, його жінку та слуг у Мальборк (und Jamunt lag czu Marienburg mit syme wybe und gesinde).
Після прилучення до ВКЛ Смоленська (28 вересня 1395) великий князь назначив його намісником міста, — поряд з Василем Борейковичем. Відтак Ямонт зринає в прелімінарній угоді з Тевтонським орденом, підписаній у Городні 23 квітня 1398, та в Салінському договорі (12 жовтня), де той названий посідачем чи пак намісником Клецька (Jamund von Cletzke). При кінці того-таки року їздив із посольством в Москву (наслідком чого стала зустріч Вітовта з дочкою, великою княгинею московською Софією).
Ямонт загинув в битві під Ворсклою 12 серпня 1399 р., покинувши по собі синів Семена ( до 1380, зг. 1401–45) й, либонь, Михайла ( до 1442), хоч останнього дослідник вважа онуком. Наталя Яковенко наводить м'я ще одного сина — Івана Ямонтовича-Підберезького, чию дочку Ганку Вітовт видав заміж за кн. Василя Федоровича Острозького.
Див. також Івашко Рогатинський
Коментар
Примітки
Джерела
Українською
Російською
Польською