Ігор Олександрович Караулов (; 11 лютого 1966, Москва) — російський поет, перекладач і публіцист, представник «Z-поезії».
Біографія Ігор Караулов народився 11 лютого 1966 року в Москві. Закінчив кафедру геохімії ландшафтів і географії ґрунтів географічного факультету Московського державного університету імені М. В. Ломоносова (1983-1988). Займався в «Лабораторії першої книги» при Московській письменницькій організації, якою керувала Ольга Чугай.
Учасник поетичного проєкту на Венеційській бієнале мистецтв, 2009.
З листопада 2012 по лютий 2016 року — колумніст газети «Вісті».
У 2022 році під час російського вторгнення в Україну виступив із концертами в рамках марафону на підтримку нападу «Za Росію». Пізніше Караулов був внесений ФБК до списку корупціонерів і розпалювачів війни за участь у концерті на підтримку війни з Україною. 1 червня 2022 року Латвія заборонила в'їзд у країну Караулову за підтримку і виправдання агресії Росії в Україні.
Сім'я Одружений, має двох дітей.
Творчість Поет, перекладач. Автор чотирьох поетичних книжок. Публікувався в журналах «Знамя», «Аріон», «Мережева поезія», «Новий берег», «ШО», «Повітря», «Критична маса», «Нова шкіра» тощо.
Бібліографія
Публікації
Книги
Перепад напруги. — Перепад напряжения. — : Геликон +, Амфора, 2003 Продавці прянощів. — Продавцы пряностей: Стихи. — : Ракета, 2006. — 134 с. — Завзятість маніяка. — Упорство маньяка. — : ПРОЗАиК, Геликон +, 2010. — 364 с. Кінець ночі. — Конец ночи. — : Издательство «СТиХИ», 2017 Ау-ау. — Ау-ау. Стихи 2017 года.- : Воймега, 2018. — 120 с. — Презентация книги «Ау-ау» в Санкт-Петербургском доме писателя Смирнов, Караулов, Данилов: Російські верлібри. — Смирнов, Караулов, Данилов: Русские верлибры — Издательство: Флюид, 2019 г. — 256 с. — Важкий вік століття. — Трудный возраст века. — Издательство: Городец-Флюид, 2020 г. — 224 с. — День святого Валентина. — День святого Валентина. — ; : Издательство: RUGRAM_Пальмира, 2021. — 139 с. — Моя сторона історії. — Моя сторона истории. — : Питер, 2022. — «КПД» — 160 с. ISBN 978-5-00116-876-8
Окремі публікації
Зараза-пісенька. — Зараза-песенка // Воздух. — 2006. — № 1.
Нагороди
Лауреат Григорівської поетичної премії (2011, 3 місце).
Примітки
Посилання
Ігор Караулов у рубриці «Вірші наживо» на сайті OpenSpace