Джон Ґатзон де ла Мот Борґлум (; 25 березня 1867 — 6 березня 1941) — американський художник та скульптор, найбільш відомий своєю роботою на горі Рашмор. Його ім'я також пов'язано з різними іншими публічними витворами мистецтва в США, включаючи гору Стоун-Маунтен в Джорджії, статуєю генерала Армії союзу Філіпа Шерідана у Вашингтоні, округ Колумбія, і в Чикаго, а також погруддям Авраама Лінкольна, виставленим у Білому домі Теодором Рузвельтом, і який зараз зберігається в склепі Капітолія Сполучених Штатів у Вашингтоні, округ Колумбія.
Життєпис
Ранні роки Джон Ґатзон де ла Мот Борґлум народився 17 березня 1867 року на території Айдахо в Овіді, місцевості, яка зараз переписною місцевістю в окрузі Бер-Лейк, Айдахо. Його батьками були Єнс (Джеймс) Мьоллер Хаугаард Борґлум, навернений до мормонів тесля з Данії, і Крістіна Мікельсен (пізніше Крістіна Майкелсон). Джеймс також мав ще одну дружину, сестру Крістіни Іду. Крістіна була другою дружиною, відповідно до заповідей мормонської церкви. Незабаром після народження Ґатзона його батько із Крістіною та Ґатзоном переїхав до Огдену, Юта, де працював на будівництві залізничної колії. Інша дружина Джеймса, Іда, з її дітьми залишилась в Овіді, Айдахо. Заробітки дозволили Джеймсу Борґлуму купити земельну ділянку та будинок в Огдені. Потім Джеймс перевіз до Огдену Іду з її дітьми. Коли Ґатзону було 2 роки, в 1868 році його мати Крістіна народила другу дитину — Солона Ганнібала Борґлума. А через півроку Іда також народила сина Артура.
Коли в Огдені з'явилась залізниця, Джеймс Борґлум продав там своє майно та купив квиток до Омахи, де знаходилась сім'я Іди та Крістіни. В цей час Джеймс вже розчарувався у мормонізмі, і вирішив покинути мормонську територію. У 1870 Борґлуми прибули до Омахи, де, натхнений гомеопатом та ветераном громадянської війни Сіссоном, батько Ґатзон також вирішив стати гомеопатом. Сіссон допоміг Джеймсу Борґлуму із підготовкою до вступу до Міссурійського медичного коледжу в Сент-Луїсі.
В 1871 році Джеймс, з Ідою та п'ятьма дітьми, включаючи Ґатзона, переїхав до Сент-Луїса, а мати Ґатзона залишилась в Омасі. П'ятирічний Ґатзон тяжко переживав розлуку з матір'ю. Невдовзі після того, як Джеймс поїхав до Сент-Луїсу, Крістіна одружилась із Гаррі Вілсоном, з яким у неї було троє дітей. Згодом Крістіна з дітьми переїхала до Лос-Анджелесу. Біограф Борґлума Говард Шефф вважає, що вона переїхала до Лос-Анджелесу, коли вже овдовіла. В 1874 році Джеймс Борґлум закінчив Міссурійський медичний коледж та повернувся до Омахи, щоб відкрити медичну практику. Через кілька місяців він помінявся із практикою із доктором В. Дж. Ергартом та переїхав до Фрімонту, Небраска. У Фрімонті Джеймс остаточно розірвав зв'язки з мормонізмом: він похрестив усіх своїх дітей у католицькій церкві Святого Патріка в Фрімонті. Усі діти, крім Ґатзона та Солона, були записані дітьми Джеймса та Іди. Ґатзон та Солон були записані дітьми Крістіни та Джеймса без будь-яких пояснень.
Згодом Борґлуми знову повернулись до Омахи. Ґатзон отримав лише трохи формальної освіти. Говард Шефф писав, що можливо Ґатзон отримував якусь освіту в Сент-Луїсі, хоча не залишилось записів, про те, що він відвідував якусь школу. В 1882 році Ґатзона послали вчитись в католицькій школі-інтернаті Святої Марії в Канзас-Сіті, Міссурі. В тому ж році Ґатзон покинув школу та повернувся до сім'ї в Омаху. Записи також показують, що він відвідував старшу школу в Омасі, яка згодом стала Крейтонським університетом.
Каліфорнія (1884—1890)
Коли Ґатзону було 17 років, у 1884 Борґлуми переїхали до Лос-Анджелесу. Джеймс Борґлум орендував великий будинок для всієї сім'ї та для офісу медичної практики. Згодом його медична практика почала приносити достатній дохід для того, щоб Джеймс міг стати рієлтором. В Лос-Анджелесі Ґатзон влаштувався підмайстром до різьбяра у літографічній компанії. На цій роботі він пропрацював шість місяців. Після цього він став членом групи фрескових живописців. Невдоволений заробітками, Ґатзон покинув роботу фрескового живописця, та почав вивчати живопис у студії художниці Лізи (Елізабет) Путнем, яка була старшою за нього на 18 років, та з якою в нього зав'язались стосунки. У 1888 році Сан-франциська мистецька асоціація запропонувала Лізі викладацьку роботу у Сан-Франциско, і вона погодилась. Ґатзон переїхав до Сан-Франциско разом з нею. На той час його сім'я вже втомилась від життя в Лос-Андежелесі. Його батько продав своє майно в Пасадіні, і на ці гроші придбав ранчо у Небрасці. Ґатзон залишився із Лізою у Сан-Франциско, де навчався в Сан-франциській мистецькій асоціації.
Через кілька місяців після переїзду до Сан-Франциско, Борґлум повернувся до Лос-Анджелесу, де відкрив художню студію, в якій працював над картинами. Зокрема, він почав працювати над великою картиною, на якій зображувався діліжанс із шістьма конями на крутій гірській дорозі. Ця та інші картини отримали гарні відгуки, і завдяки їй на роботу Борґлума звернула увагу американська письменниця та політична активістка Джессі Бентон Фремонт. Джессі замовила Борґлуму портрет свого чоловіка, Джона Фремонта — військовика та політика, кандидата в президенти США. Борґлум завершив портрет в 1888 році. Джессі Фремонт рекомендувала Борґлума своїм впливовим друзям, у тому числі залізничному магнату Коллісу Гантінгтону, колишньому губернатору Каліфорнії Ліленду Стенфорду та молодому Теодору Рузвельту. Крім того, до Борґлума в Лос-Анджелес повернулась Ліза Путнем, і вони одружились 15 вересня 1889 року. Після медового місяцю, який Борґлуми провели на західному узбережжі, вони повернулись до Лос-Анджелесу, де Борґлум продовжував працювати над картинами, а його дружина зайнялась викладанням образотворчого мистецтва. Борґлум був активним у лос-анджелеському мистецькому товаристві: він допоміг заснувати Лос-анджелеський художній клуб, перша зустріч якого проходила в студії Борґлума, а також став віце-президентом клубу.
Борґлум почав замислюватись над подорожжю до Європи, щоб продовжити навчання образотворчому мистецтву. У 1889 він завершив картину із зображенням диліжанса, запряженого шістьма кіньми, що мчить гірською дорогою. Ця картина отримала назву «Діліжанс у Каліфорні» (), і вважається однією з його найкращих робіт, знаходиться в Джослінському художньому музеї в Омасі. Завдяки цій роботі на Борґлума звернула увагу світська особа, місіс Спенсер Г. Сміт, яка купила багато його картин, познайомила його зі своїми впливовими друзями. Борґлуми обговорили ідею європейської подорожі із Джессі Фремонт, від якої отримали благословення, а з фінансуванням подорожі допомогла Спенсер Сміт. Наприкінці 1890 року Борґлуми взяли із собою 15 картин, які сподівались продати в Європі, та рекомендаційні листи від Джессі Фремонт, та вирушили до Європи. По дорозі вони заїхали на ранчо Джеймса Борґлума, де Ґатзон зустрівся з братами та сестрами, і дізнався, що його брат Солон також цікавиться мистецтвом. Омаський колекціонер Джордж Лінінґер влаштував виставку картин, які Борґлуми взяли з собою з Каліфорнії. Лінінґер також купив більшість картин.
Європа (1890—1893) У 1890 році Ґатзон із дружиною оселився в Парижі, де відвідували студії французьких художників та обмінювались мистецькими ідеями. Хоча Борґлуму подобалась Франція та французи, його розчарувало французьке художнє мистецтво, він знаходив його нещирим. Натомість у Парижі він захопився скульптурою. Він створив невелику бронзову скульптуру «Смерть вождя» (), яка зображувала індіанського поні, що нагнувся над тілом мертвого індіанського вождя. Ця скульптура, а також картини Борґлума виставлялись у французьких салонах. Крім того, Борґлум познайомився із французьким скульптором Огюстом Роденом, відвідував його студію, спостерігав за його роботою та обговорював із ним мистецтво. Після двох років у Парижі, Борґлуми вирушили до Іспанії, де Лізі запропонували виставити її роботи. В Іспанії Борґлум вивчав іспанську архітектуру, написав кілька портретів, та спробував себе в різьбленні по дереву. В Іспанії Борґлуми провели кілька місяців, а потім повернулись до США, де Борґлум планував взятись за три великі картини, які замовив йому губернатор Каліфорнії Ліленд Стенфорд.
Каліфорнія (1893—1896)
Повернувшись до США в 1893 році Борґлуми оселились у селищі Сьєрра-Мадре біля Лос-Анджелесу. Там Борґлум працював над замовленням Ліленда Стенфорда, а також над іншими, меншими замовленнями. «Тут достатньо краси в природі, щоб я міг малювати все життя», — сказав Борґлум про свій будинок у Каліфорнії. Будинок також був неподалік від скакових коней Лакі Болдвіна, яких Борґлум використовував як моделі для багатьох картин. Крім того, він працював над фрескою «Скорботна ніч», яку сподівався закінчити до кінця 1893 року, щоб виставити на Колумбійській виставці в Чикаго. Розуміючи, що він не встигне завершити картину до виставки, Борґлум сконцентрувався на замовленні Стенфорда.
Крім того, Борґлум зі своїми друзями створили Товариство витончених мистецтв, яке, зокрема, займалось організацією виставок робіт своїх членів. Борґлум також зблизився із журналістом Чарльзом Ламісом, який іноді друкував статті Борґлума про мистецтво у своєму регіональному журналі. Ламіс познайомив Борґлума з його відомими друзями. Борґлум побудував кам'яний камін у знаменитому будинку, який Ламіс побудував уздовж Арройо Секо. Сьогодні це будинок Історичного товариства Південної Каліфорнії. Згодом стосунки між Борґлумом та Ламісом погіршились через спір щодо титульних даних в публікаціях та інших питань. У 1893 році несподівано помер Ліленд Стенфорд до того, як Борґлум встиг закінчити його замовлення. Коли Борґлум запропонував картини вдові Стенфорда, вона відмовилась від них, а також відмовилась заплатити 10 000 доларів США, які належало заплатити Борґлуму за картини. Він намагався врегулювати питання з юристами Стенфорда, однак суддя постановив, що оскільки домовленість між Стенфордом та Борґлумом була усною, місіс Стенфорд не була зв'язана цією домовленістю. Борґлум почав замислюватись над тим, щоб знову покинути Каліфорнію. За порадою Джессі Фремонт, у 1896 році він поїхав до Англії.
Європа (1896—1901) У Лондоні, завдяки рекомендаційним листам Джессі Фремонт, Борґлуми були представлені англійському світському товариству. Зв'язки у англійському світському товаристві, своєю чергою, дозволили Борґлуму отримувати замовлення на картини. Одна із шанувальниць творчості Борґлума влаштувала показ його картин королеві Вікторії. Після цього Борґлум отримав листа від Лорда Едварда Клінтона, в якому той писав: «Королева просить мене повідомити Вам, що ЇЇ Величність була дуже задоволена Вашими картинам, люб'язно надісланими Вами для показу ЇЇ Величності». Борґлум також отримував замовлення на ілюстрації в журналах та книгах. Зокрема, він робив ілюстрації для журналу London Musical Courier. Праці Борґлума почали виставлятись у Королівській академії мистецтв, і він став членом Королівського Товариства Британських Художників. Борґлум отримав замовлення на серію великих картин, що зображували пори року, для готелю Queens Hotel у Лідсі. Картини для лідського готелю зробили Борґлума визнаним серед британців художником, і він почав отримувати замовлення на портрети. Зокрема, Борґлум малював багато дитячих портретів.
Коли розпочалась Друга англо-бурська війна, Борґлум почав працювати в англійському виданні Black & White, малюючи мапи та сцени бойових дій. Натхнений воєнною тематикою, Борґлум створив бронзову скульптуру пригніченого бурського генерала на понуреному коні. Він також створив бронзову скульптуру двох індіанців на конях, які відчайдушно билися. Борґлум назвав цю скульптуру «Переслідуваний» (), і її купив німецький імператор Вільгельм ІІ. Крім того, Борґлум писав статті про видатних художників у журналі The Artist.