Веронський мармур () — різновид зернистого червоно-коричневого вапняку, що використовується як декоративний матеріал у архітектурі з античних часівFiori C., Barboni R., Saragoni L. Marmi e altre pietre nel mosaico antico e moderno: note storiche classificazione e proprietà dei materiali, Quaderni Irtec, 8, CNR, — 1998, Istituto di ricerche tecnologiche per la ceramic, Ravenna P. 276, 303 p.. Представляє собою щільний тип вапняку-біомікритаМікрокристалічна біогенна порода з низькою пористістю, назва засвідчує тільки зовнішню схожість з мармуром.
Характеристики Веронський мармур є осадовою гірською породою Батського ярусу юрського періоду, складеною з карбонату кальцію з панцирів та раковин морських істот, осаджених протягом мільйонів років.
Мінерал складається з ущільнених осаджених залишків раковин амонітів, двостулкових молюсків і планктонних форамініферів і радіолярій.
Камінь видобувають на каменоломнях амонітового вапняка, який виступає в горах Лессінії — гірській області на північному сході Верони, між містом Верона і Доломітовими Альпами Віченци.
Використання каменю Серед численних споруд, побудованих з використанням цього каменю, найбільш відомі Пармський баптистерій, колони парадного входу базиліки Сан-Зено Маджоре у Вероні, стилофорні леви «Брама червоних левів» базиліки Санта-Марія-Маджоре у Бергамо, гробниця Берардо Маджі у Старому соборі Брешії та у Церкві Пресвятого Імені Марії в селищі Креспі-д'Адда.
Цей матеріал широко використовувався в оздоблюванні будівель у Венеції. З веронського мармуру виготовлено криницю у дворі палаццо Ка-д'Оро, а також дев'яту і десяту колони лоджії Фоскарі в Палаці Дожів, ці колони спеціально виділені серед інших колон, виготовлених з істрійського каменю.
Галерея зображень
Примітки
Коментарі
Література