Артур Ґреґ Сульзберґер

Артур Ґреґ Сульзберґер (; народився 5 серпня 1980) — американський журналіст, голова правління компанії The New York Times Company і видавець її головної газети The New York Times.

Життєпис

Ранні роки Артур Ґреґ Сульзберґер народився 5 серпня 1980 року у Вашингтоні в сім'ї тодішнього репортера вашингтонського бюро газети New York Times і майбутнього видавця Артура Окса-Сульзберґера-молодшого та журналістки видання Congressional Quaterly Ґейл Ґреґ. C'юзан Тіфт та Алекс Джоунс, які написали історію сім'ї Окс-Сульзберґер, зазначають, що при народженні Артура був певний тиск, щоб продовжувати безперервну лінію «Артурів». Однак батько Артура, Артур Окс-Сульзберґер-молодший, протестував проти того, щоб його сина також звали Артур Окс Сульзберґер, тобто він був би Артуром Оксом Сульзберґером Третім. Зрештою батьки Артура знайшли компроміс: вони назвали його Артуром Ґреґом Сульзберґером, таким чином продовживши лінію «Артурів» і додавши другим іменем дошлюбне прізвище Ґейл, щоб вирізнити його з поміж «Артурів Оксів».

Про народження Артура написала газета New York Times, зазначивши, що він був онуком Артура Окса Сульзберґера та правнуком Іфігенії Окс Сульзберґер, дружини видавця New York Times Артура Гейса Сульзберґера. У 1981 році Сульзберґери переїхали до Нью-Йорка, де батько Артура почав працювати в редакції новин New York Times. Артур ріс у нью-йоркському Мангеттені у Верхньому Вест-Сайді.

В його діда, Артура Окса Сульзберґера не виходило встановити близькі відносини з онуком, оскільки в дитинстві Артур був дуже сором'язливим хлопцем. Крім того, діда спантеличували дієтичні примхи Артура: він їв здебільшого моркву, йогурти, відварені білки яєць та макарони без соусу. Сімейний лікар порадив не звертати уваги на ці дієтичні звички. В дитинстві разом із сім'єю Артур часто проводив час у селищі Нью-Палц у штаті Нью-Йорк, де його батьки орендували будинок. Батько іноді брав Артура до Шонгамських гір в штаті Нью-Йорк, де вони разом займались скелелазінням.

Освіта Артур відвідував приватну елітну Філдстонську школу етичної культури, засновник якої, Фелікс Адлер, хотів, щоб випускники змінили світ, зосередившись на «моральних ідеалах». Філдстонську школу описують як школу, відому своїм прогресивним духом. У Філдстоні Сульзберґер працював у шкільній газеті.

Після школи Сульзберґер вступив до Браунського університету, де зосередився на вивченні політології. Сульзберґер недовго працював в університетській газеті Brown Daily Herald. Влітку 2002 року Сульзберґер проходив стажування у Санта-Розі, Каліфорнія, у виданні Press Democrat, власником якого була The New York Times Company, яка також володіє газетою New York Times. На останньому курсі Сульзберґер обрав поглиблену версію предмета з написання документальних нарисів, який викладала місцева журналістка-розслідувачка Трейсі Брентон, що також працювала місцевому род-айлендському виданні The Providence Journal. Закінчивши університет, Сульзберґер вирушив до Галапагоських островів в Еквадорі, щоб задовільнити своє захоплення збереженням океану: він допомагав наглядати за виловом омарів, а також покращував своє знання іспанської мови. Брентон, яка була вражена навичками Сульзберґера, подзвонила йому, коли він був на Галапагоських островах, і вмовила його податись на дворічну програму стажування у The Providence Journal.

Робота у The Providence Journal У 2004 році Сульзберґер почав  стажування у The Providence Journal. У The Providence Journal зоною відповідальності Сульзберґера було місто Наррангасетт. Для того, щоб ретельно висвітлювати життя міста, Сульзберґер відвідував засідання міської ради, писав про нові підприємства, а також про ті, що покидали місто, та щоранку дзвонив у поліцію, щоб дізнатися, чи трапилося щось за ніч, повністю поринувши в місцеве суспільство. Зокрема, він писав статті про спадний вилов омарів та про заплутану історію будівництва пристані в Наррангасетті. У 2005 році він також писав про події в род-айлендському місті Джеймстаун, наприклад, про війну між двома таблоїдами, власниками яких були жінка та чоловік, між якими раніше були стосунки.

На додаток, у 2005 році в ході написання статті про наррангасеттський благодійний клуб Lion's Club Сульзберґер виявив, що до членства в клубі не допускали жінок. Колишній президент клубу і місцева впливова особа Джин Віллс, не знаючи, ким був Сульзберґер, погрожував йому, що якщо той згадає у статті про виключно чоловіче членство у клубі, то йому доведеться попрощатись зі своєю журналістською кар'єрою. За словами Віллса, останнього місцевого репортера, який докучав клубу, звільнили під тиском клубу. Через кілька місяців після виходу статті Сульзберґера клуб допустив жінок до членства в ньому.

Робота у Oregonian Сульзберґеру хотілось писати про політику, і тому, коли в 2006 році по закінченні стажування йому запропонували роботу в The Providence Journal, він відмовився, і замість цього переїхав до Портленду, Орегон, де почав працювати в місцевому виданні Oregonian. Для Сульзберґера це також було нагодою познайомитись з іншими частинами США. Сульзберґер пропрацював у Oregonian з 2006 до 2009 року і за цей період написав понад 300 статей про окружний уряд та місцеве громадське життя. Тодішній головний редактор газети Oregonian Стівен Енґельберґ був колишнім працівником New York Times і знав батька Сульзберґера. Він приставив Сульзберґера до найстаршого журналіста-розслідувача в газеті і наказав їм вивчити звинувачення окружного шерифа, в тому, що в нього були стосунки з дружиною тодішнього губернатора. Сульзберґер написав серію статей про шерифа, і той звільнився у травні 2008 року. Сульзберґеру подобалась його робота в Орегоні, яку він поєднував зі своєю пристрастю до спорту на відкритому повітрі, граючи в баскетбол.

Робота у New York Times Старші редактори New York Times слідкували за кар'єрою Сульзберґера та доповідали про його професійний прогрес його батьку. Тодішня головна редакторка New York Times Джилл Абрамсон влітку 2008 року сказала тодішньому видавцю газети Артуру Оксу Сульзберґеру-молодшому, що прийшов час для того, щоб його син почав працювати у New York Times. Сульзберґер казав, що у нього були «змішані почуття», він хотів «досягти успіху на своїх умовах», а не «стрибати в середовище, до якого я міг би бути не готовий». Він порадився зі своїм тодішнім шефом Стівеном Енґельберґом, і той запевнив його у тому, що його будуть оцінювати за його роботою, а не за ім'ям.

У 2009 році Сульзберґер повернувся до Нью-Йорка та став міським репортером New York Times. У цій ролі Сульзберґер писав про продаж речей Магатми Ганді на аукціоні Antiquorum в Нью-Йорку, про обурення коментаторами на онлайн-форумах бонусами, виплаченими компанією AIG своїм працівникам під час фінансової кризи, про афганського іммігранта Наджибулу Зазі, який зізнався у тому, що планував влаштувати вибухи у нью-йоркському метро, про конфлікт між тодішнім мером Нью-Йорка Майклом Блумберґом та окружним прокурором округу Нью-Йорк Робертом Моргентау, про те, що Нью-Йорк виплатить незаконно засудженому за вбивство чоловіку 10 мільйонів доларів, тощо.

У 2010 році Сульзберґера перевели до Канзас-сіті, Міссурі, де він відповідав за відкриття середньо-західного бюро New York Times. Працюючи в Канзас-сіті, Сульзберґер написав кілька людських історій, які знайшли позитивний відгук. Зокрема, він писав про чоловіка, який побудував на власній території копію сан-франциського мосту «Золота Брама», а також про останній у світі апарат, який міг демонструвати кадри з плівки Kodachrome. Стаття про Kodachrome надихнула створення документального фільму. Крім того, Сульзберґер висвітлював торнадо в Джопліні, Міссурі та підготовку до партійних зборів у Айові в 2012 році.

У 2012 році Сульзберґер повернувся до Нью-Йорка працювати у відділі міських новин у New York Times, де став редактором. У 2013 році тодішня виконавча редакторка Джилл Абрамсон призначила Сульзберґера головою комітету, завданням якого було визначити шляхи для покращення фінансової ситуації видання. Коли Сульзберґер почав працювати над завданням, він зрозумів, що головною загрозою було те, що газета не змогла досягти вигод та переваг у цифровій журналістиці, а також у інших сучасних інноваціях. Тоді напрям роботи комітету змінився: комітет зосередився на інноваціях. Джилл Абрамсон згадує, що вона обрала Сульзберґера, оскільки захоплювалась його цінностями та вражаючою репортерською роботою. Вона зазначає, що спочатку комітет мав придумати нові цифрові продукти, але потім, на прохання Сульзберґера, схвалила зміну завдання. У 2014 році Сульзберґер разом із комітетом написав так звану інноваційну доповідь, в якій він констатував застарілу культуру новинного відділу та окреслив шлях для радикальних змін. Відповідно до Абрамсон, члени комітету процитували засновника медіакомпанії BuzzFeed Джону Перетті та повідомили, що інше цифрове видання, Huffington Post, яке живе за рахунок агрегування історій з New York Times, має більше відвідуваності, ніж сайт New York Times. У доповіді говорилось, що в той час, як New York Time зосереджувалась на добре виконаній роботі, газета не переконувалась у тому, що люди її читали. У доповіді Сульзберґер запропонував більшу співпрацю між новинною редакцією та бізнес-відділами компанії. Після цієї доповіді Джилл Абрамсон звільнили, а сама доповідь просочилась до видання BuzzFeed.

У липні 2014 Сульзберґера призначили старшим редактором зі стратегії, а у серпні 2015 року — відповідальним редактором. У 2015 році Ґебріел Шерман писав у журналі New York Magazine, що на той момент розглядались три представники сім'ї Окс-Сульзберґер як кандидати, щоб очолити New York Times: Артур Ґреґ Сульзберґер, кузен Сульзберґера Девід Пепріч, який вдало запустив підписку на цифрове видання газети, та інший кузен Сульзберґера Сем Дольнік, який, як і Сульзберґер починав кар'єру в новинному відділі газети, і на той момент був старшим видавцем мобільної версії газети. У 2015 році Пепріч та Дольнік також отримали подібні підвищення. У жовтні 2016 року Сульзберґера призначали заступником видавця, і так, стало зрозуміло, що згодом Сульзберґер стане видавцем, замінивши на цій посаді свого батька.

Врешті, у 2017 році було оголошено, що Сульзберґер стане видавцем газети з 2018 року, а його батько, Артур Окс Сульзберґер-молодший залишиться Головою правління The New York Times Company, яка займається виданням газети. 1 січня 2018 року Сульзберґер став видавцем New York Times. У 2021 році до Сульзберґера також перейшла посада Голови правління The New York Times Company.

Діяльність на посаді видавника New York Times та Голови правління The New York Times Company

Конфронтація з Дональдом Трампом Деякі коментатори пишуть про так званий «Трампівській стрибок» () — інтенсивне висвітлення діяльності Дональда Трампа, яке, як вважають деякі коментатори, сприяло вибуховому зростанню підписників New York Times. Журнал Time пов'язував появу в New York Times 300 000 нових підписників в останньому кварталі 2019 року із публікаціями про Трампа. Джошуа Бентон з NiemanLab також вважає ріст підписників видання пов'язаний із висвітленням Трампа: «у період з третього кварталу 2014 по 2016 роки кількість підписників цифрової версії Times збільшилася з 875 000 до 1 338 000 — збільшення на 463 000 за два роки, а між 3-м кварталом 2016 і 2017 років загальна кількість зросла до 2 132 000 — це стрибок на 794 000 лише за один, надзвичайно „трампівській“ рік», — пише Бентон. Сульзберґер, своєю чергою, відкидає, що ріст кількості підписників пов'язаний із Трампом, натомість, він пов'язує такий ріст з тим, що такі компанії як Netflix та Spotify переконали світову громадськість у тому, що це нормально — платити за сервіси радше ніж за товари.