Віктор Олександрович Мали́нка ( 17 серпня 1935, Таганрог) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Батько художника Олексія, дід художників Петра та Ксенії Малинок.

Біографія Народився 17 серпня 1935 року в місті Таганрозі (нині Ростовська область, Російська Федерація) в робітничій сім'ї. З 1948 року навчався в образотворчої студії Будинку піонерів Таганрога у Валентини Григор'євої; у 1952—1957 роках — на живописному факультеті у Ростовському художньому училищі в Ірини Чарської, Євгена ЧарськогоМалинка Виктор Александрович / Арт-галерея «Nostalgie» ; у 1961—1967 роках — на графічному факультеті Київського державного художнього інституту у Василя Чебаника, Василя Касіяна.

У 1966—1968 роках працював художнім редактором київського видавництва «Молодь»; співпрацював із книжковими видавництвами України. У 1996—2000 роках викладав на кафедрі живопису Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Мешкав у Києві в будинку на Андріївському узвозі, № 34, квартира № 17Малинка Віктор Олександрович // та у будинку на бульварі Перова, № 20, квартира № 67Малинка Віктор Олександрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 92..

Творчість Працює у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. У реалістичному стилі створює олійні і акварельні пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис «Мій батько» (1954); «Квіти в саду» (1955); «Автопортрет» (1955; 2000); «Гітарист» (1975); «Мої батьки» (1980); «Улов» (1980); «Пам’яті Володимира Висоцького» (1983); «Сон» (1983); «Щаслива родина» (1985); «Полудень» (1997); «Схід сонця» (2000); «Хмари» (2000); «Околиці» (2000); «Пейзаж із далями» (2001); «Брат» (2001); «Весна світла» (2004); живописні серії «Північ» (1972); «По Удмуртії» (1973); «Башкирія» (1975); «Вологодщина» (1976); «Приуралля» (1980); «Паланга» (1980); «Таймир» (1984); «Карелія» (1984); «Єнісей» (1988); «Сахалін» (1992); «Словаччина» (1998); «Румунія» (1998); «Крим» (1998); графіка «Батько» (1955); «Аза» (1958); «Спека» (1975); «Гарячий пар» (1979); «Політ» (1983); «Осінь» (1991); «Колеги» (1991); «Квітучий сад» (1998). </div> Ілюстрував здебільшого дитячі книжки, українські, російські, туркменські, грузинські, казахські, якутські народні казки, зокрема:

«Як Синячок до сонця літав» Володимира Дубовки (1974); «Туркменські народні казки» (1980); «Богатир Нарка» (1984); «Таємниця старого гнома» Десанки Максимович (1985). </div> Учасник міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Таганрозі у 1983 році, Ростові-на-Дону у 1984 році, Києві у 1988, 1995, 1998, 2007 роках.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Музеї книги та друкарства України в Києві, Севастопольському, Ростовському і Таганрозькому художніх музеях, Івано-Франківському, Черкаському, Уманському краєзнавчих музеях.

Примітки

Література