Віо́ла д'амо́ре, віо́ль д'аму́р (, ) — струнний смичковий музичний інструмент епохи бароко і раннього класицизму. Широко використовувалася з кінця XVII до початку XIX століття, потім поступилася місцем альту і віолончелі. Інтерес до віоли д'аморе відродився на початку XX століття.
Інструмент має шість чи сім струн, на найраніших моделях — одинарних, на пізніших — здвоєних. Саме завдяки здвоєним струнам віола д'аморе володіє особливим м'яким тембром, за свідченнями сучасників, почасти нагадував людський голос. Стандартна настройка струн віоли д'аморе, що сформувалася до кінця XVIII століття — на ре-мажорний акорд на відкритих струнах: A, d, a, d1, f♯1, a1, d².
Див. також Віола (музичний інструмент) Віола да гамба
Музиканти Антоніо Вівальді Пауль Гіндеміт Михайло Кугель Міла Тененбаум