Зґвалтування за дорученням — вид зґвалтування, коли для фізичного нападу на жертву нападник використовує іншу особу.

Типи

Примушування когось до сексу з третьою особою У вересні 2007 року жінка зі штату Юта, вихована у фундаменталістській церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, подала до суду справу про зґвалтування через довірену особу проти лідера церкви Воррена Джеффса, який, як вона стверджує, змусив її вийти заміж за свого 19-річного двоюрідного брата та вступити в статеві стосунки з ним, коли їй було 14 років. Джеффса засудили за цим звинуваченням.

Найнятий ґвалтівник Найнятий ґвалтівник (або виконавець зґвалтування за дорученням) — особа, яку наймають для вчинення сексуального насильства над жертвою, зазвичай за завданням замовника, який діє з мотивів помсти, ревнощів, контролю чи інших особистих причин. Такий виконавець може діяти самостійно або в складі групи, а злочин часто супроводжується додатковими елементами, такими як викрадення, запис насильства чи залякування.

Одним із резонансних випадків став інцидент 2017 року в Кералі (Індія), відомий як справа про зґвалтування акторки. Пульсар Суні разом із спільниками викрали маляламську акторку Бхавану і скоїли щодо неї групове зґвалтування в автомобілі. За версією обвинувачення, Суні найняли для помсти: акторка нібито розповіла дружині відомого актора Ділепа про його позашлюбний зв'язок. Суні записав злочин на відео. У грудні 2025 року суд визнав Суні та п'ятьох співучасників винними у викраденні, груповому зґвалтуванні та інших злочинах і засудив їх до 20 років суворого ув'язнення (мінімальний термін за статтею про ганг-рейп). Головного замовника (Ділепа) виправдали через недостатність доказів змови. Суні в інтерв'ю журналістам описував себе як «найманого» виконавця, який виконує «роботу» без особливих емоцій, порівнюючи викрадення з «підбиранням курки з вулиці». Він демонстрував відсутність каяття, підкреслюючи лояльність до замовника та досвід кримінальної діяльності, пов'язаної з кіноіндустрією.

У США 2009 року в Північній Кароліні Родні Ліверман звинуватили в організації зґвалтування власної дружини. За даними поліції, він розмістив оголошення на Craigslist і найняв невідомого чоловіка, який проник у дім і зґвалтував жінку ножем у присутності чоловіка. Жінка викликала поліцію; чоловік визнав, що шукав виконавця для реалізації фантазії. Цей випадок викликав дискусії про безпеку онлайн-платформ.

Інші задокументовані епізоди включають спроби «rape-for-hire» у контексті помсти чи боргових розборок, хоча вони рідкісніші за «murder-for-hire». Такі злочини часто важко розслідувати через відсутність прямих доказів змови та небажання виконавців співпрацювати зі слідством.

Найняті ґвалтівники часто мають кримінальне минуле, низький рівень емпатії та прагматичне ставлення до насильства як до «послуги». Дослідження та інтерв'ю з такими особами (зокрема з Суні) показують, що вони можуть виправдовувати дії лояльністю до замовника, фінансовою вигодою чи сприйняттям жертви як об'єкта. Юридично їх притягують до відповідальності за безпосереднє вчинення зґвалтування, викрадення та інших статей, незалежно від замовника. Замовників судять за організацію (змову), якщо є достатні докази. Такі випадки підкреслюють вразливість жертв до непрямого насильства та необхідність ефективного розслідування цифрових слідів і фінансових транзакцій у справах про зґвалтування за дорученням.

Ґвалтівник під примусом Примушування до зґвалтування — це явище, яке досліджували в Демократичній Республіці Конго, де жертви зґвалтувань під час війни засвідчили випадки примусових інцестуозних нападів, які переважно відбуваються після групового зґвалтування, коли батька змушують ґвалтувати доньку, а сина змушують ґвалтувати матір. Серед актів сексуального насильства під час Тиграйської війни в Ефіопії та Еритреї були випадки, коли чоловіків і хлопчиків змушували ґвалтувати членів своєї сім'ї під загрозою насильства або смерті.

Ґвалтівник в омані У 2014 році в окрузі Принс-Джордж, штат Меріленд, жінка та її доньки стали жертвами кількох спроб нападу з боку чоловіків, які зв'язалися з ними через фальшиві контакти в соціальних мережах, видаючи себе за жінку, і запросили їх приїхати до неї додому, щоб реалізувати фантазії про зґвалтування. Слідство показало, що організатором подій став колишній чоловік жінки. Браян Фрош і Кетлін Дюме з The Baltimore Sun зазначили, що «хоча її колишній чоловік зрештою був притягнутий до відповідальності, прокурори були змушені скласти довгий список звинувачень, щоб винести вирок, який би відповідав цьому новому злочину», і що це явище не є унікальним і потребує нового законодавства для боротьби з ним. Вони також стверджують, що зґвалтування за дорученням через оманливі оголошення в Інтернеті є унікальним видом змови, оскільки «вербувальники і жертви ніколи не зустрічаються, не обмінюються чимось цінним і можуть взагалі ніколи не спілкуватися безпосередньо». У результаті цієї справи сенат штату прийняв законопроєкт, який забороняє «розміщення інформації про іншу особу, яка рекламує те, що вона вітає сексуальне насильство».

У медіа Тема зґвалтування за дорученням періодично з'являється в художніх творах, часто в жанрах «чорної романтики», сатири, експлуатаційного кіно чи кримінальних драм. Такі сюжети зазвичай досліджують теми помсти, фантазій, моралі та злочинності, хоча їхня етика часто викликає суперечки через потенційну нормалізацію насильства.

Манґа та японське кіно Одним із найвідоміших і найбільш контроверсійних прикладів є японська манґа The Rapeman (レイプマン, 1985–1992) авторства Кейко Айдзакі (псевдонім) та ілюстратора Шінтаро Міявакі. Головний герой — шкільний учитель, який разом із дядьком вночі працює в сервісі Rapeman Services. Вони надають «послуги» помсти через зґвалтування жінок, які, на думку клієнтів, вчинили моральні проступки. Манґа поєднує чорний гумор, сатиру та еротику, з гаслом «Виправлення неправди через проникнення». На її основі зняли кілька live-action фільмів (1993–1996) та OVA. Твір викликав значну критику за нормалізацію насильства.

Література У сучасній літературі тема з'являється в жанрі «чорної романтики». Роман Ніни Дж. Джонс «Борг» (2014) розповідає про жінку Міа, яка через сайт у deep web наймає виконавця для реалізації своєї зґвалтувальної фантазії. Однак ситуація виходить з-під контролю, коли в неї виникає реальна зустріч із боржником, що призводить до складних стосунків, травми та помсти. Книга містить виразні сцени та тригери, але набула популярності серед шанувальників «чорної романтики». Інші твори іноді торкаються мотиву найманого насильства в контексті боргових розборок чи кримінального світу, наприклад, у «екстремальній еротичній літературі», але вони рідше фокусуються саме на «послузі» зґвалтування.

Телебачення Американський серіал «Закон і порядок: Спеціальний підрозділ у справах жертв» звертався до теми в сезоні 24 (серії «Погані речі» та «Весь біль – це одна хвороба», 2023). Сюжет розгортається навколо мережі помсти через найм, де клієнти наймають виконавців для зґвалтувань як форми помсти. Персонажі прямо згадують: «Я чула про вбивство через найм, але ніколи не чула про помсту через найм». Епізоди досліджують цифрові сліди, «темну мережу» і глобальний характер таких злочинів.

Інші приклади та культурний контекст Тема зґвалтування (часто не за дорученням) є поширеним тропом у фільмах із сюжетом «помста за зґвалтування», літературі (від класики на кшталт «Клариса» Семюела Річардсона до сучасних творів) та експлуатаційному кіно 1970-х. Однак саме мотив найманого виконавця залишається відносно рідкісним і частіше зустрічається в нішових або контроверсійних творах. Такі зображення слугують для критики суспільства, дослідження тем влади, фантазій і меж згоди, але критики застерігають від потенційної сенсаційності чи естетизації травми. У медіа такі сюжети підкреслюють вразливість жертв і роль технологій у сучасних формах насильства, віддзеркалюючи реальні випадки.

Див. також Сексуальна етика: список тем

Посилання

Подальше читання