M1917 Enfield, "American Enfield", офіційна назва "United States Rifle, cal .30, Model of 1917" американська модифікація британської гвинтівки .303-inch (7.7 mm) Pattern 1914 Enfield (P14) (на озбронні Британії мала назву Rifle No. 3), яку розробили та випускали в період 1917–1918. Це була основна гвинтівка американських експедиційних сил в Європі під час Першої світової війни. Данський санний патруль Сіріус і до тепер використовує M1917 в Грінландії, яка надійно працює в арктичних умовах, як службова зброя.
Історія
Перед Першою світовою війною Британія мала на озброєнні гвинтівку Short Magazine Lee–Enfield (SMLE). У порівнянні з німецькими Маузерами або американськими 1903 Springfield, фланцевий набій .303 для SMLE, який був розрахований під чорний порох, не підходив для магазинного або стрічкового живлення, крім того набій був не дуже точним на великих відстанях. Точність на великих відстанях німецьких гвинтівок Mauser Model 1895 під набій 7×57mm в руках бурських стрільців під час англо-бурської війни (1899 -1902) справили враження на британську армію, а тому виникла потреба в більш потужних, сучасних гвинтівках. Тому, незважаючи на покращенні варіанти Lee–Enfield (the SMLE), а набій .303 British Mark VII гостроносу кулю після бурської війни 1910 року, було створено комітет з розробки гвинтівки та набою нової конструкції. Відправною точкою стало копіювання багатьох особливостей системи Маузера. Гвинтівка була розроблена на Королівському заводі стрілецької зброї в Енфілді (арсенал) в Об'єднаному Королівстві.
Ця розробка отримала назву Pattern 1913 Enfield або P13. Вона отримала переднє замикання, два бойових виступи на затворі з екстрактором типу Маузер, а також новий, потужний безфланцевий набій .276 Enfield. Конструкція мала запобіжник як у Lee–Enfield в задній частині затвора, курок зводився під час закриття затвора, що дозволяло підвищити темп вогню. Вдосконалена конструкція, на той час, апертурного прицілу і довгий прицільний радіус максимально збільшували точність. Крім того важливим критерієм була простота виробництва. Однак, через початок Першої світової війни Велика Британія не змогла розпочати масове виробництво нового вдосконаленого набою, оскільки він перегрівав і засмічував ствол при швидкій стрільбі.
Після вступу у Першу світову війну Велика Британія відчула нагальну потребу у гвинтівках, а тому контракти на нову гвинтівку підписали з виробниками зброї в США. Вони попросили ці компанії випускати нові гвинтівки під старий набій .303 British для спрощення постачання боєприпасів. Нова гвинтівка отримала назву "Pattern 14". Для виробництва гвинтівки P14 було обрано компанії Winchester та Remington. Третім виробником стала компанія Eddystone Arsenal – дочірня компанія Remington. Тому три варіанти P14 та M1917 мали маркування "Winchester," "Remington" або "Eddystone".
Перша світова війна Коли США вступили у війну в них з'явилася така сама потреба в гвинтівках. Springfield Armory поставили приблизно 843000 гвинтівок M1903 Springfield, але через складності виробництва, замість того щоб переобладнати фабрики де випускали Pattern 14 на виробництво американської гвинтівки M1903 Springfield, було вирішено, що простіше адаптувати британську конструкцію. Незважаючи на те, що швидше було зберегти патронник під набій .303 British, конструкцію переробили під американський набій .30-06 Springfield для спрощення логістики боєприпасів. Конструкція Enfield добре підходила під набій .30-06 Springfield. Затвор був великим і міцним, крім того спочатку він був розроблений під довгий, потужний, безфланцевий пляшкоподібний набій. Тому компанія Remington Arms Co. змінила конструкцію під набій .30-06 Springfield, під пильним наглядом Департаменту озброєнь армії США. Гвинтівка була прийнята на озброєння під офіційною назвою U.S. Rifle, Caliber .30, Model of 1917. Окрім гвинтівок виробництва компанії Remington в Іліоні, штат Нью-Йорк та Еддістоуні, штат Пенсильванія, гвинтівки випускала компанія Winchester на фабриці у Нью-Гейвені, штат Коннектикут, що приблизно вдвічі перевищувало гвинтівки Springfield 1903, а тому гвинтівка стала неофіційною службовою зброєю. В Еддістоуні випустили 1 181 908 гвинтівок – більше за Remington (545 541 гвинтівок) та Winchester (465 980 гвинтівок) разом взяті.Schreier, Philip American Rifleman (January 2009) p.80http://www.guns.com/2012/10/24/remington-m1917-enfield-rifle/ Guns.com The Remington M1917 Enfield Rifle: A forgotten veteran? by Chris Eger (10/24/2012) Хоча деталі були стандартизовані для взаємозамінності, перші гвинтівки Winchester (в тому числі перші п'ять тисяч з літерою W на ствольній коробці замість назви Winchester) мали дещо інші деталі, що унеможливлювало взаємозамінність з гвинтівками, які випускали Remington та Еддістоун, до того часу поки Winchester виправив проблему при подальшому виробництві.
Зміни у конструкції були незначними: з'ємна обойма, внутрішній коробчастий магазин, лице затвора, патронник та параметри нарізів були перероблені під набій .30-06 Springfield та 5-зарядні американські обойми, була дещо змінена конструкція ложа, дещо зменшена вага, крім того з лівого боку зброї було прибрано приціли для залпової стрільби. Нові мітки вказували на зміни в моделі та калібрі. Для гвинтівки випускали багнет M1917 довжиною 420 мм; пізніше його використовували з іншою ручною зброєю в тому числі збойовими дробовиками M97 та M12.
Нову гвинтівку використовували разом з гвинтівкою M1903 Springfield, через деякий час кількість гвинтівок перевищила кількість гвинтівок Springfield за кількістю випущених та тих, що використовували. На 11 листопада 1918 року, приблизно 75% військових з американських експедиційних сил у Франції були озброєні гвинтівками M1917.
Гвинтівкою M1917 Enfield користувався сержант Елвін К. Йорк 8 жовтня 1918 року, під час бою за який він отримав Медаль Пошани, оскільки згідно офіційній історії 82-ої дивізії США (де служив Йорк) була на озброєнні гвинтівка M1917 (Еддістоун), її замінили на гвинтівку No 1 Mk III Lee-Enfield під час навчань з британцями на півночі Франції, потім було повернуто гвинтівки M1917 (Еддістоун).http://www.nramuseum.org/the-museum/the-galleries/america-ascending/case-57-world-war-i-allies-the-world-at-war,-1914-1918/us-winchester-model-1917-bolt-action-rifle.aspx | National Firearms Museum "U.S. Army Sergeant Alvin York carried an Enfield in 1917 when he won the Medal of Honor for capturing nearly the whole German army." Згідно зі щоденником сержанта Йорка, у той день він також використовував самозарядний пістолет Colt M1911.Sergeant York Patriotic Foundation: "Sgt. Alvin C. York's Diary: October 8, 1918" , accessed September 25, 2010 (У фільмі Сержант Йорк, Гері Купер, який грав Йорка, використовував гвинтівку M1903 Springfield та німецький пістолет Luger.)
Після закінчення війни більшість гвинтівок M1917 було передано на зберігання, хоча підрозділи хімічних мінометів продовжили використовувати ці гвинтівки. Протягом 1920-1930-х років багато гвинтівок M1917 було продано цивільним. Багато з них почали використовувати в спорті, інколи їх переробляли під більш потужні мисливські набої магнум, наприклад, .300 H&H Magnum та .300 Winchester Magnum. Гвинтівка стала настільки популярною серед спортсменів, що компанія Remington випустила приблизно 30000 нових гвинтівок під назвою Модель 30 з 1921 по 1940 роки. В 1934 році у Гондурасі випустили версію цієї гвинтівки під набій 7×57mm, яка стала відомою під назвою Model 1934.
Друга світова війна Коли США вступили у Другу світову війну, в армії США гвинтівки M1917 використовували розрахунки хімічних мінометів. Можливо через не достатню кількість гвинтівок M1 Garand на початку війни, гвинтівку M1917 також використовували артилеристи. Так мінометники та артилеристи носили гвинтівки M1917 у Північній Африці. Лейтенант-полковник Чарльз Петерсон (USAR, у відставці; 1920–2005), який був майором 101-ої парашутно-десантної дивізії під час висадки у Нормандії, повідомляв, що бачив гвинтівки M1917 у тилових підрозділів військ США у Франції під час Другої світової. Інші гвинтівки M1917 були передані філіппінської армії Співдружності та філіппінської поліції. Після окупації Філіппін гвинтівки M1917 використовували японські поліцейські, а також солдати США та Філіппін разом з місцевими партизанами до визволення Філіппін. Ці гвинтівки також використовували Хукбалахап.
До та під час Другої світової війни, гвинтівки на збереженні ремонтували для використання в резерві, для навчання та як ленд-лізної зброї; ці гвинтівки можна впізнати по відполірованому металу (піскоструменева оброка та фосфатування), крім того інколи замінено дерево (часто береза). Деякі гвинтівки отримали нові затвори від United Shoe Machinery Company зі штампом “USMC,” що помилково вважають приналежністю до Корпусу морської піхоти США — United States Marine Corps. Багато було придбано Великою Британією через Британську закупівельну комісію для озброєння територіальної оборони; 615 000 гвинтівок прибули до Британії в літку 1940 року, наступна партія з 119 000 гвинтівок прибула в 1941 році.Stephen M Cullen, In Search of the Real Dad's Army, Pern & Sword Books Linmited 2011, (p.132) Гвинтівки мали мітку червоною стрічкою навколо ложа, щоб їх не плутали з гвинтівками P14 під британський набій .303 round. Інші гвинтівки поставлялинаціонально-революційній армії Китайської республіки, силам корінних народів на китайсько-бірмансько-індійському ТВД, філіппінським солдатам у філіппінської армії та підрозділів поліції, а також місцевим партизанам та армії Вільної Франції, що підтверджують деякі фотографії часів війни. Гвинтівку M1917 також передавали силам місцевої оборони ірландської армії під час Другої світової, це були солдати за сумісництвом, як британські сили територіальної оборони. За іронією долі на ірландській службі гвинтівку M1917 часто називали "Springfield"; оскільки назва "Enfield" відносилася до стандартної ірландської гвинтівки MkIII Short Magazine Lee–Enfield, в той час як "Springfield" був відомим американським військовим арсеналом.
Як більшість країн, що воювали, Канада вступила у війну з не достатньою кількістю стрілецької зброї. В липні 1940 року було замовлено 80 000 гвинтівок M1917, під назвою “Rifle, Enfield .30/06”, разом з 5 000 000 набоїв .30-06. Пізніше, в 1941 році, було замовлено, що 20 000 гвинтівок. Спочатку їх передали Центрам базової та вдосконаленої підготовки канадської армій, в Королівський військовий коледж Канади та підрозділам канадської армії (резерву). Їх також використовували у гвардії ветеранів Канади, рейнджерами тихоокеанського ополчення та у ВПС Канади. Гвинтівка M1917 зіграла важливу роль у військових діях Канади, оскільки дозволила відправити на фронт або до Великої Британії зброю під набій .303 після Дюнкерку. Починаючи з 22 травня 1940 року Канада відправила 75 000 гвинтівок Ross Mark III до Британії.Edgecombe, David Walter, 1940- Defending The Dominion: Canadian Military Rifles 1855-1955, ISBN 1-894581-15-6
Данія та Норвегія отримали гвинтівки M1917 після Другої світової війни як тимчасову зброю до надходження гвинтівок M1 Garand.
Корейська війна та період після неї Після Другої світової війни гвинтівку M1917 прибрали з передових частин армії США. Підрозділи китайських комуністів використовували гвинтівки M1917 під час Корейської війни. Цю гвинтівку неофіційно використовували у невеликих конфліктах на Середньому Сході та в Африці як допоміжну зброю.
Сучасне використання Гвинтівку M1917 використовують церемоніальною та навчальною зброєю, разом з гвинтівками M1903, M1 Garand та M14. У військових цілях гвинтівку M1917 використовує проти агресивних білих ведмедів та вівцебиків датський санний патруль Сіріус (Slædepatruljen Sirius), через високу надійність цих гвинтівок з ковзним затвором у суворих умовах арктичної Гренландії.
Деталі конструкції