Кавалер кінг чарльз спанієль () — британська порода іграшкових собак типу спанієль. Існують чотири забарвлення кавалерів: бленгейм (каштановий з білим), триколірний (чорний/білий/підпалий), чорно-підпалий і рубіновий; шерсть гладка і шовковиста. Тривалість життя зазвичай становить від десяти до тринадцяти років.

Кавалер Кінг Чарльз різко змінився наприкінці сімнадцятого століття, коли його схрестили з плоскомордими породами. До 1920-х років він мав ту ж історію, що й менший . Селекціонери намагалися відтворити те, що вони вважали оригінальною конфігурацією — собаку, схожу на спанієля Карла II часів громадянської війни в Англії, коли прихильників короля називали .

Історія На початку 18 століття Джон Черчилль, перший герцог Мальборо, тримав червоно-білих спанієлів типу кінг чарльз для полювання. Герцог записав, що вони могли не відставати від коня, який бігав риссю. Маєток Джона Черчилля був названий Бленгеймом на честь перемоги в битві при Бленгеймі. Через цей вплив червоно-білий різновид кінг чарльз спанієля і, таким чином, кавалер кінг чарльз спанієлі стали відомі як бленгеймиMoffat (2006), p. 19..

Спроби відтворити оригінального представника породи були зроблені ще на початку 20-го століття з використанням нині вимерлих . Ці спроби були задокументовані , баронесою Вентворту, у книзі «Іграшкові собаки та їхні предки, включно з історією та управлінням той-спанієлями, пекінесами, японцями та померанами», опублікованій під назвою «Шановна місис Невілл Літтон» у 1911 році.

Розбіжність з кінг чарльз спанієлем 1926 року американець Розуелл Елдрідж запропонував виставкову нагороду в 25 фунтів стерлінгів сріблом для кожного класу, для тих собаківників, які зможуть вивести самця та самку «бленгеймських спанієлів старого типу, як показано на картинах часів Англії Карла II — з довгим обличчям, плоским черепом, а не куполоподібним, з плямою в центрі черепа»Coile (2008), p. 9.. Елдрідж помер, не побачивши, як його план реалізується, але кілька заводчиків повірили в його слова, і в 1928 році був створений перший клуб кавалерів. Перший стандарт породи був створений на основі собаки на прізвисько «Син Енн» (), власницею якого була Мостін ВокерMoffat (2006), p. 22., і (кінологічний клуб Великої Британії) визнав різновид як «Кінг чарльз спанієль, кавалерський тип».

Друга світова війна призвела до різкого занепаду новонародженої породи, причому переважна більшість племінного поголів'я була знищена через лихоліття воєнного часу та нестачу їжі. Наприклад, у розпліднику Ttiweh Cavalier у 1940-х роках популяція кінг чарльзів з 60 собак скоротилася до трьох. Після війни декілька собак вижило, що й стало новим початком, від якого походять усі сучасні кавалери. А в 1945 році The Kennel Club вперше визнав породу як кавалер кінг чарльз спанієль.

Перший зареєстрований кавалер, який мешкав у США, був привезений зі Сполученого Королівства в 1956 році В. Лайоном Брауном, який разом з Елізабет Сполдінг та іншими ентузіастами заснував Cavalier King Charles Club USA (ACKCSC), який продовжує діяти й досі. 1994 року група заводчиків створила клуб американських кавалер кінг чарльз спанієлів, щоб подати заявку на визнання Американського кінологічного клубу. Останній визнав породу в 1995 році, і ACKCSC став головним клубом для кавалерівMoffat (2006), p. 23.. З 2000 року кавалер кінг чарльз спанієлі стали популярними в США і займають 15-те місце серед найпопулярніших чистопородних тварин у Сполучених Штатах.

Міська легенда

Міська легенда стверджує, що Карл II видав спеціальний указ, який надавав королівським спанієлям дозвіл входити в будь-які заклади Великої Британії, що стояв вище правила закладів «без собак, крім собак-поводирів». Варіант цього міфу стосується саме палат парламенту та його іноді застосовують і до кавалер кінг чарльз спанієля.

На вебсайті парламенту Великої Британії йдеться: «Всупереч поширеним чуткам, немає жодного закону парламенту, який би вказував на те, що спанієлям короля Чарльза дозволено бути будь-де у Вестмінстерському палаці. Нам часто ставлять це питання, і ми ретельно його дослідили». Так само немає доказів того, що будь-який такий закон поширювався і на всю Велику Британію. Представник Кінологічного клубу сказав: «Цей закон час від часу цитується. У книгах стверджується, що король Чарльз видав цей указ, але наші дослідники не знайшли його».

Опис Історично кавалер кінг чарльз спанієль був маленькою собакою і порівняно з іншими спанієлями є невеликим. Дорослих особин можна порівняти за розміром з підлітками інших більших порід спанієлів. Хвіст зазвичай не купіруваний, шерсть повинна бути шовковистою й помірної довжини. Стандарти стверджують, що на ній не має бути завитків, хоча допускається легка хвилястість. У зрілому віці на вухах, ногах, ногах і хвості може з'явитися оперення. Стандарти вимагають, щоб воно було довгим, причому оперення на лапах є особливо важливим аспектом особливостей породи.

Кавалер кінг чарльз спанієля й англійського той-спанієля часто можна сплутати один з одним. У Сполученому Королівстві англійського той-спанієля називають , тоді як у Сполучених Штатах кінг чарльз — це одне із забарвлень той-спанієля. Дві породи мають схожу історію і розійшлися одна від одної лише близько 100 років тому. Існує кілька основних відмінностей між кавалер кінг чарльз спанієлями й англійським той-спанієлем, головною з яких є розмір. У той час як кавалер важить в середньому від 5,9 до 8,2 кг (13 і 18 фунтів), кінг чарльз менший — від 4,1 до 6,8 кг (9 і 15 фунтів). Крім того, їхні риси обличчя, хоч і схожі, але різні; у кавалера вуха посаджені вище, а череп плоский, а у кінг чарльза — куполоподібний. Довжина морди кавалерів має тенденцію бути довшою, ніж у кінг чарльзівCoile (2008), p. 9..

Забарвлення Порода має чотири визнані забарвлення.

Кавалери, які мають багато каштанових плям на перламутрово-білому тлі, відомі як бленгейми — на честь Бленгеймського палацу, де Джон Черчилль, виростив для допомоги в полюванні попередників породи Кавалер цього конкретного кольору. У деяких собак бленгейма посередині чола є каштанова пляма, яка називається «плямою Бленгейма»Lambert (2008), p. 14.. Ця пляма також відома як знак «Відбиток великого пальця герцогині», що заснований на легенді про те, що Сара Черчилль, герцогиня Мальборо, чекаючи звістки про повернення свого чоловіка з битви при Бленгеймі, натиснула великим пальцем на голову псиці, що була вагітною, у результаті чого п'ять цуценят отримали щасливу мітку після новин про перемогу в битві. Чорно-підпалі собаки мають чорне тіло з рудим підпалом, зокрема на бровах, щоках, ногах та під хвостомLambert (2008), p. 15.. Чорно-підпалий у кінг чарльз спанієлів посилається на «короля Чарльза»Coile (2008), p. 9.. Рубінові кавалери повинні бути повністю каштановимиJeff (2008), p. 16., хоча деякі можуть мати трохи білого кольору в шерсті, що вважається недоліком згідно з правилами виставок Американського кінологічного клубу. Четвертий колір, відомий як триколірний, є чорно-білим з жовто-коричневими мітками на щоках, всередині вух, на бровах, на внутрішній стороні ніг і на нижній стороні хвоста. Це забарвлення у кінг чарльз спанієлів посилається на «принца Чарльза».

Темперамент

Порода дуже ласкава, грайлива, надзвичайно терпляча та прагне догодити. Таким чином, собаки цієї породи зазвичай добре ладнають з дітьми та іншими собаками. Кавалер не соромиться спілкування з набагато більшими собаками. Вони швидко адаптуються майже до будь-якого середовища, сім'ї та місця, а також підходять для міського та сільського життя. Їхня здатність прив'язуватися до великих і менших собак робить їх ідеальними для будинків, де є собаки кількох порід. У книзі Стенлі Корена «Інтелект собак» кавалери посідають 44-те місце, маючи середній інтелект у роботі та слухняності.

Оскільки кавалери схильна розглядати всіх незнайомців як друзів, вони не стануть хорошими охоронцями. Спанієлі мають сильний мисливський інстинкт і можуть наражати на небезпеку птахів і дрібних тварин. Однак за умови навчання потенційно можуть жити з різними тваринами.

Кавалери від природи зацікавлені та грайливі, а також тактильні, що робить їх чудовими компаньйонами. Представники породи мають інстинкт переслідування більшості об'єктів, які рухаються, включно з транспортними засобами на жвавих вулицях. Окрім цього, кавалери активні й спортивні, успішно виступають на виставках, навчаються слухняності та аджиліті, а також є чудовими собаками-терапевтами завдяки своєму милому, ніжному характеру. Порода пристосовується до своїх потреб у фізичних вправах, та потребує балансу між відпочинком і тривалими прогулянками.

Шерсть кавалера вимагає щотижневого чищення, але не підстригання. Однак деякі власники вважають за краще обрізати довге оперення на лапах, яке може сильно забруднитися під час прогулянок або ігор на вулиці.

Популярність

Кавалер кінг чарльз спанієлі популярні й у масовій культурі. Вони були серед домашніх улюбленців британської прем'єр-міністерки Маргарет Тетчер і президента США Рональда Рейгана та його відомого бленгеймського кавалера на ім'я Рекс. Цю породу також обирала королева Вікторія.

Згідно зі статистикою, опублікованою The Kennel Club, у 2007 році кавалери були шостою за популярністю собакою у Сполученому Королівстві з 11 422 реєстраціями за один рік. Також зростає їхня популярність в Америці: у 1998 році кавалери були 56-ю за популярністю породою, а у 2008 році — вже 25-ю. У статистиці 2008 року порода посіла вищі місця в окремих містах США: 8-ме в Нешвіллі та Міннеаполіс-Сент-Полі, 7-ме в Бостоні, Атланті та Вашингтоні, 6-те в Нью-Йорку та Сан-Франциско. Популярність породи продовжує зростати в США й надалі — у 2022 році кавалери досягли 14 місця, а у 2023 році були четвертими за популярністю в Сан-Франциско та Каліфорнії.

Сьогодні кавалери стають популярним вибором у схрещуванні з іншими породами собак, такими як пуделі, хоча слід визнати, що цуценята від такого схрещення є лише метисами, а не окремо визнаними чистокровними собаками, тому не мають права на офіційну реєстрацію.

У 2009 році кавалер був 4-ю за популярністю породою в Австралії з 3196 реєстраціями, поступаючись лише лабрадорам-ретриверам, німецьким вівчаркам і стаффордширським бультер'єрам. Крім того, існують національні клуби породи в Бельгії, Канаді, Чехії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччині, Нідерландах, Новій Зеландії, Норвегії, ПАР, Іспанії та Швеції.

Здоров'я Дослідження ветеринарів у Великій Британії у 2022 році показало, що очікувана тривалість життя Кавалерів становить 10,45 року у порівнянні з 11,82 року для помісей. Дослідження 2024 року показало, що очікувана тривалість життя для цієї породи становить 11,8 року порівняно зі середнім показником 12,7 для чистопорідних і 12 для помісей. Японське дослідження даних про кладовища домашніх тварин у 2018 році показало, що очікувана тривалість життя становить 13,1 року в порівнянні з 15,1 року для помісей і 13,7 року загалом.

Кавалери можуть бути помітно схильні до захворювання мітрального клапана, що призводить до серцевої недостатності. Вона з'являється у багатьох собак породи в певний момент їхнього життя і є найпоширенішою причиною смерті. Деякі серйозні генетичні проблеми зі здоров'ям охоплюють ранню недостатність мітрального клапана (НМК), (СМ), яка може викликати сильний біль, дисплазію кульшового суглоба, вивихи колінної чашечки та спадкові захворювання очей, такі як катаракта та дисплазія сітківки. Оскільки всі сучасні кавалери походять лише від шести собак, будь-яка спадкова хвороба, наявна принаймні в однієї з оригінальних собак-засновників, може передаватися значній частині майбутніх поколінь. Це відоме як ефект засновника і є ймовірною причиною поширеності НМК у породіCoile (2008), p. 69.. Крім того, погане розведення збільшує ймовірність того, що у кавалера розвинеться НМК, тому важливо знайти відповідального заводчика, який працює із собаками зі здоровим серцем. Кавалери також страждають від проблем із вухами, що є поширеною проблемою зі здоров'ям серед спанієлів різних типів.