Гіпотеза про Аллага як бога Місяця — релігієзнавча та полемічна теорія, згідно з якою ісламське поняття Бога (Аллаг) походить від доісламського арабського культу місячного божества. Ця ідея виникла на початку XX століття серед західних археологів, а пізніше стала популярним аргументом у критці ісламу.

Вперше ідею про те, що Аллаг є тотожним місячному богу Хубалу, висунув німецький археолог та ассиріолог Гуго Вінклер у 1901 році. Він спирався на поширеність місячних культів у Стародавній Месопотамії та Південній Аравії.T. Fahd, Le Panthéon De L'Arabie Centrale A La Veille De L'Hégire, 1968, op. cit., ss. 102–103; T. Fahd, "Une Pratique Cléromantique A La Kaʿba Preislamique", Semitica, 1958, op. cit., ss. 75–76.

Лінгвісти зазвичай вважають, що слово «Аллаг» походить від «Аль-Ілаг». З часом «Аль-Ілаг» почали вимовляти як «Аллах» у складеному вигляді, і паралельно з розвитком монотеїзму в Аравії цьому слову приписували більш абстрактні значення. Після поширення ісламу на території Російської Імперії, слово дійшло до української з російської мови.

Прихильники теорії

Історія появи теорії та її прихильники Гіпотеза про «бога Місяця» пройшла шлях від суто академічних припущень XIX століття до інструменту сучасної релігійної полеміки.

Перші спроби пов'язати Аллага з місячними культами з'явилися в межах панвавилонізму — наукової школи, яка намагалася вивести всі релігії Близького Сходу з месопотамських міфів. Німецький археолог Гуго Вінклер, який першим висунув ідею тотожності Аллага та Хубала. Він вважав Хубала місячним божеством, спираючись на загальну поширеність астральних культів у семітів.

Походження Слово Аллаг передує ісламу. Як зазначив Артур Джеффрі:Ім'я Аллах було добре відоме в доісламській Аравії, про що свідчить сам Коран. Дійсно, і воно, і його жіноча форма Аллат нерідко зустрічаються серед теофорізованих імен у написах з Північної Аравії.A. Jeffrey, Islam: Mohammed and His Religion, Liberal Arts Press. 1958. s. 85Вчений 19-го століття Юліус Велльгаузен також розглядав поняття Аллага (al-ilah, бог) як «форму абстракції», що походить від місцевих богів Мекки.Studies on Islam. Merlin L. Swartz. University Press, 1981. s. 12 Єврейські слова, що означають Бога, включають Ель та Елоах. Професор Альфред Гійом зазначає, що термін аль-ілах походить від семітського кореня, який зрештою використовується як загальний термін для позначення божественності. Він також стверджував, що прикметник «бог» вперше був використаний як назва бога Місяця, але це суто «античніший» підхід у тому ж сенсі, що й походження англійського слова «god»:Деякі вчені пов'язують це ім'я з Ілахом, титулом бога Місяця в Південній Аравії, але це питання більше цікавить любителів античності. З набатейських та інших написів зрозуміло, що Аллаг означає «бог».Alfred Guillaume. Islam. Penguin 1990 s. 7.Слово «Аллаг» також використовується арабомовними християнами та євреями в Аравії. Воно також використовувалося немусульманськими арабськими монотеїстами, відомими як ханіфи.Timothy C. Tennent, Theology in the Context of World Christianity, Zondervan, 2009.

Велльгаузен, один із засновників сучасної біблеїстики та сходознавства, запропонував теорію «релігійної концентрації». Кожне плем'я мало свого ілага (бога-покровителя). Поступово, через культурний обмін у Мецці, поняття «Бог» (al-ilah) стало відокремлюватися від конкретних ідолів. Воно почало позначати Вищу Істоту, яка стоїть над усім пантеоном. До моменту проповіді Мухаммеда, Аллаг уже сприймався як Творець, до якого зверталися в найбільш критичні моменти, навіть якщо в побуті поклонялися дрібним ідолам.

Набатейські написи, на які посилається Гійом, є ключовим доказом. У них слово «Аллаг» використовується як загальний титул божества або як частина власних імен (теофорні імена), що не мають жодного зв'язку з місячною символікою. Це підтверджує, що іслам не «винайшов» це ім'я і не запозичив його у конкретного ідола, а використав уже існуюче в арабській мові поняття Всевишнього.

Місячний календар Місяць відіграє важливу роль в ісламі через використання місячного ісламського календаря для визначення дати Рамадану. Півмісяць визначає початок і кінець ісламських місяців, як і у вавилонському календарі. Необхідність точно визначити час появи півмісяця була одним зі стимулів для мусульманських вчених вивчати астрономію. У Корані підкреслюється, що місяць сам по собі є знаменням Бога, а не богом.

Язичницький бог Хубал Гіпотеза про те, що «Аллаг» був лише титулом Хубала, або що ці дві сутності ідентичні, є застарілим припущенням XIX століття, яке було спростовано подальшими археологічними знахідками та глибшим текстологічним аналізом.

Дослідники XIX століття (Юліус Велльгаузен, Бернард Стаде) припускали, що «Аллаг» міг бути титулом Хубала. До ісламу в Каабі стояла статуя, що представляла бога Хубала, якого місцеві жителі вважали наділеним божественною силою.F. Hommel, First Encyclopedia of Islam, eds. M.T. Houtsma, T.W. Arnold, R. Basset, and R. Hartmann, cilt 1, ss. 379-380C. Glassé, The New Encyclopedia of Islam, s. 185.

Молитва Абд аль-Мутталіба Молитва Абд аль-Мутталіба (діда Пророка) до Аллага поруч зі статуєю Хубала інтерпретується західними християнськими місіонерами як доказ того, що «Аллаг, якому він поклонявся, був не хто інший, як Хубал». При цьому повністю ігноруються коранічні тексти, які детально описують доісламську концепцію заступництва (shafa'a), де ідоли вважалися лише посередниками, а не самим Вищим Богом.

Коли Абд аль-Мутталіб стояв біля Хубала, він звертався до Аллага, використовуючи ідола як механізм отримання відповіді (через ворожіння на стрілах, яке практикувалося саме перед цією статуєю). Це було актом багатобожжя (ширку), але не ототожненням сутностей. Коран прямо цитує слова тогочасних язичників, пояснюючи їхню мотивацію: «Ми поклоняємося їм лише для того, щоб вони наблизили нас до Аллага якомога ближче» (Сура Аз-Зумар, 39:3).

Згідно з коранічною герменевтикою та історичними джерелами (Сіра), доісламський світогляд базувався на ідеї онтологічної дистанції. Аллаг розглядався як Deus Otiosus (Прихований/Відсторонений Бог) — верховний Творець, який, проте, вважався занадто піднесеним для прямого повсякденного контакту з людиною. Статуї (зокрема Хубал) виконували роль медіаторів (посередників). Вони не були дестинацією молитви, а слугували інструментальними «каналами», через які звернення транслювалося до Вищого Божества. У науці цей феномен позначається як «наближення через заступництво». Ідоли виступали в ролі «небесних адвокатів», що мали повноваження клопотати перед Аллагом за своїх прихильників.

Твердження про тотожність Аллага та Хубала є методологічною помилкою, оскільки воно ігнорує структуру арабського язичництва, де багатобожжя полягало не у відсутності віри в Єдиного Творця, а в допущенні співтоваришів (shuraka), які виконують посередницькі функції.

Наукова критика та спростування гіпотези Сучасна академічна спільнота (історики, сходознавці та археологи) розцінює гіпотезу про Аллага як бога Місяця не як наукову теорію, а як приклад псевдоісторичної полеміки. Критика базується на кількох фундаментальних доказах, що викривають неспроможність цієї ідеї.

Лінгвістика Основна помилка прихильників гіпотези полягає у трактуванні слова «Аллаг» як власного імені конкретного ідола. Слово «Аллаг» (Allāh) є арабським еквівалентом загальносемітського терміна для позначення божества. Воно є когнатом (родинним словом) до арамейського Elah та гебрейського Elohim.

Арабські християни та євреї використовували слово «Аллаг» для позначення Бога Біблії за століття до народження Мухаммеда. Твердження, що це ім'я належить «місячному богу», суперечить багатовіковій лінгвістичній практиці всіх монотеїстичних громад регіону.

Історична помилка щодо Хубала Гіпотеза Вінклера про те, що Хубал був богом Місяця, не має прямих доказів у першоджерелах. У доісламських традиціях Хубал описувався як бог ворожіння на стрілах та покровитель дощу/врожаю. Жоден автентичний арабський напис не пов'язує його з місячним диском.

Ісламські тексти та доісламські хроніки чітко розрізняють Аллага (Вищого Творця) та Хубала (місцевого ідола). Пророк Мухаммед наказав знищити ідола Хубала саме тому, що той сприймався як хибне божество, що протистоїть Аллагу.

Сучасні історики (наприклад, Девід Кінслоу або Крістіан Робін) зазначають, що немає жодних доісламських написів чи іконографії, які б однозначно пов’язували Хубала з Місяцем. Його часто асоціювали з воїном або богом дощу.

Написи з Північної Аравії чітко розрізняють Аллага та інших богів (таких як бог Місяця Сін або набатейські божества).

Найсильнішим доказом проти їхньої тотожності є поведінка самих мекканців під час конфлікту з Мухаммедом. У битві при Ухуді лідер язичників Абу Суф'ян вигукував: «Ти виконав гарну роботу; перемога у війні дається по черзі. Сьогодні в обмін на день (Бадр). Покажи свою перевагу, Хубале », тобто виправдай свою релігію. Посланець сказав Умару встати та відповісти йому, кажучи: « Бог [Аллах] найвищий і найславетніший. Ми не рівні. Наші мертві в раю; ваші мертві в пеклі».

Той самий випадок описаний у Сахі аль-Бухарі з дещо іншим формулюванням

Абу Суф'ян піднявся на високе місце і спитав: «Чи є Мухаммад серед людей?» Пророк сказав: «Не відповідайте йому». Абу Суф'ян сказав: «Чи є син Абу Кухафи серед людей?» Пророк сказав: «Не відповідайте йому». Абу Суф'ян сказав: «Чи є син Аль-Хаттаба серед людей?» Потім він додав: «Усі ці люди були вбиті, бо якби вони були живими, вони б відповіли». На це Умар не міг не сказати: «Ти брехун, о ворог Аллаха! Аллах зберіг те, що зробить вас нещасними». Абу Суф'ян сказав: « Хай буде вищим Хубаль! » На це Пророк сказав (своїм сподвижникам): «Відповідайте йому». Вони запитали: «Що нам сказати?» Він сказав: « Скажіть: Аллах Найвищий і Найвеличніший! » Абу Суф'ян сказав: « У нас є (ідол) Аль-Узза, тоді як у вас немає Уззи! » Пророк сказав (своїм сподвижникам): «Відповідайте йому». Вони сказали: «Що нам сказати?» Пророк відповів: «Скажи: « Аллах — наш Помічник, а у вас немає Помічника ».

Коли Мухаммед завоював Мекку у 630 році, він наказав знищити ідола Хубала. Якби Аллаг був «еволюціонованим Хубалом», пророк просто перейменував би ідола або залишив його як символ. Натомість знищення Хубала було актом розриву з язичництвом. Коран прямо заперечує правомірність будь-яких ідолів, називаючи їх «вигадками предків», що суперечить ідеї про те, що Аллаг походить від одного з них.

Насправді низка вчених уже зазначала, що Хубал та Аллаг не можуть бути однією і тією ж сутністю. Наприклад, понад 100 років тому Марґоліус висловив сумніви щодо велльгаузенівського ототожнення Хубала з Аллагом і відкинув його як «гіпотезу». Він каже: «Між Хубалом, богом, чиє зображення знаходилося всередині Кааби, та Аллагом ("Богом"), про якого ми ще багато почуємо, можливо, і був якийсь зв’язок; проте ототожнення цих двох, запропоноване Велльгаузеном, поки що є не більше ніж гіпотезою».

Гейворд Р. Алкер вказував на те, що вони обоє не можуть бути однією і тією ж особою. «Це, однак, видається малоймовірним, особливо тому, що під час битви при Ухуді, в ході війни між мекканськими курайшитами та медінськими мусульманами, наголошується саме на зіткненні між мекканським богом Хубалом та мусульманським Аллагом».

Френсіс Едвард Пітерс проводить чітке розмежування між Хубалом та Аллагом на тій підставі, що перший був «новоприбулим», і курайшити прийняли Хубала, щоб зміцнити свій політичний альянс із навколишнім племенем Кінана.