Ростисла́в Оре́стович Шийко́ (позивний «Дрогобич» 23 липня 1989, Львів, УРСР — 15 жовтня 2022, поблизу Попасної, Луганська область, Україна) — український громадський активіст, фанат футболу, блогер, військовослужбовець, учасник Помаранчевої революції та Революції гідності, а згодом і російсько-української війни. Відомий як один із лідерів фанатського руху львівського футбольного клубу «Карпати» і як боєць полку «Азов» та лейтенант 103-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України.

Народився у Львові, навчався у Ліцеї міжнародних відносин імені Василя Стуса та закінчив Національний університет «Львівська політехніка». З раннього віку проявляв активну громадську позицію і спортивний інтерес до футболу та боксу, і був одним із засновників та лідерів вболівальницького руху «Banderstadt Ultras».

Шийко брав участь у Помаранчевій революції 2004 року та в Революції гідності 2013–2014 років, а у 2015 році вступив до полку «Азов» у зоні проведення антитерористичної операції, де служив мінометником. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році проходив службу у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув під час виконання бойового завдання у Луганській області внаслідок підриву на протитанковій міні.

Життєпис

Громадська діяльність Народився у Львові 23 липня 1989 року. Навчався у Львівському ліцеї міжнародних відносин імені Василя Стуса. Займався футболом і боксом. Закінчив Національний університет «Львівська політехніка». У підлітковому віці долучився до фанатського руху футбольного клубу «Карпати» (Львів). Брав участь у виїзних матчах клубу та національної збірної України, долучався до створення фанатських перформансів, банерів та іншої атрибутики. Учасник Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013–2014 років.

Військова кар'єра У 2015 році вступив до полку «Азов», де проходив службу на посаді мінометника в зоні проведення антитерористичної операції. Присягу на вірність народу України склав 23 липня 2015 року. У 2016 році став батьком. Паралельно займався історичною публіцистикою та вів блог «Військова історія», присвячений подіям світових і українських воєн, зокрема Балканським війнам, В’єтнамській війні та участі українців у військових конфліктах ХХ століття. Брав участь у телепроєктах на військово-історичну тематику. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році звернувся до військкомату. Згодом проходив службу у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони, домагаючись направлення до району бойових дій на сході України.

Смерть Загинув 15 жовтня 2022 року під час оборони Луганської області внаслідок підриву на протитанковій міні. Разом із ним загинув ще один представник фанатського руху львівського клубу «Карпати» — Юрій «Тай». У Ростислава Шийка залишилися дружина та дві доньки.

Був похований Личаківському військовому цвинтарі. Після загибелі друзі й побратими вшановують його пам’ять, зокрема покладаючи на могилу символіку футбольного клубу «Карпати» (Львів). У спогадах сучасників він постає як відданий військовослужбовець, активний громадський діяч і популяризатор військової історії.

Нагороди

Орден «За мужність» ІІІ ступеня (указ Президента України від 8 листопада 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Оцінка діяльності

«У 2019 році, коли на „24 Каналі“ ми почали готувати проєкти на військово-історичну тематику, Ростислав «Дрогобич» став для мене відкриттям. За скромністю й аристократичною стриманістю відчувався істинно джентльменський набір: досвід і сила. Історик і творець історії. Ростислав — боєць «Азову» у спекотному 2015-му, автор блогу «Військова історія». Якось ми робили програму про Пилипа Коновала, і він сказав: «Зазвичай найкрутіші у світі люди завжди непримітні». Тоді йшлося про Пилипа Коновала, кавалера найвищої військової нагороди Великої Британії — Хреста Вікторії. Нам здавалося, що він один із найкращих прикладів для наслідування, але сьогодні ти, Ростику, стоїш разом із ним в одному строю. Твою допитливість завжди супроводжували натхнення і добра думка, а завдяки тобі я переконався, що в „забіганому“ світі все ще є відкритість і справжні цінності. Дякую тобі за все! Щирі співчуття дружині, доням і всім близьким», – написав про Ростислава Андрій Конько. «Ростислав вів активний спосіб життя, цікавився історією, футболом та політикою, був відчайдушним та водночас виваженим, чуйним чоловіком, відданим побратимом, дуже ідейною людиною. А ще справжнім націоналістом, патріотом України та палким вболівальником львівських „Карпат“. Ми всі будемо пам'ятати його як люблячого батька та чоловіка, справжнього воїна, людину честі», — згадує про Ростислава його друг Марко Гоголь. «Ти завжди турбувався результатом: чи все йде як треба, чи достатньо зроблено, чи не забагато помилок. Якщо малювати банер, то найкращий, якщо планувати виїзд, то найкрутіший, якщо організовувати дозвілля — щоб усе йшло як по маслу. Твоя улюблена Хорватія — ти знав її досконало, Балканські війни, футбол, друзі-фронтовики, душевні бесіди та принципові сутички — друже, все це недаремно, ніщо не забуте, усе живе і залишається в пам'яті! Суцільна відданість ідеалам: сім'я, революція, війна! Найбільша твоя перемога — прекрасна дружина та дві неймовірні доні — це те, чого ніколи не відбере і не занапастить жодна сила в цьому світі. У них я бачу твоє віддзеркалення і твій тріумф. Ти б не всидів вдома, бо те, що бурлить всередині, — завжди вийде назовні. Твій внутрішній світ кипів, як жерло вулкана, твій шлях ніколи не припадав пилом… Саме на узбіччі цієї дороги боротьби тебе з побратимами й підстерегла підступна протитанкова міна. Ти спалахнув в еквіваленті мільйонів наднових зірок та пішов далі своїм Чумацьким Шляхом — туди, де всі герої минулих поколінь збираються біля затишної ватри! Розпалюй багаття!» Журналіст, а сьогодні військовослужбовець Юрій Герун.

Примітки

Джерела Указ президента України № 741/2023