Василь Федорович Стефак (20 лютого 1942, с. Рунгури, нині Івано-Франківська область — 25 вересня 2023, м. Львів) — український письменник, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1974). Заслужений працівник культури України (2007).
Життєпис Василь Стефак народився 20 лютого 1942 року в селі Рунгурах, нині Печеніжинської громади Коломийського району Івано-Франківської области України.
Навчався у Вижницькому художньому училищі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка (1971). Працював у місцевій і молодіжній пресі; заступником начальника управління внутрішньої політики Львівської ОДА (1993—2002).
Помер 25 вересня 2023 року у Львові. Похований на 69 полі Личаківського цвинтаря.
Доробок Автор публікацій в періодиці.
Книги: «Далекий птах» (1973); «День» (1977); «Хочу журавля» (1980); «Що нового під сонцем» (1984); «Весняна ворожба» (2002); «Рунгури» (2002); «По той бік ночі» (2006; 2008; номінувалася на Шевченківську премію; високо оцінена критиками); «Барви високої долі» (2009); «Примха посеред літа» (2012); «Примови проти темряви» (2012)Примови проти темряви [Текст] : оповідання та новели / В. Ф. Стефак. — Львів : СПОЛОМ, 2012. — 264 с. : іл. — ISBN 978-966-665-649-3. «Бринза з примхами» (2012)Бринза з примхами [Текст] : коломийки, прибамбашки, а місцями навіть фрашки: на 70-річчя Василя Стефака / упоряд., кер. проекту С. Дикий, худ. С. Кустов.
Твори перекладено білоруською, молдавською, литовською, грузинською, угорською, узбецькою та болгарською мовами.
Українською мовою переклав повість Анатолія Приставкіна «Золота хмарина ночувала», роман Василя Гросмана «Життя і долі».
Нагороди заслужений працівник культури України (20 серпня 2007) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України; премія імені Ірини Вільде — за книгу прози «Примови проти темряви» (2012); премія імені Богдана Лепкого.
Примітки
Джерела
Баран, Є. Трудівник на письменницькій ниві // Літературна Україна. — 2012. — 1 берез. (№ 9). — С. 6. Різник, Л. Правда верховинця // Дзвін. — 2012. — № 2. — С. 114—117.
Посилання