Тарас Васильович Пастух ( 5 листопада 1971, Ворошиловград, нині Луганськ) — український літературознавець, критик. Доктор філологічних наук (2011). Онук Богдана Пастуха.
Життєпис 1993 року закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. Нині працює в альма-матер: науковий співробітник Інституту франкознавства (від 1996); доцент (2014), професор (2022) кафедри української літератури; а також — завідувач відділу української літератури Інституту українознавства імені І. Крип'якевича НАН України (від 2018).
Доробок Автор наукових та літературно-критичних публікацій. Коло інтересів — українська модерна поезія, сучасна українська література та франкознавство.
Монографії: «Романи Івана Франка» (1998); «Роман „Місто“ Валер'яна Підмогильного. Проблеми урбанізму та психологізму» (1999); «Київська школа поетів та її оточення (модерні стильові течії української поезії 1960—90-х років)» (2010); «Мости Олега Лишеги» (2019); «Стратегії мемуарної та мандрівної літератур західноукраїнських письменників другої половини ХІХ — першої половини ХХ століття» (2020, співавтор); «Модернізм в українській літературі ХХ - початку ХХІ ст.: пам’ять, коди, практики» (співавтор, 2023); «Відчуття течії (літературно-критичні спостереження» (2024).
Уклав літературно-художні видання, серед яких твори Олега Лишеги: «Старе золото: есеї» (2015), «Розлоге дерево: поезії» (2020), «Високі жовті квіти: проза» (2021).
Нагороди стипендіат програми Фулбрайта (м. Тампа, США, 2008—2009); премія імені Михайла Возняка (2011); премія імені Олександра Білецького (2014).
Джерела Пастух Тарас Васильович / Н. М. Філоненко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2023.