Сергі́й Валенти́нович Неча́єв (3 березня 1932, Маріуполь — 4 серпня 2018, Київ) — український геолог з корисних копалин, геохімік, фахівець з мінерагенії. Доктор геолого-мінералогічних наук (1973), професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998). Один із першовідкривачів Шполянсько—Ташлицького рідкіснометалічного району та Майського золоторудного родовища, виокремив Східноєвропейський пояс стратиформної мінералізації в осадовому чохлі платформи.
Протягом 35 років — науковий співробітник Інституту геохімії і фізики мінералів (1966—2001), з яких 13 років — завідувач відділу мінералогії і геохімії кольорових і рідкісних металів. Автор понад 200 наукових робіт, учень академіка Миколи Семененка та професора Якова БєлєвцеваПамяти выдающегося ученого-рудоискателя Сергея Валентиновича Нечаева (03.03.1932—04.08.2018).
Життєпис Народився 3 березня 1932 року в Маріуполі в родині геолога-вугільника Валентина Нечаєва (1904—1982).
У 1955 році закінчив кафедру геології родовищ корисних копалин геологічного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Відтоді ж — геолог Головного управління геології та охорони надр УРСР та Кіровської експедиції Міністерства середнього машинобудування СРСРПамяти нашего друга — Сергея Валентиновича Нечаева.
У 1961 році заочно закінчив аспірантуру та здобув науковий ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук, захистивши дисертацію на тему «Гидротермальная минерализация Волновахской зоны разломов» (науковий керівник — професор Яків Бєлєвцев).
З 1962 року — геолог-консультант німецько-радянського геологічного акціонерного товариства «Вісмут». З 1966 року — науковий співробітник Інституту геохімії і фізики мінералів (ІГФМ)Нечаєв Сергій Валентинович — ЕСУ. Протягом 1972 року займався геологічними дослідженнями в Швеції.
У 1973 році здобув науковий ступінь доктора геолого-мінералогічних наук, захистивши дисертацію на тему «Генезис минерализации в позднедокембрийских и палеозойских толщах склонов Украинского щита и смежных платформенных структур» (науковий консультант — академік Микола Семененко).
З 1976 року — геолог-консультант Міністерства мінеральних і водних ресурсів Сомалі, однойменного міністерства Німецької Демократичної Республіки. Після повернення до Києва у 1981 році очолив відділ мінералогії і геохімії кольорових і рідкісних металів ІГФМ. Паралельно три роки (1982—1985) обіймав посаду заступника директора інституту з наукової роботи. Був кандидатом на посаду міністра геології УРСР.
У 1994 році залишив посаду завідувача відділу, працював головним науковим співробітником. З 1999 року працював на родовищах у Норвегії. З 2001 року — провідний науковий співробітник відділу геології корисних копалин Українського державного геологорозвідувального інституту.
У 2009 році вимушено вийшов на формальний відпочинок через скорочення чисельності штату інституту. До останнього тижня життя співпрацював із Інститутом геофізики імені С. І. Субботіна НАН України. Помер на 87-му році життя 4 серпня 2018 року. Похований разом із родиною на Берковецькому кладовищі (ділянка № 84, ).
Наукова діяльність та інтереси Автор понад 200 наукових робіт. Серед учнів Сергія Нечаєва — професори Володимир Сьомка, Василь Загнітко тощо.
У своїй кандидатській дисертації 1961 року обґрунтував просторово-генетичний зв'язок Волноваської зони розколів із рудними родовищами Українського щита та Донбасу. Працюючи за кордоном в 1960-х—1970-х роках, відкрив низку родовищ олов'яних і вольфрамових руд у Рудних горах Чехії—Німеччини.
У своїй докторській дисертації 1973 року обґрунтував нові генетичні типи оруднень південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Завдяки дослідженням цього напряму став одним із першовідкривачів Шполянсько—Ташлицького рідкіснометалічного району та Майського золоторудного родовища, багатьох рудопроявів рідкісних металів. Виокремив Східноєвропейський пояс стратиформної мінералізації в осадовому чохлі платформи, відкрив потрійний халькогенід золота, телуру та талію, названий на його честь.
Наприкінці 1970-х років, перебуваючи в Демократичній Республіці Сомалі, планував спільні роботи із професорами Яковом Бєлєвцевим та Євгеном Шнюковим з металогенічного вивчення берегової зони, але плани були зірвані через спробу державного перевороту в республіці.
Працюючи в Швеції та Норвегії, досліджував, зокрема, скарновий комплекс родовища Буліден, встановив закономірності формування таких оруднень в Україні. Результати цих робіт узагальнив у спільній із Володимиром Сьомкою монографії «Скарны Украины».
У заключний період наукової діяльності в Українському державному геологорозвідувальному інституті розробив низку металогенічних карт України, зокрема «Карту золотоносності України масштабу 1:1 500 000», «Комплексну металогенічну карту України масштабу 1:500 000» та «Прогнозно-металогенічну карту рідкіснометалевого зруденіння Українського щита масштабу 1:500 000». Співпрацюючи з Інститутом геофізики в останні роки життя, займався, зокрема, питанням радіоактивності опадів Чорного моря.
Після смерті професора Нечаєва доктор геолого-мінералогічних наук Олег Гінтов відзначавСпогади друзів і колег про Сергія Валентиновича Нечаєва:
Професор Нечаєв захоплювався риболовлею, нумізматикою та орнітологією, мав співочий голос. Любив відпочивати на своїй дачі на березі річки Рось. Професор Степан Кривдік, віддаючи належне досягненням Сергія Нечаєва в геології, згадував, що у багатьох політичних поглядах він був «типовим радянським комуністом, хоча критично ставився до деяких подій і політичних діячів».
Науковий доробок (частковий)
Гидротермальная минерализация Волновахской зоны разломов: диссертация кандидата геолого-минералогических наук : 04.00.00. — Киев, 1960. — 304 с. : ил. Минерализация Волновахской зоны разломов / АН УССР. Ин-т химии и физики минералов. — Киев: Наукова думка, 1970. — 172 с. : ил., карт. Генезис минерализации в позднедокембрийских и палеозойских толщах склонов Украинского щита и смежных платформенных структур: диссертация доктора геолого-минералогических наук : 04.00.08. — Киев, 1972. — 315 с. : ил. Отчет о командировке в Швецию / АН СССР. ВИНИТИ. — Москва: [б. и.], 1973. — 19 с. Флюорито-барито-сульфидная формация запада Русской платформы. — Киев: [б. и.], 1974. — 55 с. Геолого-геохимическая природа оруденения в осадочном чехле западной части Восточно-Европейской платформы. — Киев: Наук. думка, 1978. — 191 с. : ил., карт. Нечаев С. В. Структурно-возрастные соотношения комплексов докембрия Украинского щита и Чешского массива, некоторые геотектонические и металлогенические проблемы // Геол. журнал. — 1981. — 41. — № 2. — С. 38–50. Сущано-Пержанская зона: (Геология, минералогия, рудоносность) / С. В. Металиди, С. В. Нечаев. — Киев: Наук. думка, 1983. — 136 с. : ил. Минерализация олова, вольфрама и молибдена в Украинском щите: [С. В. Нечаев, С. Г. Кривдик, В. А. Семка и др. ; отв. ред. С. В. Нечаев] ; АН УССР, Ин-т геохимии и физики минералов. — Киев: Наук. думка, 1986. — 211, с., л. ил. : ил. Скарны Украины / С. В. Нечаев, В. А. Семка; АН УССР, Ин-т геохимии и физики минералов. — Киев: Наук. думка, 1989. — 208, с. : ил. Нечаев С. В., Макивчук О. Ф., Белых Н. А., Кузьменко А. В., Прытков Ф. Я. Новый редкометалльный район Украинского щита // Геол. журнал. — 1991. — № 4. — С. 119—122. Нечаев С. В. Савранская золоторудная структура — гравитационно-магнитное поле и геологическая природа // Критерии поисков и перспективы промышленной золотоносности Украины. — Т. 2. — Киев: Наукова думка, 1993. — С. 93–109. Нечаев С. В., Наумов Г. Б. Региональная зональность оруденения Украинского щита: современный план и палео-тектонические реконструкции // Геология рудных месторождений. — 1998. — 40. — № 2. — С. 124—136. Факторы ураноносности донных отложений украинской части Черного моря / С. В. Нечаев // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2012. — № 2. — С. 25-39. Рудоносные метасоматиты центральной части Украинского щита (прогнозно-поисковое значение) / С. В. Нечаев, В. А. Сёмка // Геохімія та рудоутворення. — 2012. — Вип. 31-32. — С. 12-23. Признаки палеопротерозойских галогенных и каустобиолитовых формаций в аспекте геолого-геохимической природы рудной минерализации в Украинском щите / С. В. Нечаев // Мінеральні ресурси України. — 2013. — № 4. — С. 21-27. К разработке поисковых критериев месторождений рудных полезных ископаемых (в связи с монографией «Кировоградский рудный район»). Статья 1 / С. В. Нечаев // Збірник наукових праць УкрДГРІ. — 2016. — № 2. — С. 145—159. К разработке поисковых критериев месторождений рудных полезных ископаемых (в связи с монографией «Кировоградский рудный район»). Статья 2 / С. В. Нечаев // Збірник наукових праць УкрДГРІ. — 2016. — № 3. — С. 132—143. Особенности металлогении области стыковки континентального и океанического сегментов земной коры северных частей Африканского Рога и Индийского океана / С. В. Нечаев // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2017. — № 1. — С. 5-19. Академическое начало и реальный вклад Украинского государственного геологоразведочного института в познание металлогении Украины / С. В. Нечаев // Збірник наукових праць УкрДГРІ. — 2018. — № 1-2. — С. 58-63. Большой Донбасс и необычная история Самарской партии Украинского геологического управления / С. В. Нечаев // Збірник наукових праць УкрДГРІ. — 2018. — № 3-4. — С. 150—162. О связи редкоземельной, редкометалльной и золоторудной минерализации с разломно-блоковой тектоникой Украинского щита. 1 / С. В. Нечаев, О. Б. Гинтов, С. В. Мычак // Геофизический журнал. — 2019. — Т. 41, № 1. — С. 3-32. О связи редкоземельно-редкометалльной и золоторудной минерализации с разломно-блоковой тектоникой Украинского щита. 2 / С. В. Нечаев, О. Б. Гинтов, С. В. Мычак // Геофизический журнал. — 2019. — Т. 41, № 2. — С. 58-83.
Нагороди 1992 — премія НАН України імені В. І. Вернадського — «за монографію „Скарни України“» 1998 — Державна премія України в галузі науки і техніки — «за цикл робіт „Геохімія, петрологія і рудоносність докембрію України“» нагрудний знак «Почесний розвідник надр України» медаль імені Л. І. ЛутугінаВітаємо з ювілеєм Сергія Валентиновича Нечаєва
Примітки