Атлькауало (, у перекладі: «Припинення вод») — перший двадцятиденний місяць («») ацтекського календаря шиуповаллі, що тривав приблизно від 13 лютого до 4 березня. Також назва свята на честь божеств Тлалока і Чальчіутлікуе, яке щороку проводилося цього місяця.
Календар
Календар ацтеків складався з двох циклів: шиуповаллі (, що означає «рахунок років», відповідає хаабу в мая) і ритуального 260-денного тональповаллі (, що означає «рахунок днів» або «рахунок доль», відповідає цолькіну в мая). Шиуповаллі і тональповаллі збігалися кожні 52 роки, утворюючи так званий «вік», що називався «Новим Вогнем». Ацтеки вірили, що наприкінці кожного такого 52-річного циклу світу загрожує небезпека бути знищеним, тож початок нового відзначали особливими урочистостями. Сто «віків», у свою чергу, складали 5200-річну еру, називану «Сонцем».
365-денний шиуповаллі складався з 18 двадцятиденних «місяців» (або veintenas) плюс додаткові 5 днів наприкінці рокуВ деяких описах календаря ацтеків говориться, що він також включав високосний рік, який давав змогу календарному циклу залишатися з року в рік відповідним тим самим аграрним циклам. Однак в інших описах говориться, що високосний рік не був відомий ацтекам, і що співвідношення місяців та астрономічного року згодом змінювалося..
Свято Свято Атлькауало було особливо радісним, оскільки наставало після мертвих днів немонтемі. Атлькауало знаменувало початок сезону посухи, тому місяць був часом шанування божеств, які керували водою і дарували дощ.
Під час атлькауало люди прикрашали місто прапорами і ставили їх у храмових кварталах та дворах будинків. Традиції шанування Тлалока цього місяця включали принесення в жертву дітей. Жертвопринесення у цей час відбувалися не лише у храмах, а й у горах (наприклад, на горі Тлалока), оскільки ацтеки вважали, що дощ народжують саме гори. Під час свята також виголошували молитви Чальчіутлікуе, богині прісної води, озер, морів і річок, і Кетцалькоатлю в його втіленні бога вітру Еекатля, чиє дихання жене по небу сонце і підмітає дороги Тлалока.
Примітки