«Сарго» ( — американський підводний човен, головний у своєму типі, що перебував у складі військово-морських сил США за роки Другої світової війни.

«Сарго» був закладений 12 травня 1937 року на верфі компанії Electric Boat у Гротоні, штат Коннектикут. 6 червня 1938 року він був спущений на воду, а 7 лютого 1939 року увійшов до складу ВМС США.

Особливості будови підводного човна «Сарго» було першим кораблем, оснащеним новою свинцево-кислотною батареєю, розробленою Бюро парової техніки (). Цей АКБ швидко стали називати «батареєю Сарго». Замість одного жорсткого гумового корпусу він мав два концентричні тверді гумові корпуси з шаром м'якої гуми між ними. Це було зроблено для того, щоб запобігти витоку сірчаної кислоти у випадку, якщо один корпус трісне в разі вибуху поблизу човна глибинної бомби. Витік сірчаної кислоти міг би викликати корозію сталі, завдати опіків шкірі членів екіпажу, а в разі її змішування з будь-якою морською водою в трюмах, вона утворила б отруйний газ хлор. Це залишалося стандартною конструкцією батареї, доки її не замінили батареями Sargo II і GUPPY на підводних човнах, модернізованих у рамках Програми більшої потужності підводного двигуна після Другої світової війни. Ємність кожної батареї була трохи збільшена шляхом встановлення 126 елементів замість 120; це також підвищило номінальну напругу з 250 вольт до 270 вольт, яка відтоді є стандартною для використання у США, включаючи резервні батареї атомних підводних човнів.

Історія служби У липні 1939 року «Сарго» розпочав службу на Тихоокеанському флоті. Пройшовши через Панамський канал, він прибув до Сан-Дієго в середині серпня. Протягом наступних двох років човен виконував завдання в східній і середній частині Тихого океану, включаючи практичне 40-денне патрулювання між атолом Мідвей і Маршалловими островами восени 1941 року. 23 жовтня 1941 року «Сарго» вирушив з Перл-Гарбора, прибув до Маніли 10 листопада, і був там, коли японці атакували Перл-Гарбор 7 грудня.

8 грудня підводний човен вирушив у свій перший бойовий похід, патрулюючи вздовж східного узбережжя Французького Індокитаю до Нідерландської Ост-Індії. За час цього походу корабель мав кілька можливостей атакувати ворожі судна, але, або не влучив, або не мав зручної позиції для атаки. 20 січня 1942 року «Сарго» брав участь у порятунку екіпажу S-36, який сів на риф Таку в Макассарській протоці.

25 січня 1942 року човен прибув до Сурабаї. Після вивантаження своїх торпед на борт «Сарго» завантажили один мільйон патронів 30-го калібру, які були вкрай потрібні союзним силам на Філіппінах. 5 лютого він вийшов у другий похід і прибув у гавань Поллок через дев'ять днів. Доставивши життєво важливий вантаж на Мінданао, він повернувся в Сурабаю з 24 спеціалістами Boeing B-17 з Кларк-Філда на борту.

Загалом з грудня 1941 до грудня 1944 року «Сарго» здійснив 12 бойових походів у Тихий океан, у ході яких потопив декілька японських вантажних суден.

7 грудня 1944 року, після прибуття на атол Маджуро на Маршаллових островах, з останнього походу човну було призначено навчати екіпаж підводних човнів до 13 січня 1945 року, коли він перейшов на атол Еніветок. Там човен був у ролі мішені для тренувань з протичовнової оборони. Коли війна закінчилася, «Сарго» повернувся через Гаваї до Сполучених Штатів і прибув на острів Мер 27 серпня. Виведений з експлуатації 22 червня 1946 року, 19 липня 1946 року корабель був вилучений з реєстру військово-морських суден. 19 травня 1947 року його корпус продали на брухт компанії Learner Company у Каліфорнії.

Див. також Л-13 (підводний човен СРСР) U-188 Reginaldo Giuliani (1939) HMS Regulus (N88) Iris (Q188) I-368 HNoMS B-6

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Sargo I (SS-188) USS Sargo SS-188 Sargo Class

Література Friedman, Norman (1995). U.S. Submarines Through 1945: An Illustrated Design History. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. pp. 285—304. ISBN 1-55750-263-3. Lenton, H. T. American Submarines (Navies of the Second World War) (Doubleday, 1973), ISBN 0-38504-761-4 Bauer, K. Jack; Roberts, Stephen S. (1991). Register of Ships of the U.S. Navy, 1775—1990: Major Combatants. Westport, Connecticut: Greenwood Press. pp. 270—280. ISBN 978-0-313-26202-9. OCLC 24010356.