Володимир Тарасович Гончаре́нко ( 4 серпня 1947, Тарасівка) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1983 року.
Біографія Народився 4 серпня 1947 року в селі Тарасівці (нині Фастівський район Київської області, Україна). 1972 року закінчив графічне відділення Київського вечірнього факультету Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, де навчався у Бориса Валуєнка, Ольги Крилової.
Протягом 1972—1974 років працював художнім редактором видавництва «Мистецтва»; у 1974—1975 роках — художньо-технічним редактором щорічника «Науки і культури».
Творчість Працює у галузях книжкової та станкової графіки, станкового живопису (створює жанрові картини, портрети). Серед робіт: серія пастелей «Пейзажі Києва та Кракова» (2003); графічний цикл «Книга мого буття» (2004—2005); Живопис
«Ніч у Бабиному Яру» (1980); «Мій дід з війни не повернувся» (1984); «Пожежникам Чорнобиля присвячується» (1986); «Рік 1933» (1988); «Диспут» (1992); «Меморіал» (1994); «До світла!» (1997); «Портрет художника Валерія Акопова»; «Оголена»; «Мати»; «Засмучена»; «Розп'яття»; «Бий барабан, бий!»; «Камінь кинуто» (2000); «Двоє з минулого» (2000); «Чорнобильська Мадонна» (2002). </div> Ілюстрації до книг «Кришталеві таємниці» Ірини Кирпичникової (1975, «Веселка»); «Летючі полонені» Олексія Владимирова (1976, «Веселка»); «Азбука нашого життя» (1976, «Веселка») та «Вузлики на пам'ять» (1981, «Веселка») Євгена Пермяка; «Піонери Всесвіту» Германа Нагаєва (1977, «Дніпро»); «Криниця під вікном» Миколи Кравчука (1982, «Дніпро»); «Листи темних людей» (1987, Дніпро).
Учасник республіканських, всесоюзних та закордонних мистецьких виставок з 1974 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1986, 2002 роках, Кракові у 2004 році. Відзначений дипломами на конкурсах оформлення книг.
Твори художника зберігаються у багатьох збірках в Україні, а також Польщі, Німеччині, Австрії, Іспанії, Ізраїлі, Сполучених Штатах Америки, Японії.
Примітки
Література