Джон Гілі (; , Вейкфілд, Англія) — британський політик, Канцлер скарбниці з 20 липня 2026 року. Державний секретар з питань оборони з липня 2024 року по червень 2026 року. Член Лейбористської партії, колишній член парламенту від Роумарш і Конісбро, раніше Вентворт і Вентворт і Дірн з 1997 року.

Працював під керівництвом Тоні Блера заступником держсекретаря парламенту з питань навичок дорослих (1997—2001), міністром фінансів у Міністерстві фінансів (2002—2005), фінансовим секретарем скарбниці (2005—2007), а також під керівництвом Гордона Брауна міністром у справах місцевого самоврядування (2007—2009) і державним міністром з питань житлового будівництва та планування (2009—2010).

Після загальних виборів 2010 року обраний до тіньового уряду і призначений тіньовим міністром охорони здоров'я Едом Мілібендом. Відмовився від посади у жовтні 2011 року, і його змінив Енді Бернем. Також обіймав посаду тіньового держсекретаря з питань житлового будівництва (2016—2020) під керівництвом Джеремі Корбіна та працював разом з Ендрю Гвінном, тіньовим міністром у справах громад і місцевого самоврядування.

Ранні роки та кар'єра Народився 13 лютого 1960 року у Вейкфілді, в сім'ї Ейдана Гілі, OBE. Здобув освіту в школі леді Ламлі в Пікерінгу, з шостого класу навчався в незалежній школі Святого Петра в Йорку. Вивчав соціальні та політичні науки в Коледжі Христа, де 1982 року здобув ступінь бакалавра.

1983 року працював журналістом і заступником редактора журналу Вестмінстерського палацу «Хаус». 1984 року став борцем за права осіб з інвалідністю у кількох національних благодійних організаціях.

1990 року приєднався до Issues Communications як керівник кампанії, а 1992 року став головою комунікацій профспілки промисловості, науки та фінансів. 1994 року призначений керівником кампанії Конгресу профспілок, обіймав посаду до обрання в Палату громад. Викладав у Школі бізнесу Відкритого університету.

Парламентська кар'єра Вперше спробував потрапити до парламенту на загальних виборах 1992 року, він посів третє місце (13,8 % голосів) після консерватора Джона Грінвея та ліберал-демократа Елізабет Шилдс.

В уряді (1997—2010) На загальних виборах 1997 року був кандидатом від Лейбористської партії Вентворта, що стало доступним після відставки Пітера Гарді. Гілі пройшов до парламенту, отримавши 72,3 % голосів.

З 1997 року був членом спеціального комітету з питань освіти та працевлаштування, з 1999 року став парламентським особистим секретарем канцлера скарбниці Гордона Брауна.

На загальних виборах 2001 року переобраний депутатом від Вентворта зі зменшенням частки голосів до 67,5 %. Після виборів призначений заступником державного секретаря парламенту з питань навичок дорослих у Департаменті освіти та навичок.

На загальних виборах 2005 року переобраний зі зменшенням частки голосів до 59,6 %.

29 червня 2007 року переведений до Департаменту у справах громад та місцевого самоврядування через перестановки в уряді.

Під час перестановки в кабінеті міністрів 5 червня 2009 року призначений державним міністром житлового будівництва та планування, замінивши Маргарет Беккет, яка пішла у відставку. На цій посаді зіштовхнувся з критикою за думку, що це добре, що більше людей орендують нерухомість, а не купують власне житло.

В опозиції (2010—2024) На загальних виборах 2010 року обраний до парламенту як депутат від новоствореного виборчого округу Вентворт і Дірн, набравши 50,6 % голосів.

Посів друге місце на виборах 2010 року до тіньового кабінету міністрів та був призначений тіньовим міністром охорони здоров'я. 2011 року залишив посаду, щоб більше часу проводити з родиною.

На загальних виборах 2015 року переобраний депутатом від Вентворта і Дірна, набравши 56,3 % голосів.

2015 року троє членів парламенту від Лейбористської партії Ротерема Кевін Беррон, Сара Чемпіон і Гілі подали судовий позов про наклеп проти депутатки Європарламенту від ПНСК Джейн Коллінз після того, як вона неправдиво стверджувала у своїй промові на конференції партії, що троє депутатів знали про експлуатацію дітей у Ротергемі, але не втручалися. У лютому 2017 року депутати отримали по 54 000 фунтів стерлінгів як відшкодування збитків.

Після обрання Джеремі Корбіна лідером Лейбористської партії Гілі призначили тіньовим міністром з питань житла. Він підтримав Оуена Сміта в невдалій спробі замінити Джеремі Корбіна на виборах лідера Лейбористської партії 2016 року. Після виборів керівництва Гілі призначили тіньовим державним секретарем з питань житлового будівництва у жовтні 2016 року.

На позачергових загальних виборах 2017 року Гілі знову переобрали, він набрав набравши 65 % голосів«Wentworth & Dearne», BBC News. Знову переобраний на загальних виборах 2019 року зі зменшенням частки голосів до 40,3 %.

Тіньовий кабінет Після обрання Кейра Стармера лідером Лейбористської партії Гілі призначили тіньовим міністром оборони у 2020 році.

Як тіньовий держсекретар з питань оборони, неодноразово наголошував на своїй підтримці України в Російсько-українській війні з моменту вторгнення Росії 2022 року, схвалював підтримку Великою Британією України та зобов'язувався продовжувати підтримку України в будь-якому майбутньому лейбористському уряді. У травні 2024 року відвідав Київ разом із тіньовим держсекретарем із закордонних справ, співдружності та розвитку Девідом Леммі та зустрівся з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком та міністром оборони Рустемом Умєровим. У спільній заяві Гілі та Леммі заявили: «Зобов'язання наступного лейбористського уряду щодо України будуть залізними, а європейська безпека буде нашим першочерговим зовнішнім й оборонним пріоритетом».

Виступає за збільшення витрат на британську армію з більшою збройною силою, тіснішу співпрацю та лідерство з НАТО та європейськими країнами в питаннях безпеки та оборони, а також за «всеосяжний пакт про оборону та безпеку між Великою Британією та Німеччиною». Гілі заявив, що НАТО потрібно буде зробити більше «важкої роботи» в Європі, оскільки переможець президентських виборів у США 2024 року, радше надасть пріоритет загрозі Китаю.

У квітні 2024 року Гілі пообіцяв підвищити витрати Великої Британії на оборону до 2,5 % ВВП країни до 2030 року та замовити стратегічний огляд загроз та її можливостей.

Голосував за участь Великої Британії у війні в Іраку 2003 рокуJohn Healey MP, Wentworth voted strongly for the policy Iraq 2003 — For the invasion. PublicWhip. Retrieved 2024-02-04.. 2024 року сказав, що рішення розпочати війну «на той час не було розумним», і додав, що урок полягає в тому, що військове втручання не може мати успішного результату без відповідних дипломатичних, економічних і безпекових заходів.

Повернення до уряду (2024 — 2026) Після перемоги лейбористів на загальних виборах 2024 року повернувся в уряд і 5 липня Стармер призначив його міністром оборони.

21 травня 2026 року Літак Dassault Falcon 900LX британських ВПС з міністром оборони Джоном Гілі на борту зазнав електронної атаки поблизу російського кордону під час повернення з Естонії до Великобританії. Росіяни заглушили GPS-сигнал літака з міністром, смартфони і ноутбуки пасажирів втратили з'єднання з інтернетом, а пілотам довелося перейти на резервну навігаційну систему.

11 червня 2026 року Гілі пішов у відставку з посади державного секретаря оборони Великої Британії, посилаючись на незгоду з планами урядових витрат на оборону. У своєму листі про відставку до прем'єр-міністра він стверджував, що План інвестицій в оборону, узгоджений Міністерством фінансів, є недостатнім для виконання зростаючих зобов'язань Сполученого Королівства щодо безпеки та стратегічних цілей оборони. Гілі стверджував, що врегулювання затримує необхідні інвестиції, знизить військову готовність та ризикує залишити Збройні сили недозабезпеченими на тлі зростаючих міжнародних загроз, включаючи російську агресію та нестабільність на Близькому Сході. Вихваляючи досягнення уряду в обороні та підтверджуючи свою підтримку прем'єр-міністра та лейбористського уряду, він заявив, що не може підтримати угоду про фінансування, яка, на його думку, не забезпечує ресурсів, необхідних Збройним силам.

Особисте життя 25 жовтня 1993 року одружився з Джекі Бейт в Ламбеті, мають сина.

Примітки

Посилання