Інститут астрономії РАН — один із інститутів Російської академії наук . В даний час розташований у Москві на , буд. 48. За радянських часів установа мала назву Астрономічна рада АН СРСР (Астрорада).
Керівники інституту
1937—1939 — В. Г. Фесенков — перший голова Астроради 1939—1963 — акад. О. О. Михайлов — голова Астроради 1963—1987 — чл.-кор. Е. Р. Мустель — Голова Астроради 1987—1990 — акад. О. О. Боярчук — голова Астроради 1991—2003 — акад. О. О. Боярчук — перший директор ІНАСАН 2003—2016 — чл. -кор. РАН — директор ІНАСАН 2016—2021 — чл. -кор. РАН — директор ІНАСАН з 30 грудня 2021 — д.ф.-м.н., проф. РАН М. Є. Сачков — в. о. директора ІНАСАН
Історія Із пропозицією про створення Астрономічної ради при АН СРСР у 1936 виступили академіки О. Є. Ферсман та В. Г. Фесенков. Цей проект був затверджений Президією Академії наук СРСР 20 грудня 1936 року, і цю дату і прийнято вважати днем створення Астрономічної ради АН СРСР — у майбутньому Інституту астрономії Російської академії наук. У перші роки роботи перед Астрорадою було поставлено завдання координування всіх досліджень у галузі наземної оптичної астрономії. Потім до завдань увійшли такі заходи як постачання в обсерваторії фотоматеріалів та світлоприймачів, представлення астрономів СРСР у МАС, підготовка наукових експозицій в СРСР та за кордоном. Більшу частину радянської доби Астрорада поєднувала дві абсолютно різні за функціями структури — наукову раду та науково-дослідну установу.
Першою власною дослідницькою роботою в Астрораді став «Загальний каталог змінних зір», який МАС доручив скласти 1946 року радянським астрономам. З настанням космічної ери, найважливішим напрямом у роботі Астроради стала тематика спостережень Штучних супутників Землі. В середині 1960-х років Астрорада приступила до створення міжнародної мережі спостережень штучних супутників. До 1975 року в Євразії, Африці та Південній Америці було вже 28 спеціалізованих спостережних пунктів, створених за участю радянських учених. 1958 року Астрорада створила Звенигородську експериментальну станцію, а з 1975 року почала керувати Сімеїзською обсерваторією.
У грудні 1990 року, у зв'язку з широким спектром наукових завдань, що вирішувалися на базі установи, Президія АН СРСР розпорядилася перетворити Астрораду на Інститут астрономії АН СРСР. А 1991 року інститут отримав свою сучасну назву: Інститут астрономії Російської академії наук (ІНАСАН). Але паралельно існує і координаційна рада, яка називається Астрономічна рада РАН.
На честь інституту названий астероїд 9516 Інасан.
Відділи ІНАСАН
Відділ фізики та еволюції зір Відділ нестаціонарних зір та зоряної спектроскопії Відділ фізики зоряних та планетних систем Відділ космічної астрометрії Відділ космічної геодезії Центр астрономічних даних
Терскольська філія ІНАСАН Група програмного забезпечення та обчислювальної техніки
Бібліотека В бібліотеці інституту, крім російської, зберігається зарубіжна література XVIII-XXI століть. Основні теми - астрономія, фізика, математика, механіка, науки про Землю, космонавтика та електроніка. Бібліотека нараховує 60 тис. екземплярів, у тому числі 10 тис. книг і 50 тис. періодичних виданьGeneral information institute library . Institute of Astronomy of the Russian Academy of Sciences]. July 2010.Information about the library system . ( LNS ), RAS. July 2010.
Примітки
Посилання
Інститут астрономії РАН. КОРОТКА ІСТОРІЯ «От Земли до глубин Вселенной», Б. М. Шустов, Земля и Вселенная № 5/2006 — История ИНАСАН АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ Інститут астрономії Російської академії наук Архивная копия Про ІНАСАН