Історичний центр Мехіко (), також відомий як Centro або Centro Histórico, є центральним районом у Мехіко, Мексика, зосереджений на Сокало (або головній площі) і простягається в усіх напрямках на кілька кварталів, причому його найдальша частина розташована на заході до Аламеда Центральний. Сокало — найбільша площа Латинської Америки. Вона може вмістити до 100 000 людей.
Ця частина столиці розташована в муніципальному районі Куаутемок, займає трохи більше дев'яти квадратних кілометрів і займає 668 кварталів. Вона містить 9000 будівель, 1550 із яких визнано історично важливими. Більшість цих історичних будівель були побудовані між 16 і 20 століттями. З метою збереження вона розділена на дві зони. Зона А охоплює доіспанське місто та його розширення з періоду віцекороля до здобуття незалежності. Зона B охоплює території всіх інших споруд до кінця 19 століття, які вважаються необхідними для збереження архітектурної та культурної спадщини території.
Саме тут у 16 столітті іспанці почали будувати сучасне місто Мехіко на руїнах завойованого Теночтітлану, столиці імперії ацтеків. Будучи центром стародавньої імперії ацтеків і центром влади іспанської колонії Нова Іспанія, Centro Historico містить більшість історичних місць міста обох епох, а також велику кількість музеїв. Це зробило його об'єктом Світової спадщини.
Історія
Те, що зараз є історичним центром Мехіко, приблизно співвідноситься з стародавнім містом ацтеків Теночтітлан, яке було засноване близько 1325 року. У доіспанську епоху місто розвивалося планомірно, з вулицями та каналами, вирівняними за сторонами світу, що призводило до впорядкованих квадратних кварталів. Острів, на якому було засноване місто, був розділений на чотири кальпулі, або райони, які були розділені головними дорогами з півночі на південь, що ведуть до Тепеяка та Істапалапи відповідно, і дорогою із заходу на схід, яка веде до Такуби та до дамби в озеро відповідно. Кальпулі були названі Куепопан, Ацакуалько, Мойотла та Зокіпан, кожен з яких мав підрозділи та «текпан» або районну раду. Перехрестя цих доріг було центром міста та ацтекського світу. Тут були Темпло Майор, палаци тлатоані або імператорів, палаци вельмож, такі як «Будинок демонів» і «Будинок квітів». Тут також розташовувалися дві найвідоміші школи ацтеків: Тельпучкаллі для світських досліджень і Кальмекака для підготовки священиків. Коли прибули іспанці, у місті були акведуки, побудовані Монтесумою Ільуікаміна та Авіцотлем, а також велика дамба, побудована на схід від міста.
Після іспанського завоювання цей дизайн залишився в основному недоторканим, головним чином завдяки зусиллям Алонсо Гарсії Браво, який керував значною частиною відновлення міста. Ця реконструкція зберегла багато головних магістралей, таких як Тенаюка, перейменована на Вальехо; Tlacopan, перейменований на México Tacuba, і Tepeyac, який тепер називається Calzada de los Misterios. Вони також зберегли основні підрозділи міста, додавши християнські префікси до таких назв, як Сан-Хуан Мойотла, Санта-Марія Тлакечіуакан, Сан-Себастьян Ацакуалько та Сан-Педро Теопан. Насправді більшість історичних центрів побудовано з уламків зруйнованого міста ацтеків.
Багато людей у цей час, усі іспанці, накопичили величезні багатства в основному завдяки видобутку корисних копалин і торгівлі в 17-му та 18-му століттях. Це багатство відображається в різноманітних особняках, розкиданих у центрі, таких як Палац Ітурбіде та Каса де Ацулехос (Будинок черепиці). Цей будинок був побудований у 16 столітті в арабському стилі, але його одноіменну черепицю було додано в 1747 році, коли граф долини Оріцаба замовив плитку Талавера з Пуебли.
На початку 20-го століття, в результаті латиноамериканської позиції тодішнього міністра народної освіти Хосе Васконселоса, багато вулиць на північ і захід від Сокало були перейменовані на честь країн Латинської Америки.
Сокало та навколишні місця Історично Сокало, або головна площа, була місцем проведення вишуканих і популярних культурних заходів. Деякими зразками нещодавно проведених тут подій є фотосесія Спенсера Туніка, музей кочівників попелу та снігу та змагання зі скейтбордингу/BMX, які 24 серпня 2008 року зібрали 50 000 молодих людей. Фестиваль у Мехіко — це щорічна подія з програмами, присвяченими мистецтву (популярному та високому) та науковим колам. У 2008 році відбувся 24-й фестиваль із 254 виставами та шоу з понад 20 країн на 65 площах та в інших місцях у цій частині міста.
Це центральне місце в акціях протесту на національному рівні, таких як ті, які влаштував Лопес Обрадор після президентських виборів 2006 року та загальнонаціональний протест проти злочинності, який відбувся 30 серпня 2008 року.
Недалеко від Сокало розташовані Національний палац, Метрополітанський собор, Темпло-Майор із прилеглим музеєм і будівля Національного Монте-де-П'єдад. Націонаальний палац межує з усією східною стороною Сокало та містить офіси президента Мексики, Федерального казначейства, Національного архіву, а також фрески, що зображують доіспанське життя, і велику фреску, що заповнює центральні сходи, що зображує всю історію мексиканської нації від завоювання. Цей палац був побудований на руїнах палацу Монтесуми II, починаючи з 1521 року, з використанням того самого каменю тезонтле який використовувався для будівництва палацу ацтеків. Спочатку він перебував у сім'ї Ернана Кортеса, поки король Іспанії не купив його для розміщення віцекоролів Нової Іспанії, і залишався таким (незважаючи на те, що він був зруйнований і знову відбудований у 1692 році) до здобуття Мексикою незалежності. На центральному балконі, що стоїть перед Сокало, стоїть Кампана (Дзвін) Долорес, у який президент дзвонить кожного 15 вересня на святкування Незалежності.
Кафедральний собор, присвячений Успінню Пресвятої Діви Марії, займає північний край Сокало. Спочатку це місце було частиною Священного району ацтеків (називається Теокаллі) і містило головний цомпантлі, або стелаж для черепів жертв жертвоприношень. Перша церква була зведена між 1524 або 1526 і 1532 роками і була зведена до рангу собору 2 вересня 1530 року папою Климентом VII. Будівництво нового собору було розпочато в 1562 році, а перший камінь закладено в 1573 році за часів архієпископа Педро Мойя де Контрераса і 4-го віцекороля.Castellanos, Montiel Martín, Metropolitan Cathedral of Mexico City, Editorial Octavio Antonio Colmenares y Vargas, Mexico City (2012), pp.15-20 Хоча роботи не були завершені, собор отримав своє перше освячення 2 лютого 1656 року.Toussaint, Manuel, La Catedral de México, Porrúa, México (1973), p.43. Завершення у 1813 році неокласичних доповнень, спроектованих Мануелем Тольсою, було відзначено 15 серпня 2013 року кардиналом Каррерою, який відкрив і увійшов через Святі двері в центрі фасаду перед святкуванням Папської високої меси в соборі.See the program of events on the cathedral's official website accessed 28 March 2015.
Між 1989 і 2000 роками були проведені значні інженерні роботи, щоб зупинити та усунути пошкодження та деформації, спричинені нерівномірною швидкістю та ступенем опускання будівлі, спровокованим постійним осіданням землі, на якій вона стоїть. Це почалося з осушення озера Долини Мехіко, розпочатого в 1607 році, і продовжилося зі зменшенням рівня ґрунтових вод, спричиненим відкачуванням води для використання населенням Мехіко, яке швидко зростає. 28 листопада 2000 року було знято останню тимчасову опору, яка спотворила внутрішній простір будівлі під час інженерних робіт.For a description of the works see Castellanos, Montiel Martín, Metropolitan Cathedral of Mexico City, Editorial Octavio Antonio Colmenares y Vargas, Mexico City (2012), pp.141-150.
Археологічна пам'ятка та музей Темпло майор є центром стародавніх теокалі, розташованих зараз на північний схід від Сокало. Він був зруйнований Ернаном Кортесом у 1520-х роках, і його місце розташування було забуте. Точне місце було визначено на початку 20-го століття, але рішення про розкопки було прийнято лише в 1978 році, коли робітники-електрики випадково натрапили на восьмитонний кам'яний диск із зображенням ацтекської богині Койолксаукі. Під час розкопок було виявлено піраміду, складену з кількох шарів. Це місце, де, згідно з легендою, ацтеки побачили свій знак, щоб оселитися після своїх поневірянь, орла, що сидить на нопаловому кактусі зі змією у дзьобі, який і сьогодні є символом Мексики.
Будівля Національного Монте-де-П'єдад — це національний ломбард, заснований у 1775 році та один із найбільших магазинів секонд-хенду у світі На цьому місці були будинки, що належали останньому правителю ацтеків, Монтесумі II, які Ернан Кортес взяв за свої після завоювання. Спочатку ці будинки простягалися від сучасних вулиць Ізабель-ла-Католіка, Мадеро, Такуба та Монте-де-П'єдад, що спонукало одного літописця Сервантеса де Салазара прокоментувати, що ця резиденція була не палацом, а іншим містом.
Визначні місця на північ від Сокало
Санто-Домінго відноситься до церкви Санто-Домінго та прилеглої площі. Обидва вони розташовані в трьох кварталах на північ від кафедрального собору Мехіко, слідуючи за вулицею Республіка-де-Бразиль та вулицею Белісаріо Домінгес, що розділяє їх. Офіційно відома як каплиця Сеньйор де ла Експіасьйон, церква розташована на північній стороні Белісаріо Домінгес і виходить на площу. Це все, що залишилося від першого монастиря, заснованого в Новій Іспанії. На південь від церкви розташована площа Сан-Домінго. Із заходу його оточує Портал Євангелістів, який є тосканською колонадою з круглими арками. На цьому порталі працюють писарі з друкарськими машинками та старовинними друкарськими машинами. Писарі пропонують свої послуги неписьменним клієнтам, часто пропонуючи послуги, схожі на послуги юристів, консультантів і фінансових консультантів. Статуя Хосефи Ортіс де Домінгес, героїні війни за незалежність Мексики, стоїть у фонтані посеред площі.
Зараз коледж Сан-Ільдефонсо є музеєм і культурним центром, який вважається батьківщиною мексиканського руху муралізму. Сан-Ільдефонсо спочатку був престижною єзуїтською школою-інтернатом, а після війни за реформи знову отримав освітній престиж як Національна підготовча школа. Ця школа та будівля були повністю закриті в 1978 році, а потім знову відкриті як музей і культурний центр у 1994 році. Музей має постійні та тимчасові мистецькі та археологічні виставки на додаток до багатьох фресок, намальованих на його стінах Хосе Клементе Ороско, Дієго Рівера та іншими. Комплекс розташований між вулицями Сан-Ільдефонсо та Хусто-Сьєрра-стріт в історичному центрі Мехіко.
Секретаріат народної освіти на Calle Argentina Centro Cultural de España (Культурний центр Іспанії), розташований на вулиці Republica de Guatemala на північ від кафедрального собору Мехіко. Музейний архів фотографії, розташований на розі вулиць Republica de Guatemala та Republica de Argentina Театр Ліріко, розташований на вулиці Республіка-де-Куба Стара школа економіки (Стара школа економіки), розташована на вулиці Республіка-де-Куба Національна школа, розташованому в будівлі The Colegio Nacional, що на вулиці Луїса Гонсалеса Обрегона Стара будівля митниці на Республіка-де-Бразиль неподалік від площі Санто-Домінго Палац Інквізиції (Музей мексиканської медицини), розташований на Республіка де Бразил
Відомі місця на південь від Сокало
Верховний суд нації розташований недалеко від Сокало, на розі вулиць Піно Суарес і Карранса. Він був побудований між 1935 і 1941 роками Антоніо Муньосом Гарсіа. До завоювання це місце було зарезервовано для ритуалу, відомого як «Воладор», який досі практикується в Папантлі. Його власність була предметом суперечок протягом більшої частини колоніального періоду, зрештою він став місцем дуже великого ринку, відомого як Ель-Воладор. Інтер'єр будівлі містить чотири панелі, намальовані в 1941 році Хосе Клементе Ороско, дві з яких називаються «Соціальний трудовий рух» і «Національне багатство». Біля входу в бібліотеку також є одна фреска, виконана американським художником Джорджем Бідлом під назвою «Війна і мир».