Чаррерія (), також відомий як Джаріпео — це вид спорту та дисципліна, що виникла на основі кінної діяльності та традицій тваринництва, що використовувався на асьєндах старої Мексики.
Розвиваючись із традицій скотарства, започаткованих у 16 столітті, першим різновидом подій на чаррерії були змагання з роботи на ранчо між фазендами. Перші шоу, пов'язані з чаррерією, почалися ще до 20-го століття, але повна поява чарро в Ідальго та Халіско відбулася лише під час Мексиканської революції, коли після земельної реформи чарро почали збиратися в таких містах, як Мехіко та інших центрах, консолідуючись. великі асоціації для підтримки традицій і популярності; Найбільш важливими є Asociación de Charros de Jalisco AC, Asociación de Charros de Morelia AC і Asociación de Charros Regionales de La Villa AC . Чаррерія є національним видом спорту Мексики за досконалістю, а у 2016 році була внесена до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Історія
У 16 столітті, коли іспанці вперше оселилися в Мексиці, вони привезли з собою 16 коней. Їм було наказано вирощувати коней і забороняти неіспанцям їздити на них верхи. Однак незабаром іспанці мали дуже великі скотарські маєтки і визнали за необхідне послабити обмеження. Асьєнди у штаті Ідальго були одними з перших місць, де були зняті обмеження, і велика кількість людей була піддана кінному спорту.
Мексиканські скотарі кінця 19-го та 20-го століть, присвячені вирощуванню та випасу великої рогатої худоби як частину своєї роботи, розробляли грайливі техніки поводження з великою рогатою худобою, які згодом стали видом спорту.
Скотарям доручатимуть виконувати кілька робіт на ранчо, наприклад виловлювати худобу, що втекла, сортувати ранчо для таврування худоби та закріплювати биків і коней. Ці роботи були ранніми версіями подій чарро.
До Мексиканської революції змагання з роботи на ранчо проводилися, як правило, між асьєндами, але після розпаду фазенд під час Мексиканської революції традиції чарро поступово втрачалися, тому чарро з усієї країни організували зустріч у 1921 році та створили Національну асоціацію чаррос, щоб зберегти традицію charrería.
У 1920 році (рік закінчення мексиканської революції) Сільвано Барба, Інес Рамірес і Андрес Земеньо створили у Гвадалахарі першу мексиканську групу чаррерії під назвою Charros de Jalisco.
Поява мексиканського кінематографа принесла більшу популярність, особливо мюзиклів, які поєднували ранчерас із зображенням чарро, схоже на жанри вестерну та «співаючого ковбоя» у Сполучених Штатах.
Американці мексиканського походження у Сполучених Штатах також проводили різні чарріди в той самий період, але, починаючи з 1970-х років, Федерація Мексиканської Чарерії (FMCH) почала допомагати їм у встановленні офіційних чаррід на північ від кордону. Іноді команди-чемпіони США беруть участь у національних змаганнях Мексики.
Лієнцо чарро
Лієнцо чарро — це спеціально розроблене приміщення для занять верховою їздою. Це арена, де чаррос проводять події charreadas і jaripeos. Лієнцо має дві зони: одну виділену зону, що складається зі смуги завширшки і завдовжки, яка веде до кола діаметром .
Кінь чарро
Кажуть, що ідеальний кінь для чаррерії — американський кінь quarter. Іншою видатною породою для подій на чаррерії є ацтекський кінь. Порода американських коней quarter бере свій початок у 17 столітті, а ацтецькі коні були виведені в 1972 році в мексиканській середній школі вершників у Ранчо Сан-Антоніо, штат Текскоко. Ацтекський кінь був виведений спеціально для чаррос. Обидві ці породи коней добре підходять для виконання складних і швидких маневрів, необхідних для стримування, підсікання, роботи коров'ячого коня, перегонів на бочках, катання на теляті та інших змагань західної верхової їзди, особливо тих, що включають живу худобу.
Убрання та кінська техніка
Чоловіки
Чарро може мати п'ять типів одягу. Вони бувають робочі, напівгала, гала, гранд-гала та етикет. Найпоширенішим одягом є робоча форма. Це костюм, який носять на змаганнях. Уніформа великого гала є найбільш багатошаровою. До нього піде фетрове шарро сомбреро зі срібною та золотою вишивкою, а піджак і штани з тонкого кашеміру зі срібними ґудзиками. Робоча форма найпростіша. Вона включає в себе звичайну сорочку на ґудзиках, бант, штани, чоботи та шарро сомбреро з пальмового листя.
Жінки
На відміну від чоловічого вбрання чарро, жінки в чарерії мають лише 3 наряди, причому одяг чіна поблана використовується для всіх типів заходів. Чіна поблана складається з блузи з низьким вирізом і короткими рукавами, вишитої шовком, бісером або кольоровими паєтками, і тканинної або фланелевої спідниці з принаймні одним воланом, вишитого бісером або паєтками, з шарами мережива, видимими внизу. спідниці. Не обійтися без підспідниці. У тон до вишивки спідниці використовують шовкові туфлі з пряжками. Шаль використовується під колір спідниці. Витончений фетровий капелюх чарро із замшевими, золотими та/або срібними є топером. Пояс використовується на талії, зав'язаний на бант ззаду. Також жінки повинні зібрати волосся в низький пучок, зазвичай прикрашений тканинним або мереживним бантом або двома косами, прикрашеними стрічками.
Незважаючи на те, що одяг china poblana використовується для більшості виступів, існує три різних вбрання, які використовують ескарамуза чарра: аделіта, charra de faena («робочий» одяг) і чіна поблана.
Коні
Спорядження для коня має відповідати специфікаціям, як і одяг чарро. Усе спорядження на сідлі має бути виготовлено з натуральних матеріалів, а не штучних, наприклад, пластику. Існує два типи сідел, якими володіє Чарро: робоче сідло та офіційне сідло.
Сідло чарро має ширший ріг, ніж сідло вестерн, що допомагає захистити чарро від падіння або підвішування. На задній частині сідла є дві ручки, на випадок, якщо чарро потрібно втриматися через несподіваний вчинок коня.
Усі чарро повинні відповідати правилам занять спортом та одягу. У них навіть є суворий протокол, щоб ініціювати святкування та командні зустрічі.
Спортсмени
Чарро
Чарро — це чоловік-вершник, який практикує чаррерію, а також часто є національною іконою Мексики. Сучасний чарро розвинувся з довгої лінії мексиканських вершників. Мексиканські вакеро, що походять із часів іспанського завоювання, проклали шлях до , ліберальна неформальна армія, яка воювала у війні за незалежність Мексики, яка згодом породила чаррос навколо Мексиканської революції.
Слово charro спочатку використовувалося у 18 столітті як принизливий термін для сільських людей, що означає грубий, сільський, вульгарний, невитончений, кричущий і несмачний; синонім англійських термінів yokel, bumpkin або redneck. Зрештою це слово розвинулося окремо в Іспанії та Мексиці, щоб означати різні речі. В Іспанії це стало демонімом або терміном для ідентифікації вихідців із Саламанки, у місці, відомому як Кампо Чарро. У Мексиці цей термін став назвою сільських жителів, зокрема людей, які їздили на конях, також відомих як Rancheros, які виконували всі свої обов'язки в мексиканських асьєндах верхи. У решті іспаномовного світу це слово зберегло свій початковий принизливий відтінок.
Хоча в наш час єдині люди, які технічно є чарро, — це чоловіки, які практикують чаррерію, вигляд цієї фігури поширився на музику та кіно. Гурти маріачі дуже часто одягаються в костюми чарро-еск на Гран-Гала, оскільки музика маріачі стала синонімом чарреади, але ці музиканти не класифікуються як технічні чарро, і одяг, який вони носять, призначений для зовнішнього вигляду, а не для практичності.
Ескарамуза чарра
Жінок, які займаються цим видом спорту, називають charras, оскільки термін escaramuza використовується для назви жінок, які становлять спортивну команду, і це неправильний термін для позначення charra в однині.
Кажуть, що жіноча частина чаррерії, escaramuza charra, походить з Альтос-де-Халіско. Зокрема, від Тепатітлана. Їхній одяг — це чіна поблана у стилі аделіта, яка походить зі штату Пуебла, і вони виконують трюки з конем, які супроводжуються художнім дотиком, із такими зразками, як la coladera, combinado, la escalera та la flor.
Незважаючи на те, що в рамках Національної асоціації Charros, escaramuza charra, як кажуть, був створений паном Еверардо Камачо та інструктором Луїсом Ортегою в 1953 році, який складався з молодих дівчат і хлопчиків віком від п'яти до дев'яти років. Ця перша escaramuza була створена з братів і сестер Гвадалупе, Антоніо та Хосе Камачо, а також Луїса, Артуро та Марії Євгенії Руїс Лоредо. Оскільки на той час це було щось інноваційне. Це було дуже вдало, оскільки в цьому виступі діти продемонстрували свою майстерність їзди в стилі чарро та виховання своїх коней.
Escaramuza charra складається з восьми учасників, і його презентація складається із 12 вправ, які виконуються на високій швидкості та складаються з виконання хрестів і поворотів, що демонструє майстерність, якою жінки повинні їздити верхи, і добре поводження їхніх коней. Сукні можуть відрізнятися за кольором парами, квартетами або окремо.
Тренування escaramuza charra дуже інтенсивне, оскільки вони повинні вміти контролювати своїх коней з великою майстерністю, оскільки їх еволюція вимагає ідеальної координації між усіма членами однієї команди.
Події
Кала де Кабальо
Цей захід є демонстрацією хорошого поводження та виховання коня чарро. Ця подія включає: правильне керування, стремено, лагідність, ходу, галоп, біг, пози брів, голови та хвоста. Він складається з того, що кінь біжить на повній швидкості та одночасно гальмує, і це називається підводою. Потім йдуть сторони, де кінь має обертатися навколо власної осі, спираючись на одну ногу, як це в обидві сторони. Далі йдуть половини сторін, де чарро повинен зробити те саме, але посередині. Наприкінці цієї події чарро має повернутися до п’ятдесятиметрової лінії. Ця подія відбувається в межах прямокутної секції lienzo розміром 20 x 6 метрів.
Ця подія чарро вважається однією з найважливіших у національному спорті par excellence, оскільки вона демонструє зв’язок (спілкування), який існує між чарро (вершником) і конем. Ця подія вважається однією з найскладніших для освоєння, а також має найскладнішу оцінку. Можна набрати більше негативних балів, ніж позитивних. У 20 столітті він був офіційно визнаний національним видом спорту. Подібним чином показано, чи комфортно чи незручно коню з певним типом збруї, яка використовується для його поводження.
Піалес
Цей захід полягає у зв'язуванні задніх ніг кобили (самки коня) і при цьому повністю припиняється галоп кобили. Чарро, сідаючи верхи на свого коня, повинен кинути ласо, дозволити кобилі пробігти через петлю, схопивши її за задні ноги, а потім обмотати мотузку на голові свого сідла, щоб шприцнути нею за потреби, поступово зменшуючи швидкість кобили до повної зупинки. Під час виконання цього заходу чарро повинен стежити за тим, щоб правильно петляти мотузку та не створювати вузлів, щоб запобігти серйозним травмам рук. Дано три можливості. Очки нараховуються за відстань, необхідну для зупинки кобили. Це робиться в прямокутній частині арени.
Існують різні типи піал, деякі з них — піал де пікет, піал флореадо та піал де чакета. Pial de piquete полягає в тому, щоб притиснути ласо до землі, і коли кобила проходить повз, ласо притиснути його з силою до задніх ніг кобили, pial floreado полягає у виконанні невеликого «floreando» (трюк з мотузкою) безпосередньо перед тим, як кобила проходить повз і коли тварина проходить повз, киньте її за задні ноги, і pial de chaqueta складається з позиціонування чарро з його конем спиною до місця, де буде проходити кобила, і роблячи протилежний вир, щоб, коли кобила проходить, він кладе мотузку на задніх ногах кобили.
Colas en el Lienzo