Алансонське мереживо (, ) або пуа-д'Алансон () — голкове мереживо, яке походить з Алансона, Франція. Його іноді називають «королевою мережива».

Виготовлення мережива почалося в Алансоні в XVI столітті, а місцева промисловість швидко розширилася під час правління Людовика XIV Жаном Батистом Кольбером, який заснував у місті Королівську майстерню для виробництва мережива у венеціанському стилі в 1665 році. Мета заснування ця майстерня мала зменшити залежність французького двору від дорогого іноземного імпорту. Марта Ла Пер'єр модифікувала венеціанську техніку, і Алансон з'явився як унікальний стиль приблизно в 1675 році після того, як монополія Кольбера припинилася. Мереживо використовує сітчасту основу та включає мотиви візерунків із рельєфним контуром щільно розташованих стібків для петель, зовнішній край, прикрашений піко, і відкриті ділянки з декоративними начинками.

Історія Хоча попит на мереживо різко впав після Французької революції, воно частково відновило свою популярність під час Другої Французької імперії. Св. Марі-Азелі Герен МартенShrine Louis and Zelie Martin (Alençon-France) — Zelie Martin's life мати Св. Терези з ЛізьєShrine Louis and Zelie Martin (Alençon-France) — St. Therese's life була відомою мереживницею в Алансоні. Бамба Мюллер, дружина махараджи Дуліпа Сінґха, одягла сукню з оздобленням Alençon під час свого весілля в Александрії, Єгипет, у 1864 році. Виробництво алансонського мережива прийшло в кінцевий занепад наприкінці XIX століття зі змінами в моді та появою дешевшого мережива машинного виробництва.

Ручне плетіння мережива збереглося в невеликих масштабах, і техніка була збережена кармелітками в Алансоні. У 1976 році в місті була заснована Національна мереживна майстерня, щоб забезпечити збереження цієї техніки мережива. Існує постійна виставка мережива та експозиція, що демонструє, як воно виготовляється, у Музеї витончених мистецтв та де ла Дентель, розташованому в центрі міста та примикаючи до Майстерні. Самі майстерні відкриті для відвідування лише в певні дні року.

ЮНЕСКО визнала незвичайну майстерність цього мережива та додала його до свого Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства у листопаді 2010 року.

Див. також

Алансон Мереживо Брюссельське мереживо Фландрське мереживо Список найменувань тканин Нормандія Весільна сукня Грейс Келлі

Бібліографія

Примітки

Посилання Алансонське мереживо — Історія Алансонське мереживо — ілюстрований опис техніки Алансонський музей образотворчого мистецтва та мережива Туристичний офіс Алансона Святиня Алансона — Зелі Мартін, відома мереживниця