Балканські діалекти є найбільшою групою діалектів болгарської мови, що охоплює майже половину сучасної території Болгарії. Їх ареал охоплює північно-центральну Болгарію та більшу частину болгарської частини Фракії, за винятком Родопів, регіону Хасково та Странджа. В результаті масових переміщень населення, які торкнулися східної Болгарії протягом 19-го та початку 20-го сторіччя, балканські діалекти тепер також поширені у великих районах північно-східної Болгарії, особливо в регіонах Добрича та Варни. Найважливішою особливістю діалектів, як і в більшості східноболгарських діалектів, є вимова старослов’янського ѣ (ят) як або залежно від характеру наступного складу. Балканські діалекти, і зокрема центральнобалканський діалект, лежать в основі офіційної болгарської мови. Однак вони не є ідентичними стандартній мові, оскільки багато її рис походять із західних діалектів болгарської мови, включаючи македонські діалекти, або є компромісом між східним і західним стандартом.
Фонологічні та морфологічні характеристики
Вимова старослов'янського ѣ (ят) як я/е (/) – бял/бели (як у стандартній болгарській мові) щ/жд (/) для праслов'янського / (як у стандартній болгарській мові) - нощ, между (ніч, між) ъ () для старослов’янських ѫ (юс) і ъ () (як у стандартній болгарській мові) - мъж, сън (людина, сон)
Сильне скорочення ненаголошених широких голосних , і , які зазвичай перетворюються на , та . На відміну від цього, стандартна болгарська мова дозволяє лише помірне скорочення і і не допускає будь-якого скорочення , тобто формальна норма є компромісом між східною та західною болгарською (македонською) мовами. Повна мутація a на e після м’якого (піднебінного) приголосного та ж , ш , ч та дж , перед м’яким складом: жаба-жеби (жабка-жабки), чаша-чеши (чашка-чашки), пиян-пиени (п’яний – п’яні). Це не прийнято в стандартній болгарській мові, яка натомість прийняла західну болгарську жаба-жаби, чаша-чаши, пиян-пияни
Джерела Стойков, Стойко: Българска диалектология, Акад. изд. "Проф. Марин Дринов", 2006