(іноді через дефіс як ; «нічний фестиваль» бретонською) — традиційний бретонський фестиваль із груповими танцями та живими музикантами, які грають на акустичних інструментах.

Хоча це дуже легко списати з рахунків і як сучасні винаходи, більшість традиційних танців є стародавніми, деякі з них сягають Середньовіччя, що дає можливість громаді осягнути своє минуле та відчути глибоке відчуття буття з предками та місцем.

Множина бретонською — , але сестри Гоадек (сім'я традиційних співачок) говорили , і французи також можуть сказати французькою .

5 грудня 2012 року був включений ЮНЕСКО до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства.

Фест-ноз

(pl.: ) — традиційний фестиваль танцю в Бретані. Більшість бретонських танців — це соціальні танці в групі. Наразі багато також проводяться за межами Бретані в межах діаспори, завдяки чому бретонська культура оживає за межами території Бретоні. Цей термін відомий з кінця 19 століття, але дається як назва лише з 1950-х років.

У минулому танці іноді використовувалися для того, щоб витоптувати землю, щоб зробити тверду земляну підлогу в будинку або тверду поверхню для сільськогосподарських робіт (танці «aire neuve»), до яких запрошували людей з околиць, що пояснює наявність у деяких танцях рухів тупцювання. Довгий час церква забороняла танці «коф-га-коф» (живіт до живота), тобто танці парами. Ці фестивалі були нагодою для молодих людей зустрітися та оцінити один одного на соціальному рівні, за одягом, а також побачити, як швидко вони втомлюються, оскільки танці інколи тривали довго і включали складні та швидкі кроки, які вимагали зусилля і вміння.

У ці дні все ще дуже популярні, змішуючи різні покоління. У більшості сіл є принаймні раз на рік, організований спортивними клубами, школою тощо. Це спосіб висловити свою культуру та ідентичність, а також поділитися спільними цінностями з друзями ночі. Як і в багатьох групових народних танцях, іноді говорять про досягнення стану трансу через повторювану музику та фізичне навантаження. Під час літнього та туристичного сезону багато в чому беруть участь у для багатьох людей це як альтернативний спосіб відвідування нічного клубу.

Танці

Існують сотні традиційних танців, з яких найвідоміші гавоти, , , і скотиш. Під час , більшість танців виконується ланцюжком або по колу (всі беруться за руки), але є також танці в парах і «хореографічні» танці, тобто танці, збагачені точними художніми елементами (послідовностями, фігурами тощо).

Основним дослідженням бретонських танців є книга «Популярна традиція танцю в Нижній Бретані», написана Жаном-Мішелем Гільшером на основі його дисертації (нове видання Coop-Breizh, Chasse-Marée/Armen, 1995).

Музика На цих фестивалях є в основному два типи музики: музика, що виконується а капела (), у супроводі музики або чисто інструментально. До винайдення мікрофонів і підсилювальних інструментів найчастіше використовувалися інструменти (різновид гобоя або шаума) і бретонська волинка (), через їх великий об'єм. Також популярними були діатонічний акордеон, кларнет, іноді скрипка та шарманка. Після Другої світової війни шотландська волинка () також стало поширеним у Бретані завдяки (смужки для сопілок) і таким чином часто замінювали . Основний кларнет (, «ядро капусти» бретонською) майже зникло, але за останні кілька років відновило популярність.

Окрім традиційних інструментів, сьогодні існують групи з багатьма різними стилями музики, починаючи від року, джазу та закінчуючи панк-музикою, а також поєднується зі стилями з інших країн. Струнні інструменти (скрипка, контрабас, акустична гітара, електрогітара, бас-гітара) і північноафриканські ударні інструменти вже давно освоєні. Різною мірою деякі групи також використовують електронні клавішні та синтезатори (Strobinell, Sonerien Du, Les Baragouineurs, Plantec та ін.). Мідні духові інструменти стають все більш поширеними, часто приносячи з собою звуки, наближені до східної музики.

Програма

Відразу після відродження в 1970-х роках стандартом було чергування пари співаків (а капела або ) і пара музикантів ( і загалом). Було звичним спостерігати проведення «вільних сцен». В даний час пари співаків (kanerien) і пари музикантів (sonerien) грають по черзі з оркестром. Гурти грають більше інструментальної музики, і часто практика танцю відрізняється від двох інших способів диригування танцюристами.

Між кожною «сюїтою» (трьома танцями) є короткі перерви, під час яких танцюристи спілкуються, спілкуючись з іншими танцюристами або відвідуючи традиційний шведський стіл із місцевими стравами, як-от , , , і , з місцевим сидром, пивом і , схожий на медовуху напій із збродженого меду.

Див. також

Балфолк Кейлі Музика Бретані

Фарерський ланцюжок

Список літератури

Посилання Офіційна відеопрезентація ЮНЕСКО Fest Noz Spezet Fest-noz включено до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО — Офіційний сайт Франції (англійською)