Роберт Флорі (, , Париж — , Санта-Моніка) — французько-американський режисер, сценарист, кіножурналіст і актор.
Флорі зняв понад 50 фільмів, найвідомішим із яких, ймовірно, є перший повнометражний фільм братів Маркс — Кокосові горішки (The Cocoanuts, 1929). Його спроба у жанрі горору в стилі Universal — Вбивства на вулиці Морг (Murders in the Rue Morgue, 1932) — вважається шанувальниками жахів яскравим прикладом впливу німецького експресіонізму. У 2006 році, коли його фільм Daughter of Shanghai (1937) був обраний до Національного реєстру фільмів США Бібліотекою Конгресу, його назвали «широко визнаним найкращим режисером, який працював у сегменті В-фільмів великих студій».
Біографія
Ранні роки Роберт Густав Фукс народився в Парижі та виріс поблизу студії Жоржа МельєсаJan-Christopher Horak. Lovers of cinema: the first American film avant-garde, 1919—1945. p. 95.. У 1920 році почав працювати асистентом і масовкою у короткометражках Луї Фейяда.
У 1921 році Флорі вирушив до Голлівуду як журналіст журналу Cinemagazine. Працював директором із міжнародного PR для Дугласа Фербенкса та Мері Пікфорд, а також був європейським агентом з просування для Рудольфа Валентино. Він працював асистентом режисера над фільмом Parisian Nights (1925), а також в MGM на стрічках The Masked Bride (1925), Витончений грішник (Exquisite Sinner, 1926), Барделіс Прекрасний (Bardelys the Magnificent, 1926), La Bohème (1926) і Чарівне полум'я (The Magic Flame, 1927). Також знімав кіножурнали в Нью-Йорку.
Першим режисерським проєктом Флорі став One Hour of Love (1927) для Tiffany Productions. Він також зняв The Romantic Age (1927) для Columbia і Face Value (1927) для Stirling Pictures. Був асистентом у фільмі Суперечлива жінка (The Woman Disputed, 1928). У 1927 році він виступив режисером і співавтором 27-хвилинного експериментального фільму Johann the Coffinmaker, який, за свідченнями, був знятий лише за 200 доларів у вільний від основної роботи час. Зйомки відбувалися вночі, тоді як вдень команда працювала над іншими проєктами. Ця авангардна стрічка була створена всього на трьох декораціях і вирізнялася численними трюковими ефектами.
У другій половині 1920-х років Флорі створив два експериментальні короткометражні фільми: The Life and Death of 9413: a Hollywood Extra (1928), знятий разом зі Славко Воркапичем, і Skyscraper Symphony (1929). Також режисував The Love of Zero (1928), Hello New York! (1928) з Морісом Шевальє, а також Pusher-in-the-Face (1929) за сценарієм і сюжетом Ф. Скотта Фіцджеральда, вперше опублікованим у журналі Woman's Home Companion.
Робота з Paramount Як режисер, Роберт Флорі здобув репутацію митця, який поєднував авангардний експресіоністський стиль — особливо помітний у його ранній творчості — з ефективною та швидкою роботою в межах студійної системи, часто рятуючи проблемні проєкти. Одним із таких був фільм Hotel Imperial (1939), який він завершив після труднощів із попереднім виробництвом.
Працюючи на студії Paramount, Флорі зняв: The Hole in the Wall (1929) — з Клодет Кольбер і Едвардом Г. Робінсоном у головних ролях, Кокосові горішки (The Cocoanuts, 1929) — перший фільм братів Маркс, короткометражку Night Club (1929) з Фанні Брайс, The Battle of Paris (1929) з Гертрудою Лоуренс.
У 1930 році він поїхав до Англії, де зняв французький мюзикл The Road Is Fine, а також до Німеччини, де працював над My Wife's Teacher — іспанською мовною версією фільму Rendezvous. Перебуваючи в Німеччині, також зрежисував стрічку Love Songs (1930). У 1931 році спільно з Марком Аллегре зняв фільм Black and White з актором Ремю.
Вбивства на вулиці Морг та Франкенштейн Флорі зробив важливий, хоча й неофіційний внесок у сценарій до фільму Франкенштейн (1931). Спочатку саме йому доручили режисуру цієї стрічки, і він навіть зняв проби з Белою Лугоші у ролі монстра. Проте студія Universal віддала проєкт Джеймсу Вейлу, який обрав на головну роль Бориса Карлоффа.
Натомість Флорі та Лугоші отримали інший проєкт — «Вбивства на вулиці Морг» (1932). Завдяки роботі оператора Карла Фройнда і складним декораціям, що відтворювали Париж XIX століття, Флорі зумів створити американську інтерпретацію німецького експресіонізму, подібну до фільму «Кабінет доктора Калігарі» (1920)Hughes, Maud (May 21, 1932). «Murders in the Rue Morgue» (director: Robert Florey), Universal. Picture Show; London. Vol. 27, Iss. 681: 7..
Також у 1932 році він зняв The Man Called Back з Конрадом Найджелем для Tiffany Pictures та Those We Love з Мері Астор. У 1933 році написав сценарій до адаптації твору A Study in Scarlet.
Warner Bros. Роберт Флорі продовжив свою кар'єру на студії Warner Brothers, де зняв низку B-фільмів, що відзначалися динамікою, характерною акторською грою та стислим виробничим циклом. Серед його стрічок того періоду: Girl Missing (1933) з Ґлендою Фаррелл і Беном Лайоном, Ex-Lady (1933) з Бетті Девіс, The House on 56th Street (1933) з Кей Френсіс, Bedside (1934) з Ворреном Вільямом, Registered Nurse (1934) з Бібі Данієлс, Smarty (1934) з Джоан Блонделл і Ворреном Вільямом, I Sell Anything (1934) з Патом О'Браєном, I Am a Thief (1934) з Мері Астор, The Woman in Red (1935) з Барбарою Стенвік, The Florentine Dagger (1935) з Дональдом Вудсом.
Також Флорі неофіційно (без зазначення в титрах) працював над фільмом Go into Your Dance (1935) з Елом Джолсоном і Рубі Кілер, а в I've Got Your Number (1934) був асистентом режисера.
У межах виробництва фільму Oil for the Lamps of China (1935) провів зйомки на локаціях у КитаїBedside (First National). Director: Robert Florey Picture Show; London, Vol. 31, Iss. 797, (August 11, 1934): 19..
Крім того, він зняв Going Highbrow (1935) з Ґаєм Кіббі, Don't Bet on Blondes (1935) з Ворреном Вільямом і молодим Ерролом Флінном та The Payoff (1935) з Джеймсом Данном.
Повернення в Paramount Після періоду роботи на Warner Bros. Роберт Флорі повернувся на студію Paramount, де у 1935—1938 роках зняв низку жанрових стрічок, що вирізнялися швидким темпом, цинічною тональністю, похилими ракурсами (Dutch angles) та ефектним світлом.
Серед його фільмів цього періоду: Ship Cafe (1935) з Карлом Бріссоном, The Preview Murder Mystery (1936) з Реджинальдом Денні, Till We Meet Again (1936) з Гербертом Маршаллом, Hollywood Boulevard (1936) з Джоном Голлідеєм і молодим Робертом Каммінгсом, Вигнанець (Outcast, 1937) з Ворреном Вільямом, King of Gamblers (1937) з Клер Тревор і Ллойдом Ноланом, Mountain Music (1937) з Бобом Бернсом і Мартою Рей, This Way Please (1937) з Чарльзом «Бадді» Роджерсом і Бетті Ґрейбл, Daughter of Shanghai (1937) з Анною Мей Вонг, Dangerous to Know (1938) з Анною Мей Вонг, King of Alcatraz (1938) з Ґейл Патрік і Ллойдом Ноланом.
Також він виконав неофіційно (без зазначення в титрах) працював над фільмом Rose of the Rancho (1936).
У 1939—1940 роках Флорі зняв: Hotel Imperial (1939) з Ізою Мірандою і Реєм Мілландом, The Magnificent Fraud (1939) з Акімом Таміроффом і Ллойдом Ноланом, Death of a Champion (1939) з Лінн Оверменом, Parole Fixer (1940) — за книгою Дж. Едгара Гувера, Women Without Names (1940) з Еллен Дрю.
Columbia У 1941 році Роберт Флорі перейшов на студію Columbia Pictures, де зняв: The Face Behind the Mask (1941) з Пітером Лорре, Meet Boston Blackie (1941) з Честером Моррісом, Two in a Taxi (1941) з Анітою Луіз.
Робота з Warner Bros. Роберт Флорі повернувся до студії Warner Bros., де зняв шпигунський трилер Dangerously They Live (1941) з Джоном Гарфілдом, кримінальну драму Lady Gangster (1942) з Фей Емерсон, а також великий мюзикл The Desert Song (1943) з Деннісом Морганом.
На студії 20th Century Fox він працював асистентом режисера у фільмі Bomber's Moon (1943), а також зрежисував гангстерський фільм Roger Touhy, Gangster (1944) з Престоном Фостером. Для студії Republic зняв військову драму Man from Frisco (1944).
У квітні 1944 року Флорі зазнав опіків внаслідок загоряння його автомобіля. Після одужання він знову працював на Warner Bros., де зняв воєнну драму God Is My Co-Pilot (1945) з Деннісом Морганом та психологічний трилер Danger Signal (1945) з Фей Емерсон і Захарі Скоттом.
Також неофіційно (незазначені в титрах) працював над стрічкою San Antonio (1945) з Ерролом Флінном та повернувся до жанру жахів із фільмом The Beast with Five Fingers (1946), який став класикою хорору.
У 1947 році був помічник режисера у Чарлі Чапліна під час зйомок фільму Мосьє Верду.
Фріланс-режисер У період позастудійної роботи Флорі зняв: Tarzan and the Mermaids (1948) з Джонні Вайсмюллером у Мексиці для продюсера Сола Лессера, два фільми про Французький іноземний легіон: Rogues' Regiment (1948) з Діком Пауеллом і Outpost in Morocco (1949) з Джорджем Рафтом.
Також він режисував: The Crooked Way (1949) з Джоном Пейном, The Vicious Years (1950), Johnny One-Eye (1950) з Патом О'Браєном, Charlie's Haunt (1950) з Едгаром Бергеном.
У 1951 році неофіційно знімав у фільмі Еррола Флінна The Adventures of Captain Fabian.
Робота на телебаченні (1951—1966) У 1951 році Роберт Флорі став одним із перших кінорежисерів, які перейшли працювати на телебачення, і залишався в цій сфері понад десять років. За 16 років він зняв 195 епізодів різних серіалів, серед яких Шоу Лоретти Янг (1953—1954), Сутінкова зона (1959—1964), Альфред Хічкок представляє (1961—1962).
Літературна творчість Він також написав низку книг, серед яких Pola Negri (1927), Charlie Chaplin (1927), Hollywood d'hier et d'aujourd'hui (1948), La Lanterne magique (1966) та Hollywood année zéro (1972).
Визнання У 1950 році за внесок у кінематограф Флорі був удостоєний звання кавалера Ордена Почесного легіону. У 1954—1960 роках чотири рази номінувався на премію Гільдії режисерів Америки за телережисуру, здобувши нагороду один раз — у 1954 році.
Його трилер Daughter of Shanghai (1937) з Анною Мей Вонг у головній ролі був включений до Національного реєстру фільмів США у 2006 році.
Особисте життя та смерть Флорі був одружений двічі — перший шлюб тривав з 1928 до 1936 року. Вдруге він одружився з Вірджинією Флорі, яка прожила до 2000 року. Дітей подружжя не мало.
Роберт Флорі помер 16 травня 1979 року в Санта-Моніці, Каліфорнія, США. Похований разом із другою дружиною на цвинтарі Форест-Лон, у Лос-Анджелесі.
Примітки
Джерела Koszarski, Richard. 1976. Hollywood Directors: 1914—1940. Oxford University Press. Library of Congress Catalog Number: 76-9262.
Посилання
Literature on Robert Florey