Ян Ґабрієль Тенчинський

Ян Ґабрієль Тенчинський із Тенчина, Моравиці, Крашьніка гербу Топор ( 1484 — 21 травня 1552) — державний діяч Королівства Польського, дипломат; хорунжий люблінський (1516—1518), каштелян люблінський (1518—1535), маршалок надвірний коронний (1529—1552), каштелян войніцький (1535—1542), Сандомирський воєвода (1542—1552); староста люблінський (1530—1552), лелювський (1532—1552), ужендувський (1551—1552), імовірно також староста теребовлянський і белзький (1550); граф Священної Римської імперії (1527).

Життєпис Ян Ґабрієль народився 1484 року в сім'ї й , доньки ловчого люблінського Яна Конінського. Мав 2 братів — i , та чотири сестри — Гелену, Барбару, Беату та КатажинуJanusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 569.

Ян Ґабрієль виріс при дворі в Кенігсберзі. Навчався в Академії Краківській. Він вважався найближчою довіреною особою королеви Бони.

Протягом 1516—1518 років був хорунжим люблінськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 4: Urzędnicy województwa lubelskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. W. Kłaczewski, W. Urban, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1991, s. 17.. 1 березня 1518 року був номінований на уряд каштеляна люблінського, перебував на посаді до кінця листопада 1535 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 4: Urzędnicy województwa lubelskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. W. Kłaczewski, W. Urban, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1991, s. 22—23..

Ян Ґабрієль неодноразово відряджався королем Сигізмундом I Старим послом до інших володарів. Зокрема, 1524 року був послом до турецького султана Сулеймана I, проводив переговори щодо перемир'яPogląd na stosunki Polski z Turcyą i Tatarami, na dzieje Tatarów w Polsce osiadłych, na przywileje tu im nadane, jako też wspomnienia o znakomitych Tatarach polskich / przez Juljana Bartoszewicza, Warszawa 1860, s. 131.. 1527 року був послом до імператора Карла V, від якого разом із іншими Тенчинськими отримав титул графа Священної Римської імперіїMaciej Polak, Posłowie i listy uwierzytelniające Zygmunta Augusta do Habsburgów. Próba ich zestawienia na podstawie zasobów wiedeńskiego Haus-, Hof- und Staatsarchiv, [w:] Czasopismo prawno-historyczne, Tom LXXV, 2023, Zeszyt 2, s. 259..

Влітку 1529 року був призначений на посаду надвірного маршалка, обіймав її до кінця життяUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [etal] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 87.. Був старостою люблінським (1530—1552)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 4: Urzędnicy województwa lubelskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. W. Kłaczewski, W. Urban, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1991, s. 51., лелювським (1532—1552)Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. St. Cynarski, A. Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 267..

Наприкінці листопада 1535 року був номінований на посаду Войніцького каштеляна, обіймав її до кінця 1542 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. St. Cynarski, A. Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 130—131.. Від 19 грудня 1542 року до кінця життя був Сандомирським воєводоюUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnicy województwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. Kz. Chłapowski, A. Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 123..

Протягом 1549—1550 років згадується згадується як староста теребовлянський (спільно з братом СтаніславомZbigniew Anusik, Latyfundia panów na Tęczynie: Kilka refleksji w związku z książką Janusza Kurtyki, [w:] Przegląd nauk historyzcnych, 2003, R. II. nr 2(4), s. 239.) і белзький, хоча перше староство в той час тримав Бернард МацейовськийUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemie Ruskie, Zeszyt 1: Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieku: Spisy; oprac. Kazimierz Przyboś, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wadawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1990, s. 98., а друге — його син Станіслав ҐабрієльUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. III: Ziemie Ruskie, Zeszyt 2: Urzędnicy województwa bełskiego i ziemi chełmskiej XIV—XVIII wieku: Spisy; oprac. Henryk Gmiterek i Ryszard Szczygieł, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 63.. Протягом 1551—1552 років був старостою ужендувськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 3: Urzędnic ywojewództwa sandomierskiego XVI—XVIII wieku. Spisy, oprac. Kz. Chłapowski, A. Falniowska-Gradowska, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 218..

7 грудня 1550 року разом із генеральним старостою великопольським Анджеєм Ґуркою бойкотував коронацію Барбари Радзивіл як королеви Польщі.

Ян Ґабрієль Тенчинський помер 21 травня 1552 року, був похований у парафіяльному костелі в Крашьніку. Протягом 1553—1561 років краківськими майстрами був виготовлений з червоного мармуру його ренесансний надгробок, фундований сином Станіславом ҐабрієлемRenesans lubelski, renesans w regionie lubelskim. Lublin: 2012, s. 24–29..

Маєтності Ян Ґабрієль, разом із братами Станіславом і Анджеєм, успадкували від батька Моравицький ключ і село Лентковиці біля Кракова та Здзіловиці й половину Батожа поблизу Любліна (разом 7 сіл і частини сіл). Від матері вони також мали успадкувати великий маєток Конська Воля (22 села). Перед 1504 роком брати придбали частину Батожа та Здзіловиців. У серпні 1510 року Анна Тенчинська з синами придбали за 4000 флоринів у спадкоємиць згаслого роду Рабштинських Зофії Слабошової та Анни Морської половину маєтностей крашьніцьких: частину Батожа, Ставце, Студзянкі та Волю КжовуJanusz Kurtyka, Tęczyńscy. Studium z dziejów polskiej elity możnowładczej w średniowieczu, Kraków, Wydawnictwo i drukarnia «Secesja», 1997, s. 508., а через кілька років другу половину міста Крашьник від братів ВодівZbigniew Anusik, Latyfundia panów na Tęczynie: Kilka refleksji w związku z książką Janusza Kurtyki, [w:] Przegląd nauk historyzcnych, 2003, R. II. nr 2(4), s. 234, 236—237..

Після поділу маєтку між родичами Яну Ґабрієлю дісталися ключ крашьніцький у Люблінській землі (місто Крашьнік та села Вижниця, Вижнянка, Сухиня, Стружа, Будзинь (частина міста Крашьніка) і Подлесє) та ключ моравицький у Краківській землі (Моравиця Велика, частина Моравиці Малої (обидві — частини Моравиці), Вулька Моравицька або Холежин та частина Бачина (тепер — присілок Мнікува)).

Разом із братами володів маєтком Рабштин протягом 1538—1544 років, а в 1544—1551 роках був одноосібним його володарем. Передав його королю в обмін на запис на тенуті ужендувськійZbigniew Anusik, Latyfundia panów na Tęczynie: Kilka refleksji w związku z książką Janusza Kurtyki, [w:] Przegląd nauk historyzcnych, 2003, R. II. nr 2(4), s. 234..

Ян Ґабрієль був тенутарієм парчевським, ужендувським, вільколазьким і джезковицівським. 1542 року отримав пожиттєво села Кінчаки, Баранів (тепер — Гранітне) та Красіїв у Галицькому повіті. Загалом він користувався королівськими маєтками, які охоплювали 4 міста та 33 села (без Теребовлі). 1547 року поступився тенутою парчівською, отримавши натомість від короля села ключа вільколазького (сусіднього з Крашьніком) — Вільколаз, Воля Вільколазька, Залесє, Пуланковиці, Завадув і два інших села біля Вільколазу. 1549 року успадкував за братом Станіславом Батож з 6 навколишніми селами. У Кракові володів трьома будинками — так званим двором Пілецьким, будинком «Під Топори» (від 1540 р.) і двором Рабштин на Вавелю (від 1538 р.). У Пйотркуві володів двором у передмісті біля Великої Весі. Близько 1550 року маєтності Яна Ґабрієля Тенчинського складалися з 1 міста та 19 сіл біля Любліна, 6 сіл частини сіл біля Кракова та 3 міста й 11 сіл королівських (Люблін, Лелюв, Ужендув, Джезковиці, Красіїв, Кінчаки, Баранів) у воєводствах Краківському, Люблінському та Руському (разом 4 міста й 36 сіл і частин сіл)Zbigniew Anusik, Latyfundia panów na Tęczynie: Kilka refleksji w związku z książką Janusza Kurtyki, [w:] Przegląd nauk historyzcnych, 2003, R. II. nr 2(4), s. 237—238.

Фундації 11 березня 1531 року з фундації Яна Ґабрієля Тенчинського за міським мурами Крашьніка розпочато будівництво дерев'яного костелу Святого Духа та шпиталю для вбогих при ньому.

Протягом 1527—1541 років Ян Ґабрієль частково перебудував крашьніцький парафіяльний костел Успіння Пресвятої Богородиці у готично-ренесансному стилі. Були підвищені стіни храму, встановлені нові склепіння, збудовані нові хори та амвон, додані деталі та декоративні елементи в стилі Ренесансу, стіни вкрили поліхромією. Поряд з хорами були збудовані дві родинні каплиці-усипальниціHalina Landecka, Kościół parafialny pod wezwaniem Wniebowzięcia Najświętszej Marii Panny w Kraśniku — nowe ustalenia badawcze po I etapie badań — 2008—2009, [w:] Budownictwo i Architektura 7 (2010), s. 55.. 1541 року він надав Крашьніку привілей проведення ярмарків по п'ятницях і ярмарків на четвертий день перед Різдвом Івана Хрестителя. Близько того ж року розпочав перебудову парафіяльного костелу на родинний некрополь, цю роботу завершив 1561 року його син Станіслав Ґабрієль. У 1550—1553 роках з фундації Яна Ґабрієля тут був виготовлений ренесансний надгробок його брата Станіслава. Бронзовий рельєфний надгробок із лежачою фігурою лицаря в обладунках у давній позі відпочинку походить із краківської майстерні . Характерне архітектурне оформлення плити, ймовірно, було виготовлено в краківській майстерні , який тісно співпрацював з Бернардіно.

Сім'я Близько 1512 року Ян Ґабрієль одружився з Доброхною Сапіжанкою (пом. 1528) — донькою воєводи вітебського Івана Семеновича Сапіги. Подружжя мало 4 доньки та сина: Беата — дружина Яна Яновича Заберезинського; Анна — дружина ; Барбара — дружина Яна Сєненського; Ядвіґа — дружина ; Станіслав Ґабрієль — каштелян львівський (1551—1554), воєвода сандомирський (1554—1555), краківський (1555—1560), староста белзький, люблінський, теребовлянський, ужендувський, парчівський.