Олександр Миколайович Ричков (; 29 вересня 1974, Усольє-Сибірське, Іркутська область, РРФСР) — радянський та російський футболіст, опорний півзахисник.

Клубна кар'єра У 9-річному віці записався до дитячої команди клубу «Хімік» з міста Усольє-Сибірське, перший тренер — Геннадій Миколайович Барабаш, а вже у 15 грав за дорослу команду. У 16-річному віці отримав запрошення від іркутської «Зірки», яка виступала у Другій лізі першості СРСР, але так і не зіграв за дорослу команду жодного разу.

«Локомотив» (Москва) До московського «Локомотиву» потрапив на запрошення одного з тренерів, Валерія Філатова, оскільки головний тренер Юрій Сьомін перебував у той час у Новій Зеландії. Після проведеної в 1991 році контрольної гри юнацька збірна СРСР проти залізничників, який тренував тоді «Локомотив» Філатов одразу ж запросив його до московського клубу. Першим голом у Вищій лізі відзначився 3 квітня 1992 року на 4-й хвилині матчу другого туру.

Один із 16 гравців, яким вдалося відзначитися голом у вищій лізі до 18 років, став автором першого голу у віці 17 років 186 днів.

«Стандард» (Льєж) У 1992 році на турнірі юнацьких команд, який проходив в Угорщині, росіяни зустрічалися з бельгійцями. На цьому турнірі Ричков пошкодив меніск. Після чого повернувся до Москви й одразу ж до ЦІТО, на операційний стіл. Після операції йому повідомили, що його на перегляд запрошує бельгійський «Стандард». Ще місяць відновлювався у «Локомотиві», а потім разом із одним із тренерів команди Володимиром Ештрековим вирушив у Льєж. Але тренер «Стандарда» голландець Арі Ган подивився на його припухле коліно і був проти підписання контракту з Ричковим, проте президент клубу Роже Ароте зумів умовити тренера. Після повторної операції Олександр відіграв 9 матчів у дублюючій команді «Локомотива», яка виступала у другій лізі, набираючи кондиції, перебрався до Бельгії. Однак до основного складу наймолодший футболіст у команді одразу не потрапив, у чемпіонаті Бельгії діяв ліміт на легіонерів, за яким на полі одночасно в одній команді не могли перебувати понад три легіонери. А в ті роки йому довелося конкурувати за місце у стартовому складі з Мірчею Редником з Румунії, Відмаром, і Гі Еллерсом зі збірної Люксембургу, який грає в півзахисті.

«Ланс» У міжсезоння 1996 року перебрався до французького «Лансу». У «Лансі» без бонусів (преміальних) отримував по 20 000 доларів на місяць. Однак у листопаді 1996 року після матчу зі «Страсбура» у його допінг-пробі знайшли сліди вживання марихуани. Футболіст пояснив наявність каннабіоїдів в аналізах жартома, за словами самого Ричкова, марихуану йому підсипала в торт подруга. В результаті гравця дискваліфікували на два місяці та відрахували з командиL'épopée du MiG fou .

«Кельн» Після нетривалого перебування в «Локо» перейшов до німецького «Кельна», де в Бундеслізі провів 12 матчів, відзначився голом та віддав 3 гольові паси. Ще одну гру він провів на Кубок Німеччини. У «Кельні» він отримував стільки ж, скільки і в «Лансі», проте гравцем основного складу не став і змушений був шукати новий клуб. Трансфер Ричкова включено до списку 50 найгірших за всю історію Бундесліги під номером 37.

«Базель» та «Делемон» У міжсезоння 1998 року перебрався у швейцарський «Базель» під керівництвом Гі Матеза. У футболці городян дебютував 18 липня 1998 року в нічийному (0:0) поєдинку національного чемпіонату проти «Сьйона» на стадіоні Санкт-Якоб. Своїм першим голом за клуб відзначився 25 липня, відкрив рахунок у переможному (2:1) поєдинку проти «Цюриха». У чемпіонаті країни 1998/99 провів 24 матчі, відзначився 6-ма голами. Новий сезон 1999/2000 років розпочав також у «Базелі», проте вже у серпні був відданий в оренду до клубу вищого дивізіону «Делемон».

У новій команді отримав можливість виходити в основному складі, проте при цьому на полі виявляв агресивність та нестриманість. У підсумку, за 7 матчів у складі «Делемона» він отримав дві жовті картки, а у грі проти «Івердона» був видалений з поля на 17-й хвилині за грубість у відповідь проти гравця суперника.

У січні 2000 року повинен був з'явитися до тренувального табору «Базеля», проте не повернувся з відпустки, пояснивши це сімейними проблемами. Після цього керівництвом команди було ухвалено рішення про дострокове розірвання контракту. За час перебування в «Базелі» провів за клуб 36 матчів, у яких відзначився 7-ма голами. 25 — у Національній лізі А, а 11 — товариськими. Відзначився 5-ма голами в національній лізі, а інші два — у товариських матчах.

У липні 2000 року знову був прийнятий до клубу «Делемон», з яким почав готуватися до нового сезону. Проте вже у матчі 2-го кола проти «Вінтертура» побився з помічником арбітра та був дискваліфікований на 3 місяці. Керівництво клубу після цього інциденту попрощалося з гравцем.

«Падерборн» У сезоні 2000/01 перейшов до німецького «Падерборна», який виступав у напіваматорській лізі (Регіоналліга «Північ») і заробив вилучення в першому ж матчі, через що пропустив матч проти мюнхенської «Баварії».

«Беллінцона» Після кар'єри у Німеччині з'явилася інформація, що Ричкова з дружиною вже декілька місяців безуспішно розшукують їхні родичі. У грудні 2001 року з'явився у «Беллінцоні», з якою підписав 6-місячний контракт. 6 березня 2002 року провів першу гру за новий клуб проти «Івердона» (2:3) і став автором забитого м'яча. Однак повноцінно заграти у команді Ричкову не вдалося — незабаром отримав травму та вибув до завершення сезону, після якого з ним не продовжили контракт.

Кар'єра в збірній У 16 років помічений Юрієм Смирновим, який комплектував юнацьку збірну Росії. З того часу став основним гравцем збірної. Грав у складі олімпійської збірної, де дебютував 15 листопада 1994 року у виїзному матчі проти шотландців. 15 серпня 1995 року після виїзного матчу проти фінів Ричков напав на суддю, апеляція якого призвела до того, що гравця на 3 роки усунули від міжнародних зустрічей.

Після завершення кар'єри Після закінчення футбольної кар'єри повернувся до рідного міста Усольє-Сибірське, де грав за команду «Барс» у зимовому чемпіонаті міста з футзалу, а паралельно допомагав команді СТОВ «Білореченське» — «Білоріччя» з хокею з шайбою, з якою 2006 року завоював звання чемпіонів області. Він також грав за ветеранів ангарської команди «Торпедо», яка бере участь у чемпіонаті міста на призи Золота шайба. Восени 2007 року, будучи гравцем «Хіміка» (Усольє-Сибірське), отримав дискваліфікацію на рік за грубе ставлення до судді, однак у липні наступного року федерація футболу скасувала своє рішення. Усього за олімпійську збірну провів 5 матчів, відзначився одним м'ячем.

Досягнення «Стандард» (Льєж) Ліга Жупіле Срібний призер (2): 1993, 1995 Кубок Бельгії Володар (1): 1993

Примітки

Посилання

Профіль гравця на сайті footballdatabase.eu Профіль гравця на сайті worldfootball.net Профіль гравця на сайті fbref.com Профіль гравця на сайті fussballdaten.de Профіль гравця на сайті kicker.de Профіль гравця на сайті legioner.kulichki.com Профіль та біографія гравця на сайті «Збірна Росії з футболу»