Колби гербу КалиноваTadeusz Gajl: Herby szlacheckie Rzeczypospolitej Obojga Narodów: 3,000 herbów, 19,000 nazwisk, 32,000 rodów. L&L, 2003. ISBN 978-83-88595-12-7.НІАБ. Ф. 319, о. 1, спр. 32а, арк. 596–608 зв. () — зем'янський рід.
Походження Походження невідоме. Найімовірнішим протопластом вказують татарина Колибаса, який жив бл. 1270 року.Nadbużańskie Sławatycze R. XXII (2021) Достеменно відомо лише про давнє походження роду, представники якого мешкали на пінських землях ще до переходу їх під владу Наримунтовичів. Попри попередні права, князь Юрій Наримунтович зобов'язав їх предків, бояр, служити на сторожі пінського замку. Від цієї служби вони були звільнені привілеєм князя Федора Ярославича від 7 червня 1515 р.:
Пізніше за службу у князя разом з боярами Полховськими отримали Супчицьке подвір’я в селі Лопатино в Пінському князівстві, яке було затверджено за ними в 1526 р. привілеєм королеви БониРевизия пущ и переходов звѣриных в бывшем Великом Княжествѣ Литовском с присовокуплением грамот и привилегий на входы в пущи и на земли, составленныя Старостою Мстибоговским Григорием Богдановичем Воловичем в 1559 году. Изданы Виленскою Археографическою коммиссиею, 1867.:
Станом на кінець XIX ст. нащадки роду проживали переважно в родинних Колбах, але також в Боричевичах, Лемішевичах та інших селах Пінщини. Послуговувались наступними придомками: Анджей, Атаман, Галюх, Ганус, Голубович, Грицюк, Гупал, Гурман, Давидзюк, Міхась, Хведорук.
Коментарі
Примітки
Література R. Horoszkiewicz, Spis rodów szlachty zaściankowej ziemi pińskiej, Warszawa 1997.