«Дред Скотт проти Сендфорда» () — рішення Верховного суду США від 6 березня 1857 року, у якому Суд постановив, що особи африканського походження, незалежно від того, є вони поневоленими чи вільними, не можуть вважатися громадянами Сполучених Штатів у значенні Конституції США і, відповідно, не мають права звертатися до федеральних судів. Суд також дійшов висновку, що Конгрес США не має повноважень забороняти рабство на федеральних територіях, і визнав неконституційним Міссурійський компроміс 1820 року.
Рішення було ухвалене більшістю суддів (7 проти 2) і стало одним із найвідоміших та найсуперечливіших у історії американського конституційного права. Воно загострило політичне протистояння між північними і південними штатами напередодні Громадянської війни у США.
Передумови Дред Скотт був поневоленим афроамериканцем, який належав армійському лікарю Джону Емерсону. У 1830-х роках Емерсон проживав разом зі Скоттом у штаті Іллінойс, де рабство було заборонене, а також на , де рабство не дозволялося відповідно до Міссурійського компромісу.
Після повернення до рабовласницького штату Міссурі Скотт залишився у рабстві. Після смерті Емерсона його вдова Ірен Емерсон відмовилася звільнити Скотта та його родину.
У 1846 році Скотт разом із дружиною Гаррієт подав позов до суду штату Міссурі, стверджуючи, що проживання на територіях, де рабство було заборонене, зробило їх вільними. Суд першої інстанції погодився з цим аргументом, однак у 1852 році скасував це рішення.
Після цього Скотт звернувся до федерального окружного суду штату Міссурі з позовом проти Джона Ф. А. Сендфорда, який представляв майнові інтереси родини Емерсон. Позов було подано на підставі різного громадянства сторін: Скотт стверджував, що є громадянином Міссурі, тоді як Сендфорд був громадянином штату Нью-Йорк.
На момент подання позову в судовій практиці штату Міссурі вже існували справи про звільнення рабів (freedom suits), у яких застосовувався підхід, за яким проживання на вільній території могло надавати свободу. Зокрема, такі висновки були сформульовані у справах Winny v. Whitesides (1824) та Rachel v. Walker (1836).
Розгляд справи Федеральний окружний суд у Міссурі відмовив у задоволенні вимог Скотта. Після цього справа була передана на розгляд Верховного суду США.
Суд заслухав аргументи сторін у 1856 році. Справа привернула значну увагу, оскільки питання рабства вже було центральним у політичному житті країни.
Рішення суду 6 березня 1857 року Верховний суд США ухвалив рішення проти Скотта. Основну думку більшості написав головний суддя Роджер Брук Тейні.
Суд сформулював ключові правові висновки: особи африканського походження, чиї предки були привезені до США як раби, не є частиною політичної спільноти, яку Конституція визнає громадянами Сполучених Штатів; оскільки Скотт не був громадянином у конституційному значенні, він не мав права звертатися до федерального суду; Конгрес США не має повноважень забороняти рабство на федеральних територіях; Міссурійський компроміс 1820 року суперечить Конституції.
Суд також зазначив, що обмеження права власності рабовласників може суперечити гарантіям, передбаченим П'ятою поправкою до Конституції США.
Окремі думки Судді Джон Маклін і Бенджамін Роббінс Кертіс висловили незгоду з рішенням більшості.
Вони заперечували висновок про те, що всі особи африканського походження не можуть бути громадянами США. Зокрема, Кертіс зазначав, що на момент ухвалення Конституції вільні темношкірі громадяни в деяких штатах мали політичні права, а отже могли вважатися громадянами.
Наслідки У правовій системі США рішення Верховного суду мають силу обов'язкового судового прецеденту, що визначає подальше застосування права судами нижчих інстанцій. Тому висновки Суду у цій справі мали значення не лише для сторін спору, а й для правового регулювання рабства в країні загалом.
Рішення викликало гостру реакцію в суспільстві. У північних штатах його широко критикували, тоді як прихильники рабства сприйняли його як підтвердження своїх позицій. Політичне протистояння між штатами посилилося і стало одним із чинників, що передували Громадянській війні у США (1861—1865).
Після війни правові наслідки рішення були фактично усунуті змінами до Конституції США:
Тринадцята поправка до Конституції США (1865) — скасувала рабство; Чотирнадцята поправка до Конституції США (1868) — закріпила принцип громадянства для всіх осіб, народжених або натуралізованих у США.
Незабаром після завершення судового процесу новий власник звільнив Дреда Скотта і його родину. Скотт помер у 1858 році.
Оцінки У сучасній правовій літературі справу «Дред Скотт проти Сендфорда» часто наводять як приклад рішення, яке суттєво вплинуло на розвиток конституційного права і політичної історії США. Багато дослідників оцінюють його як одне з найневдаліших рішень Верховного суду США з огляду на його правові висновки та політичні наслідки.
Примітки
Джерела