Яків Пантелеймонович Вергу́н (2 травня 1913, Саївка — 30 серпня 1985, Дніпропетровськ) — український радянський педагог, під час німецько-радянської війни — танкіст; Герой Радянського Союзу.
Життєпис Народився року в селі Саївці (нині Кам'янський район Дніпропетровської області, Україна) у багатодітній селянській сім'ї. Українець. 1928 року закінчив семирічну школу; 1931 року — Саксаганську середню школу; 1934 року — Дніпропетровський інститут соціального виховання.
Після здобуття педагогічної освіти працював учителем хімії та біології в школах Петриківського району Дніпропетровської області, заступником директора з навчально виховної роботи, а з 1939 року обіймав посаду директора Курилівської середньої школи Петриківського району.
У Червоній армії з 21 квітня 1940 рокуВергун Яков Пантелеймонович / Память народа. . Член ВКП(б) з 1940 року. Служив спочатку червоноармійцем, потім курсантом полкової школи танкової частини. З початком німецько-радянської війни вже 22 червня 1941 року на річці Прут вступив у бій з ворогом. До цього часу він був механіком-водієм танка Т-34, пізніше КВ. У 1941 році брав участь в обороні Одеси, Воронежа.
1942 року закінчив Харківське бронетанкове училище і у серпні у військовому званні лейтенанта повернувся в діючу армію, обійняв посаду заступника командира танкової роти. Згодом направлений на Сталінградський танковий завод випробувальником танків. Брав участь у Сталінградській, Курській битвах.
Відзначився у серпні 1943 року. На той час обіймав посаду заступника начальника штабу 181 танкової бригади 18 танкового корпусу 5 гвардійської танкової армії Воронезького фронту. Отримав завдання на чолі особливого загону провести розвідку в глибокому тилу ворога: скориставшись раптовістю, знищити ворожий гарнізон у смт Золочеві Харківської області та утримувати його до підходу основних сил корпусу, потім вийти в район міста Полтави, збираючи відомості про противника в цьому районі, і рухатися в західному напрямку. У ніч на 6 серпня 1943 року на чолі групи із чотирьох танків капітан Вергун увірвався в смт Золочів. Його загін знищив 170 автомашин, 16 тягачів, 8 цистерн із пальним, 3 самохідні і 2 важкі гармати, підбив 4 та захопив 2 танки, знищив близько 220 бійців противника. Під час бою проникнув у ворожий штаб та знищив гранатами генерала і 8 офіцерів. В одному з боїв, коли його танк підбили, продовжував воювати на захопленому ворожому танковіТетяна Кедич. Яків Пантелеймонович Вергун / Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара..
Надалі брав участь у розгромі Бєлгород-Харківського угрупування ворога, відвоюванні Харкова, Полтави, П'ятихаток, Кривого Рогу, Кіровограда, в ліквідації Корсунь-Шевченківського угрупування; у визволенні Бухареста, Будапешта, Відня.
1944 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ. Війну закінчив начальником розвідки 18 танкового корпусу 3-го Українського фронту. 24 червня 1945 року брав участь у Параді Перемоги. Після війни продовжував службу в Радянській армії. 1948 року вийшов у запас у військовому званні майора.
1954 року закінчив хіміко-біологічний факультет Криворізького педагогічного інституту. 1959 року був делегатом з'їзду вчителів Української РСР. У 1960—1961 роках обіймав посаду директора школи-інтернату № 4 міста Кривого Рогу. Після повернення в П'ятихатки, працював директором восьмирічної школи. Кілька років очолював П'ятихатський відділ народної освіти. Брав активну участь у громадському житті району: неодноразово обирався членом районного комітету Комуністичної партії України, депутатом районної Ради депутатів.
Останні роки життя жив у Дніпропетровську. Помер у Дніпропетровську 30 серпня 1985 року. Похований у Дніпропетровську на Сурсько-Литовському кладовищі.
Відзнаки Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1944 року, за мужність, відвагу та героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, капітанові Якову Пантелеймоновичу Вергуну надано звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 3592). Також нагороджений радянськими: орденами: двома Червоної Зірки (17 січня 1943; 2 вересня 1943), Вітчизняної війни ІІ (21 лютого 1944) та І (21 вересня 1944) ступенів, Олександра Невського (29 травня 1945), «Знак Пошани»; медалями: «За оборону Одеси» (22 грудня 1942), «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За взяття Будапешта» (9 червня 1945), «За взяття Відня» (9 червня 1945).
Почесний громадянин міста П'ятихаток, селища Золочева й села Саївки. «Відмінник народної освіти УРСР» (1960-ті).
Вшанування У селі Улянівці Дніпровського району Дніпропетровської області на будівлі школи, у якій до війни Яків Вергун працював на посаді директора, установлено меморіальну дошку.
Примітки
Література ; .