Панін Роман Іванович (; 16 (28) вересня 1897 — 1 червня 1949) — радянський воєначальник російського походження, генерал-майор (1940). Учасник Першої світової, Громадянської війни в Росії, японсько-китайської, радянсько-фінської та німецько-радянської воєн.

Біографія Народився 16(28) вересня 1897 року в Санкт-Петербурзі. У жовтні 1916 року призваний до Російської імператорської армії, в 1917 році закінчив Петроградську школу прапорщиків. З лютого 1917 року служив молодшим офіцером у 178-му запасному піхотному полку. З квітня 1917 року брав участь у Першій світовій війні молодшим офіцером 294-го Березинського піхотного полку 74-ї піхотної дивізії на Румунському фронті. Восени 1917 року відправлений до шпиталю до Петрограда, звідки демобілізувався у січні 1918 року у званні прапорщика.

У червні 1919 року вступив до Червоної армії, брав участь у Громадянській війні. Спочатку був ад'ютантом 1-го Петроградського полкового округу. З вересня того ж року командир роти червоноармійського загону при штабі Московсько-Нарвського району Петрограда. Воював проти білогвардійських військ М. М. Юденича на Західному та Північному фронтах. З січня 1920 року командир роти спочатку в 166-му окремому стрілецькому батальйоні, потім — в окремому інженерному батальйоні Петроградського військового округу. У березні 1921 брав участь у придушенні Кронштадтського повстання.

Після закінчення Громадянської війни продовжив службу в лавах Червоної армії, командував ротою в Петроградському (з 1924 — Ленінградському військовому окрузі (ЛВО). У 1924 закінчив курси «Постріл» і був призначений командиром роти 94-го стрілецького полку 11-ї стрілецької дивізії, з лютого року — командир батальйону і помічник командира 59-го стрілецького полку 20-ї стрілецької дивізії, з квітня 1931 — командир 60-го стрілецького полку тієї ж дивізії, з листопада 1936 — помічник командира 16-ї стрілецької дивізії.

У липні 1938 полковника Р. І. Паніна направили військовим радником до Китаю разом з групою радянських військових радників і призначили до генерала Чжан Факуя.

у серпні 1939 року він повернувся до СРСР. Після повернення з Китаю, 17 жовтня 1939 року Р. І. Паніна призначили командиром 1-го стрілецького корпусу Ленінградського ВО, брав участь у Радянсько-фінській війні. 12 грудня 1939 року 1-й стрілецький корпус у битві при Толваярві зазнав поразки й 29 грудня 1939 року Паніна відсторонили від командування та перевели до резерву НКО СРСР.

У червні 1940 року був призначений начальником відділу бойової підготовки штабу Ленінградського військового округу, з 14 березня 1941 — командиром 42-го стрілецького корпусу.

З початком німецько-радянської війни 42-й стрілецький корпус входив до складу 14-ї армії Північного фронту (з 23 серпня 1941 року — Карельського фронту). З 22 червня 1941 року корпус під командування генерала Паніна брав участь у боях з фінськими військами на Кандалакшському напрямку в ході бойових дій у Заполяр'ї та Карелії.

З 23 серпня 1941 року по 27 березня 1942 року Панін командував 14-ою армією Карельського фронту.

У травні 1942 року командування визнало генерал-майора Паніна некомпетентним на посаді командарма діючої армії та призначили командувати військами 2-ї резервної армії, займатися її формуванням. 6 серпня 1942 року її переформували в 1-у гвардійську армію, а Р. І. Панін став старшим викладачем Військової академії РСЧА ім. М. В. Фрунзе. У лютому 1943 року його призначили начальником відділу бойової підготовки штабу Волховського фронту.

З червня 1943 тимчасово виконував обов'язки командира, з вересня 1943 — командир 7-го стрілецького корпусу 59-ї армії Волховського фронту, брав участь в Новгородсько-Лузькій операції і звільненні Новгорода.

З 19 квітня по 28 травня 1944 року генерал-майор Панін Р. І. — тимчасово виконував обов'язки командира 99-го стрілецького корпусу 3-го Прибалтійського фронту.

У травні 1944 року був направлений у розпорядження Головного управління кадрів. У липні 1944 року став заступником командувача 5-ї армії 3-го Білоруського фронту, брав участь у Білоруській та у Східно-Прусській наступальних операціях. У лютому 1945 року лікувався у шпиталі, з травня 1945 року — у розпорядженні Головного управління кадрів.

Після закінчення війни Р. І. Панін був призначений начальником курсу Військової академії ім. М. В. Фрунзе. 1949 року вийшов у відставку.

Помер Роман Іванович Панін у 1949 році в Москві, похований на Новодівичому цвинтарі.

Див. також Нетреба Василь Гаврилович Кузьменко Микола Миколайович Грендаль Володимир Давидович Гельге Аулеб Лучіан Траскотт Браян Хоррокс

Примітки Виноски

Джерела

Посилання ПАНИН Роман Иванович(1897—1949) Panin, Roman Ivanovich

Література Вещезерский, Г. А. У хладных скал. — М.: Воениздат, 1965 год. — 152 с. — (Военные мемуары). — 65 000 экз. Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с. — ISBN 5-86090-113-5.