Вольфганг Штайнбауер

Вольфганг Штайнбауер (; 6 травня 1888, Страсбург — 27 січня 1978, Кельн) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант кайзерліхмаріне, фрегаттен-капітан крігсмаріне. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія

Початок кар'єри У квітні 1908 року вступив на флот, служив на великому крейсері «Ганза». Разом з ним у команді 1908 року навчалися 48 інших майбутніх командирів підводних човнів, з яких 28 загинули під час Першої світової війни. В 1910 році Вольфганг Штайнбауер навчався на спеціальних курсах. 27 вересня 1911 року призначений вахтовим офіцером на броненосці «Поммеранія».

У грудні 1914 року переведений в школу підводного плавання, після закінчення якої призначений другим вахтовим офіцером на підводний човен SM U-35, яким командував Вальдемар Копгамель. 13 листопада 1915 року командиром човна став Лотар фон Арно де ла Пер'єр. Під командуванням цих двох підводних асів Штайнбауер збагнув основи підводної війни, став першим помічником капітана на SM U-35. Арно де ла Пер'єр був задоволений своїм заступником і рекомендував призначити Штайнбауера на посаду командира підводним човном.

Командир SM UB-47 4 липня 1916 року молодий офіцер був призначений командиром найновішого підводного човна SM UB-47, який належав до типу UB II. SM UB-47 була відряджена до флотилії німецьких підводних човнів в австрійській базі Пула.

Перші самостійні перемоги 17 серпня 1916 року Штайнбауер на SM UB-47 досяг перших успіхів. Він потопив італійський пароплав на південь від мису Матапан. Хоча Італія та Німеччина ще офіційно не перебувати у стані війни ще десять днів, але німецькі підводні човни у Середземному морі регулярно атакували італійські судна, видаючи себе за австро-угорські підводні човни, піднімаючи прапор ВМС двоєдиної монархії. Потоплений ним океанський лайнер Stampalia вотдотоннажністю 9 000 брт, який раніше був у пасажирському сполученні між Нью-Йорком та Генуєю, і був одним із перших італійських торгових суден, яке було озброєне спеціально проти атак підводних човнів. У момент свого потоплення лайнер перебував на службі італійського уряду, але не перевозив пасажирів. Про жертви в екіпажі Stampalia під час потоплення її SM UB-47 не повідомлялося.

Через 3 тижні Штайнбауер потопив три кораблі в той самий день. 8 вересня 1916 року біля мису Матапан він потопив британський пароплав Butetown (3789 брт), що прямував з Мальти до Мудро з вантажем вугілля. Потім потопив інший британський пароплав Llangorse (3 841 брт) який перевозив вантаж канадського вівса в Салоніки. Третім кораблем був грецький пароплав Spetzai (1904 брт), що прямував з Кіпру до Ліверпуля. І знову обійшлося без жертв, екіпажі були врятовані та висадились у Марселі 16 вересня 1916 року.

4 жовтня 1916 року Штайнбауер потопив за 224 милях на схід від Мальти військовий транспорт SS Franconia (18 510 брт), найбільший корабель у його кар'єрі. Franconia є п'ятим за величиною кораблем, потопленим підводним човном під час Першої світової війни. На щастя, в момент атаки він не перевозив пасажирів, і жертвами стали лише 12 моряків з числа екіпажу пароплава, решту 302 вцілілих з Franconia підібрав шпитальний корабель Dover Castle.

11 жовтня жертвою Штайнбауер став британський пароплав Crosshill (5002 брт) потоплений на захід від Мальти. У ході цієї атаки загинули 4 людини і багато коней, яких перевозив Crosshill. Наступного дня був атакований британський корабель Sebek, який прямував до Олександрії. Він був торпедований на південний схід від Гозо, хоча німецьке адміралтейство повідомило про його потоплення, капітан Sebek зміг посадити свій пароплав на мілину і запобігти його потопленню.

14 жовтня поблизу Сіракуз у Сицилії, SM UB-47 потопила п'ять невеликих італійських вітрильних суден: Annunziata (61 брт), Elena (52 брт), Il Nuovo S. Luigi (39 брт), Il Redentore (80 брт) та La Nuova Concettina (32 брт). Наступного дня Штайнбауер закрив жовтень потопленням грецького пароплава Avis.

Потоплення броненосця Gaulois У грудні 1916 року Штайнбауер на SM UB-47 патрулював у Егейському морі біля південного узбережжя Греції, де виявив великий військовий корабель серед кораблів ескорту. Виявленим кораблем виявився французький ескадрений броненосець Gaulois.

У грудні 1916 року лінкор Gaulois, після ремонту у Франції, здійснював перехід у Дарданелли. 27 грудня 1916 року Gaulois йшов в ескорті міноносця і двох озброєних траулерів і в 30 морських милях від острова Церіго його виявив підводний човен SM UB-47. Штайнбауер вирішив його атакувати. Торпеда вразила корабель трохи позаду грот-щогли і викликала великий вибух. Вибухом убило двох членів команди, ще двоє потонули, коли спробували залишити приречений корабель.

Через 22 хвилини після влучення торпеди Gaulois перекинувся і через 14 хвилин затонув недалеко від мису Меліс в точці з координатами (36.15 ° пн. ш. 23.42 ° ст. д.). Кораблі супроводу врятували майже весь екіпаж загиблого броненосця.

Подальші успіхи на UB-47 Першого дня нового 1917 року Штайнбауер знову відзначився. Його човен за 67 миль від мису Матапан, торпедував і потопив пасажирський пароплав компанії «Кунард Лайн» SS Ivernia (14 278 брт). Ivernia використовувалася британським флотом як десантний корабель і під командуванням капітана Вільяма Т. Тернера переправляла війська на Салоніцький фронт. Через важкі погодні умови під час потоплення Ivernia загинули 120 солдатів і офіцерів десанту та 33 моряків екіпажу корабля. Ivernia затонула в точці з координатами (35.30° пн. ш. 22.53° сх. д.) і вона була на 20-му місці серед загиблих кораблів Першої світової війни.

Через два дні після потоплення Ivernia Штайнбауер під час торпедної атаки пошкодив британський пароплав Huntsend (8818 брт), при цьому загинула одна людина.

Останніх успіхів на човні UB-47 Штайнбауер досяг у березні 1917 року. 1 березня 1917 року поблизу затоки Судна UB-47 торпедувала та пошкодила британський пароплав Euterpe (3540 брт). При атаці загинули два британські моряки. Через тиждень, 8 березня, Штайнбауер за 52 морські милі від мису Сідеро відправив на дно британський пароплав Georgian (5088 брт). Британський корабель перевозив урядові запаси, п'ятеро його екіпажу загинули.

Підсумки бойової діяльності на UB-47 1 квітня 1917 року Штейнбауер передав командування над UB-47 обер-лейтенанту-цур-зее Гансу Герману Вендландту, а сам отримав призначення на новий човен. На човні UB 47 за Штайнбауером вважаються потопленими 14 торгових суден і 1 ескадрений броненосець, і ще три судна він пошкодив.

Командир нового човна SM UB-48 11 червня 1917 року Штайнбауер отримав під своє командування нову субмарину SM UB-48, перший човен типу UB III.

Перехід UB-48 із Німеччини на Середземне море Прийнявши і випробувавши новий човен, Штайнбауер вирушив на ньому в перший похід. Планувалося перегнати човен з Німеччини навколо Британських островів на середземноморський театр бойових дій, вже знайому йому австрійську базу в Пулі.

12 серпня 1917 року в Данській протоці він потопив перший корабель на SM UB-48, ним став британський пароплав Roanoke (2300 брт). Roanoke перевозив генеральні вантажі. Обійшлося без жертв, а капітан пароплава був взятий в полон.

14 серпня 1917 року Штайнбауер біля північно-західного узбережжя Ірландії торпедував і потопив з усім екіпажем судно-пастку HMS Prize. HMS Prize раніше був трищоглової шхуною зі сталевим корпусом, яка під назвою Else ходила під німецьким прапором. Коли почалася війна шхуна була захоплена як трофей, і увійшла до складу канадського торгового флоту під назвою First Prize. Потім була реквізована Королівським флотом і перероблена в судно-пастку HMS Prize, командувати яку призначили Вільяма Едварда Сандерса.

У цьому поході за планами британців HMS Prize мав діяти спільно з підводним човном HMS D-6. Якщо судно-пастка виявляла ворожий підводний човен, вона передавала умовний сигнал на HMS D-6 і той повинен був потопити ворога. 13 серпня 1917 року британський спостерігач помітив SM UB-48. Сандерс вирішив використовувати гармати судна-пастки, щоб обстріляти німецький підводний човен і він не зміг би зануритися. Але німецький підводний човен занурився, не отримавши пошкодження. Штайнбауер був сповнений рішучості потопити пастку і переслідував корабель супротивника.

Коли стемніло, SM UB-48 сплив на поверхню. Штайнбауер побачив вдалині вогник, вважаючи, що це, швидше за все, хтось на борту HMS Prize, відкривав ілюмінатор або закурював люльку або цигарку, наказав випустити дві торпеди, одна з яких вразила судно-пастку і вибухнула. Досліджуючи те, що залишилося британського корабля, він знайшов лише уламки та тіло одного моряка. HMS D-6 так і не зміг атакувати підводний човен противника, як і врятувати когось з екіпажу HMS Prize.

18 серпня 1917 року за 172 милі від Естака-де-Варес Штайнбауер потопив норвезький пароплав Kongsli, який у баласті йшов із французького порту Сен-Назер в американський Балтімор.

Потім 20 серпня біля берегів Португалії Штайнбауер відправив на дно два португальські траулери Serra Do Marao (74 брт) і Serra Do Pilar (65 брт).

23 серпня 1917 року в 25 милях на захід від мису Спартель SM UB-48 відправила на дно британський пароплав Winlaton (3270 брт). Winlaton перевозив вугілля та військово-морські запаси. У ході потоплення загинули двоє моряків, а капітан пароплава був взятий у полон.

Після подолання Гібралтарської протоки Штайнбауер пішов уздовж північного узбережжя Африки. Тут пізно ввечері 26 серпня 1917 року за 3 милі на північний захід від мису Тенес біля узбережжя Алжиру було потоплено пароплав Hathor (3 823 брт). Корабель перевозив генеральний вантаж маршрутом Ліверпуль-Олександрія. Британці втратили одного моряка загиблим і капітана, якого німці взяли в полон. Hathor був останнім кораблем, потопленим у цьому поході.

Подальші успіхи SM UB-48 У жовтні 1917 року Штайнбауер продовжив боротьбу з ворожими торговими суднами, потопивши 6 транспортів.

2 жовтня 1917 року за 19 миль на південний захід від мису Сент-Марія-ді-Леука він торпедував італійський пароплав Imera (1172 брт). 6 жовтня за 37 миль від Паксо торпедував італійський пасажирський пароплав Citta Di Bari (1 489 брт). 9 жовтня жертвою Штайнбауера став невеликий грецький пароплав Niki (511 брт), потоплений приблизно за 30 миль на північ від мису Матапан.

14 жовтня 1917 року SM UB-48 біля узбережжя Греції в Мессінській затоці торпедувала італійський пароплав Valparaiso (4930 брт). 19 жовтня на дно Егейського моря пішов британський пароплав Pera (7635 брт). Судно йшло з Ліверпуля до Калькутти і перевозило генеральний вантаж та вугілля. У ході атаки один британський матрос загинув. Наступного дня був потоплений ще один британський пароплав Collegian (7 520 брт), який перевозив генеральний вантаж з Ліверпуля до Калькутти.

27 листопада 1917 року Штайнбауер у Сицилійській протоці пошкодив британський пароплав Glenbridge (3845 брт). Наступну подвійну перемогу він здобув 4 грудня 1917 року, потопивши поблизу мису Кап-де-Фер біля узбережжя Алжиру британський пароплав Dowlais (3 016 брт) і грецький Gerasimos (3 845 брт). Разомі з Dowlais на дно пішов вантаж мідної руди та 26 британських моряків. Останнім кораблем, потопленим SM UB-48 в 1917 році, став британський пароплав Consols (3 756 брт). 8 грудня пароплав був торпедований за 40 миль від мису Бон, але він йшов у баласті і від отриманих пошкоджень не затонув. Тому наступного дня Consols був добитий артилеристами човна.

Початок кампанії 1918 року У новому 1918 році Штайнбауер здійснив перший похід в році і четвертий за рахунком на SM UB-48. Човен крейсував біля берегів Італії та Франції.

27 січня 1918 року на захід від Сицилії було зупинено та потоплено італійське вітрильне судно Volonta Di Dio (43 брт), завантажене картоплею. Через 2 дні вже за 30 миль на північний захід від Корсики був потоплений невеликий італійський пароплав Harlaw (821 брт), який перевозив буре вугілля з французького Марселя до італійської Спеції.