С. Коріна Бій (, 29 серпня 1912, Лозанна — 24 жовтня 1979, СьєрTribune de Genève 26.10.1979), — швейцарська письменниця і поетеса.

Біографія Стефані Бій народилась в сім'ї швейцарського художника та Катрін Таппарель (1891—1974). Шлюб відомого художника, що виконав вітражі лозанського собору, ексцентричного володаря власного маєтку, та покоївки, звичайної дівчини з села, був розцінений місцевими мешканцями як скандальний. Псевдонім Коріна, який використовувала письменниця, є відсилкою до назви рідного села матері — Корін. Дитинство проведене переважно у Вале у маєтку побудованому батьком в атмосфері його гостей з митецького світу, серед яких відзначались лауреат нобелівської премії Ромен Ролан та, за свідченнями самої письменниці, Райнер Марія Рільке має безпосередній слід в її творчості. Звичаї Вале не дозволяли вільностей і католицькі викладачі начальної школи тої епохи забороняли іншим дівчаткам спілкуватись із дитиною, батько якої малює оголених. «Вони казали, що я паршива вівця класу» — напише в автобіографії письменниця. Цей досвід вона покладе в основу твору Емерентіа 1713, що переповідає історію семирічної дівчинки яку звинувачують у чаклунстві. Дівчина закінчить пансіон Домініканців в Лозанні (1926—1927), отримає диплом з торгівлі у Сьєрі (1930) і продовжить навчання у Вищому інституті молодих дівчат Цюриха та Федеральній вищій технічній школі Цюриха (1930—1931).

Під час зйомок фільму , екранізації роману Шарля Фердинанда Рамю, де сам швейцарський письменник зіграв епізодичну роль, 20-річна Бій виступаючи асистенткою режисера знайомиться із актором , з яким одружується і переїжджає в Париж. У столиці Франції письменниця мешкає з 1934 по 1936 рік, подорожуючи до Італії та Іспанії. Шлюб виявився катастрофічно невдалим: «Мені було соромно бути одруженою але незайманою, про що мені ні з ким було поговорити. … Ввечері, коли мій чоловік грав у театрі, я все менше опиралася все більш невідчепному поклику маленького револьвера».

Письменниця повертається додому, спіткавши скандальну славу та хворобу. Одужуючи вона пише Теоду (1944), свій перший роман. В 40-х роках створює з друзями митецьке товариство «мандрівних лицарів», передчасних хіпі, що збиралось у закинутих замках і організовувало марші ненасильницького спротиву. На одній з таких подій в 1942 році в вона знайомиться із своїм другим чоловіком, сином адвоката, поетом . В цьому шлюбі, офіційно зареєстрованому лише в 1947, народила трьох дітей.

Серед числених подорожей світом письменниця через своє захоплення руською літературою відвідає у 1974 СРСР, куди повернеться ще раз у 1979 перед власною смертю від раку 24 жовтня того року.

У 1975 році Коріна Бій отримала Гонкурівську премію за оповідання Дика Панна (1974), що так стало єдиним здобутком на цій ниві швейцарських письменниць. канадськими кінематографістами в 1991 році.

Твори Théoda, roman. Porrentruy, Portes de France, 1944. Réédition en aux Éditions Plaisir de Lire et Éditions Empreintes. Douleurs paysannes, nouvelles, Lausanne, Guilde du livre, coll. La Petite ourse, 1953 et Éditions Plaisir de Lire, 2008. Le Sabot de Vénus, roman, Lausanne, Rencontre, 1952 et Éditions Plaisir de Lire, 2008. Prix Bock-Eisenwein. Emerentia 1713, postf. de Maryke de Courten, Éditions Zoé, 1994 Chants d'amour et d'absence, préf. de Maurice Chappaz, Éditions Empreintes, 1996 À pied du Rhône à La Maggia, Genève, La Joie de Lire, 1999. Abîme des fleurs, trésor des pierres, Briançon, Passage, 1985. Biographie de Gilberte Favre, Le vrai conte de sa vie, Lausanne, Éditions Z (176 pages illustrées) ; réédition à L'Aire (collection L'Aire bleue), 2012. Cent petites histoires cruelles suivi de Trente-six petites histoires curieuses. Albeuve, Castella et Éditions Plaisir de Lire, 1985. Cent petites histoires cruelles, Lausanne, Bertil Galland, 1973. Cent petites histoires d'amour, Lausanne ; Paris, Bertil Galland ; Gallimard, 1978. Chant d'amour et de mort, poèmes. St-Pierre-de-Clages: Octogone, 1979. Lithographies d'Yvonne Duruz. Chant pascal des Cent Vallées suivie de Dix poèmes d'amour. Saint-Maurice, Éditions Saint-Augustin, 1997. Chants d'amour et d'absence, Lausanne, Éditions Empreintes, 1996. Correspondance, 1923—1958, avec Edmond Bille et Catherine Bille. Cossonay, Éditions Plaisir de Lire, 1995. Deux maisons perdues, Neuchâtel, La Baconnière, 1989. Deux passions, récits, Lausanne; Paris, Bertil Galland; Gallimard, 1979. Entre hiver et printemps, nouvelles, Lausanne: Payot, 1967. Florilège alpestre, Lausanne, Payot, coll. Orbis Pictus, 1953. Dessins de Pia Bosshard. Forêts obscures, roman, Lausanne, 24 heures, 1989. Jour de foehn, Genève, Collection Écriture, La Joie de Lire, 1995. Jours de foehn, Lausanne, Éditions de l'Aire, 1981. Juliette éternelle, nouvelles, Lausanne: La Guilde du livre et Éditions Plaisir de Lire, 1971. Préface de Pierre Jean Jouve, illustrations de René Auberjonois. La Demoiselle sauvage, nouvelles, Lausanne, Bertil Galland, 1974. Paris: Gallimard, 1975. Prix Goncourt de la nouvelle, 1975 La Fraise noire, nouvelles, Lausanne: La Guilde du livre, 1968. La guirlande de Noël, Genève, Éditions La Joie de lire, 1995. La Maison musique, contes pour enfants, Lausanne, Ex-Libris, 1977. La Montagne déserte, poèmes, Genève, Eliane Vernay, 1978. La Rus, Russie, poèmes et petites histoires, Lausanne, Éditions Empreintes, 1995. Le Bal double, nouvelles, Vevey; Paris: Bertil Galland; Gallimard, 1980. Le fleuve un jour, Genève, Slatkine, coll. Traces, 1997. Le Grand tourment, nouvelles, Lausanne, Éd. des Terreaux, 1951. Illustration d'Edmond Bille Le Mystère du monstre, récit, Lausanne : Éd. du Verdonnet, 1966. Lithographies de Robert Hainard, Lausanne : Cahiers de la Renaissance vaudoise, 1968 Le Mystère du Monstre, réédition avec de nouvelles illustrations par Fanny Dreyer, Joie de lire, 2012https://www.20minutes.fr/livres/1043980-20121116-le-mystere-monstre-stephanie-corinna-bille-chez-joie-lire-geneve-suisse Le Pantin noir, Lausanne, L'Aire, 1981. Le Partage de minuit, avec Maurice Chappaz, Lyon, Les Éditions Fédérop, 1984. Le Pays Secret, poèmes et comptines, Sierre: Schoechli, 1961. Aquarelles d'Edmond Bille. Le Salon ovale, nouvelles et contes fantastiques, Lausanne, Bertil Galland, 1976. Réédition en 2006 aux Éditions Plaisir de Lire, Lausanne. Le Sourire de l'araignée, contes, Lausanne: L'Aire, 1979. L'enfant aveugle, contes et nouvelles, Lausanne, Aux Miroirs partagés, 1955. Les étranges noces et autres inédits, Lausanne, Éditions l'Âge d'homme, coll. Poche Suisse, 1996. Les Invités de Moscou, Lausanne, Bertil Galland, 1977. L'Inconnue du Haut-Rhône, théâtre, Lausanne: Rencontre, 1963. L'ours rose, Zurich, Œuvre suisse des lectures pour la jeunesse, 1990. Œil-de-mer, roman, Lausanne, 24 heures, 1989. Printemps, poèmes. La Chaux-de-Fonds, Nouveaux Cahiers, 1939. Soleil de la nuit suivi de Un Goût de rocher, poèmes, Genève, E. Vernay, 1980. Soleil de nuit, poèmes, Genève, Eliane Vernay, 1979. Vignes pour un miroir, Lausanne, Éditions Gonin, 1985. Correspondance 1923—1958, Cossonay, Éditions Plaisir de Lire, 1995 Le Vrai conte de ma vie, écrits autobiographiques, Lausanne, Empreintes, 1992. Un goût de rocher: le lys a blanchi sous les pins noirs, poèmes'', Lausanne, Éditions Empreintes, 1997.

Примітки