Рейнська залізниця або Райнбан () — залізниця у Баден-Вюртемберзі, Німеччина. Прямує від Мангайма через Карлсруе до у, частково побудована як і раніше продовжувалася до Гагенау в Ельзасі, нині Франція.
Відкрита в 1870 році як альтернатива Баденській магістралі та прямує в основному паралельно із Райнтальбаном, від Мангайма до Гайдельберга, Карлсруе, Раштата, а та Базеля. Спочатку Райнбан прямував від а до Карлсруе західнішим маршрутом, ніж поточний маршрут, який тепер називається Гардтбан і частково використовується лініями S1 і S11 штадтбану Карлсруе. У 1895 році поточний маршрут був відкритий до Карлсруе та продовжений до Раштата та Гагенау. Ділянка кордону вздовж Рейну у Франції закрита в 1966 році.
Історія Спорудження дистанції Мангайм — Карлсруе та її перші роки Баденську магістраль Мангайм — Базель, побудовано вздовж східної околиці Верхньорейнської рівнини, за для сполучення Крайхгау та Шварцвальду. Північна дистанція прямувала не прямим маршрутом з Мангайма до Карлсруе, а через Гайдельберг і Брухзаль. Північне продовження — мало сполучення з Баденською магістраллю в Гайдельберзі, тоді як Мангайм був сполучений лише через відгалуження. Це створило залізничний вузол у Гайдельберзі, тоді як набагато більше промислове та комерційне місто Мангайм стало лише кінцевою точкою двох розгалужень. Мангайм міг залишитися в стороні від трафіку.
У 1865 році кілька міст і громад між Мангаймом і Карлсруе звернулися до уряду держави Баден з бажанням побудувати пряму залізницю між цими двома містами за державний кошт. Однак уряд герцогства спочатку не виявив жодного інтересу з фінансових причин, але, з іншого боку, визнав економічну вигоду такого сполучення, особливо тому, що чинна залізниця через Гайдельберг і Брухзаль вже досягла своєї пропускної здатності через зростаючий трафік і далі розширення рано чи пізно мало знадобиться. Після того, як вищезазначена муніципальна ініціатива погодилася побудувати маршрут за власні кошти, а потім передати його в оренду державі, будівництво сполучення було вирішено законом від 20 лютого 1868 року, а концесія була надана місту Мангайм 30 квітня 1868 року. Будівництво було доручено гірничо-металургійному товариству «Heinrichshütte». Karl Müller: Die badische Eisenbahn in historisch-statistischer Darstellung. Heidelberger Verlagsanstalt und Druckerei, 1904, S. 136–139.
Залізницю відкрито 4 серпня 1870 року. Karl Müller: Die badische Eisenbahn in historisch-statistischer Darstellung. Heidelberger Verlagsanstalt und Druckerei, 1904, S. 157. Norddeutsche briefe: Badische Eisenbahnen. In: Zeitung des Vereins Deutscher Eisenbahn-Verwaltungen. Вона прямувала із Мангайма через Шветцинген, Офтерсгайм, Гоккенгайм, Вагойзель, Грабен-Нойдорф і Еггенштайн до станції Карлсруе-Мюльбургер-Тор на Максаубані і далі до станції Карлсруе-Головний. Маршрут у південній частині на захід від Гардтвальду із запровадженням маршруту із заходу до Карлсруе-Головний базувався на запиті великого герцога Фрідріха I Баденського. Всупереч тому, що було заплановано спочатку, після відкриття залізниця одразу стала власністю Державних залізниць Великого Герцогства Баден.
Невдовзі після відкриття в 1870 році обраний маршрут у південній частині виявився несприятливим, оскільки це означало, що поїзди, що курсували між Мангаймом і Оффенбургом, мали змінити напрямок у Карлсруе. Хоча це все ще було допустимо для пасажирських поїздів, які зупинялися в Карлсруе, така ситуація призвела до непотрібних затримок для вантажних поїздів і військових транспортних засобів і надмірно ускладнила роботу на і без того досить тісній станції Карлсруе. Тому незабаром було додано сполучну лінію, яка дозволила маршрутизувати поїзди безпосередньо між станцією Мюльбургер-Тор і Баденською магістраллю поблизу Баєртгайму. Kurvenbahn.
Сполучні колії У наступні роки були створені такі сполучні лінії до дистанції Мангайм — Карлсруе: 17 липня 1873 року залізнична компанія Гайдельберг-Шпаєр відкрила і продовжила її до Шпаєра 10 грудня 1873 року. Залізниця прямувала між Шветцингеном і Гардтбахом приблизно 3,5 км паралельно залізниці Мангайм — Карлсруе. Навіть після закриття залізниці Гайдельберг — Шпаєр ця паралельна колія була збережена, так що тепер на південь від Офтерсгайма є довший триколійний відтінок. 23 листопада 1874 року Баденська державна залізниця відкрила залізницю Брухзаль — Райнсгайм, яка перетинала залізницю Мангайм — Карлсруе на станції Грабен-Нойдорф. У 1877 році залізницю було продовжено від Райнсгайма до Гермерсгайма. Це перехресне сполучення дозволило направляти поїзди за маршрутом Мангайм — Грабен-Нойдорф — Брухзаль — Мюлаккер — Штутгарт. 1 липня 1880 року залізнична компанія Майн-Неккар ввела в експлуатацію залізницю Мангайм-Фрідріхсфельд — Шветцинген. Залізниця дозволила курсувати потягам між Дармштадтом і Карлсруе прямим маршрутом без зміни напрямку в Мангаймі чи Гайдельберзі та стала особливо актуальною у вантажних перевезеннях. Після того, як в 1906 році була відкрита нова станція Мангайм-Сортувальний, ця залізниця також сполучала сортувальну станцію із дистанцією Мангайм — Карлсруе. 1 жовтня 1905 року Баденська державна залізниця відкрила . Залізниця обслуговувала виключно місцевий трафік і була закрита в 1966 році.
Спорудження дистанції Грабен-Нойдорф — Карлсруе — Раштат Зростаюча політична напруга між Німецькою імперією та Францією після 1880 року викликала в Німеччині зростання побоювання нової війни з Францією. Щоб мати ефективне розгортання та лінії постачання для такого конфлікту, Німецька імперія розробила плани розширення залізничної мережі. Однією з вимог військових було створення додаткового північного сполучення від Страсбурзького залізничного вузла до залізниць на правому березі Рейну. В угоді між Німецькою імперією та Великим герцогством Баден від 23 травня 1892 року узгоджено будівництво залізниці від Грабен-Нойдорф через Карлсруе, Раштат і новозбудований міст через Рейн поблизу Вінтерсдорфа до Гагенау, станцію Карлсруе-Сортувальний, включно з під'їзними коліями. 1 травня 1895 року відкрито нові колії і нова сортувальна станція. Karl Müller: Die badische Eisenbahn in historisch-statistischer Darstellung. Heidelberger Verlagsanstalt und Druckerei, 1904, S. 253–254.
Новий маршрут починався на станції Грабен-Нойдорф і прямував на схід від Гардтвальда через Бланкенлох до Карлсруе і далі через Дурмерсгайм до Раштата. У Карлсруе нова сортувальна станція та пасажирська станція були сполучені коліями. У Раштаті довелося побудувати нову залізничну станцію та змінити маршрут Баденської магістралі, щоб мати можливість сполучити нову залізницю. На південь від Раштату залізниця прямувала через Вінтерсдорф до Гагенау . Відтоді північна дистанція попередньої залізниці Мангайм — Карлсруе та нова стратегічна залізниця Грабен–Нойдорф — Карлсруе — Раштатт утворили оперативну одиницю, через яку прямували наскрізні потяги. Дистанція на захід від Гардтвальду від Грабен-Нойдорфа через Еггенштайн до Карлсруе була знижена у статусі до відгалуження і обслуговувала лише потреби місцевого транспорту.
З будівництвом нової станції Карлсруе-Головний змінився маршрут залізниці Мангайм — Раштат між Гагсфельдом і колійним постом Даммерсток на південь від Булаха. Нові дистанції введені в експлуатацію разом з новою станцією Карлсруе-Головний 23 жовтня 1913 року.
Подальший розвиток залізниці Під час Другої світової війни залізниця була у кількох місцях пошкоджена і тимчасово непрохідна. Після закінчення війни пошкодження були швидко усунені.
У 1957 році було введено в експлуатацію електричне сполучення між Раштатом і Карлсруе, а в 1958 році — дистанцію Карлсруе — Мангайм. У наступні десятиліття діяльність була ще більше оптимізована. Залізничні станції в Офтерсгаймі, Нойлусгаймі, Візенталі, Фрідріхсталі та Бітіггаймі були перетворені на зупинні пункти. Зупинні пункти Мангайм-Фабрікстаціон, Альтрип, Райнаугафен і Карлсруе-Гагсфельд були закриті в 1980-х рр.. У 1997 році станція Карлсруе-Гагсфельд була знову введена в експлуатацію для пасажирських перевезень, і була створена сполучна зупинка на лінії штадтбану S2. Місцеві вантажні споруди на всіх проміжних станціях ліквідовано.
14 грудня 1996 року на західній горловині станції Карлсруе-Головний було введено в експлуатацію сполучну лінію до Альбтальбангоф, що дозволило прокласти лінії штадтбану між Раштатом і Карлсруе через трамвайну мережу до центру міста Карлсруе.
Зі зміною розкладу 13 грудня 2020 року місцевий пасажирський транспорт між Мангаймом і Карлсруе було переведено до трафіку S-Bahn. S-Bahn Rhein-Neckar wird ausgeweitet und komfortabler. Перед впровадженням цього заходу зупинний пункт Фрідріхсталь було перенесено приблизно на 1 км на південь до зупинки штадтбану Зайнт-Ріквір-Плац у 2014 році та відкрито 14 грудня 2014 року. Neuer DB-Haltepunkt in Friedrichstal eröffnet. 11 грудня 2022 року було введено в експлуатацію новий зупинний пункт Гіршаккер між Мангайм-Рейнау та Шветцингеном. Ще один зупинний пункт Шветцинген-Нордштадт будується з 2023 року. Start der Baumaßnahmen zur neuen S-Bahn-Station Schwetzingen-Nordstadt.
Вплив будівництва високошвидкісної залізниці Мангайм — Штутгарт З 1960-х років «Deutsche Bundesbahn» розглядав можливість будівництва нової залізниці Мангайм — Штутгарт, щоб розвантажити перевантажені чинні маршрути та пришвидшити рух. Врешті-решт була побудована залізниця, яка прямує від Мангайма до Візенталя на максимальній відстані 3 км паралельно чинній залізниці Мангайм — Карлсруе що повертає на південь, від Візенталя на південний схід. Між Гоккенгаймом і Нойлусхаймом нова залізниця тісно пов’язана із чинною. Це вимагало перенесення чинної залізниці між Гоккенгаймом і Нойлусгаймом, а також будівництва нової зупинки в Нойлусгаймі та залізничної станції . У Гоккенгаймі створено пересадку між двома залізницями та роз’їзні колії.
На південь від Візенталя нова залізниця перетинає чинну. Тут створено двоколійну сполучну лінію від нової залізниці до чинної, що дає змогу здійснювати поїздки з Мангайма високошвидкісною залізницею до колійного посту Зальбах, а звідти новою сполучною залізницею до чинної залізниці в напрямку Карлсруе. Дистанцію між новим колійним постом Мольцау та залізничною станцією Грабен-Нойдорф розширили до трьох колій. Три залізниці формально розділені на два маршрути. Східна колія належить до маршруту Мангайм — Карлсруе (маршрут № 4020), західна та середня колії належать до сполучної лінії (маршрут № 4082). Робота виконується гнучко на трьох коліях за допомогою операцій зміни колії.
З введенням в експлуатацію першої дистанції високошвидкісної залізниці Мангайм — Грабен-Нойдорф 31 травня 1987 року міжміські пасажирські перевезення і частина вантажних перевезень були переведені на високошвидкісну залізницю. На чинній залізниці місцевий пасажирський трафік було скорочено. Максимальну швидкість поїздів далекого прямування на дистанції Грабен-Нойдорфом — Карлсруе, з 1989 року, збільшено до 200 км/год. Для цього дев’ять залізничних переїздів замінено на мости та підземні переходи Jahresrückblick 1988. In: Die Bundesbahn. Jg. 65, Nr. 1, Januar 1989, ISSN 0007-5876, S. 62. та впроваджено лінійний контроль поїздів. Neubau- und Ausbaustrecken. In: Die Bundesbahn. Jg. 66, Nr. 1, Januar 1990, ISSN 0007-5876, S. 82–87.
Вплив будівництва високошвидкісної залізниці Карлсруе — Базель З початку 1980-х років Федеральна залізниця Німеччини планує розширити залізницю Карлсруе — Базель. Між Карлсруе та Оффенбургом мають бути постійно доступні чотири колії. За проектом має бути сполучення нової залізниці на південь від Форхгайму з чинною залізницею Мангайм — Раштат і її продовження до Раштата, за 350 м на схід від чинної залізниці, паралельно автобану 36. Раштат потрібно перетнути в тунелі. У 1980-х роках було заплановано закрити чинну дистанцію Дурмерсгайм — Раштатт після введення в експлуатацію нової залізниці. Проте з середини 1990-х років не має планів відмовлятися від чинного маршруту.